Антоніна Василівна Петрова 14 березня 1915 4 листопада 1941 Герой Радянського Союзу партизанка Петрова Антоніна Василівн

Антоніна Василівна Петрова (14 березня 1915 — 4 листопада 1941) — Герой Радянського Союзу, партизанка.

Петрова Антоніна Василівна

рос. Антонина Петрова

Народилася

14 березня 1915
сел. Стрешево, , Петроградська губернія, Російська Імперія

Померла

4 листопада 1941 (26 років)

за 10 км. на пд-зх від с-ща Мшинська, Ленінградська область, РРФСР, СРСР

Поховання

Луга

Країна

СРСР

Діяльність

партизанка

Учасник

німецько-радянська війна

Нагороди

Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петрова.

Біографія

Довоєнні роки

Антоніна Василівна Петрова народилася в селищі Стрешево (нині Лузький округ Ленінградської області) в родині селянина. Молодою дівчиною приїхала в Лугу, з метою вступу на профкурси. Закінчивши їх, стала швачкою. Працювала культпрацівником в гуртожитку, незабаром була запрошена в райком комсомолу завідувати відділом з облікових справ. На засіданнях комітету писала протоколи, виступала рідко, але мала репутацію серйозної, відповідальної працівниці.

Червень — серпень 1941 року. Винищувальний загін

З початком війни Антоніна почала займатися у санітарному гуртку: навчалася робити перев'язки, бігала з ношами. Прийшовши у райком партії з проханням о зарахуванні у винищувальний батальйон, була залічена на фронт санітаркою. Винищувальний батальйон під командуванням Лукіна налічував понад три сотні людей. Люди батальйону виконали кілька диверсійних завдань на прифронтових дорогах, а також у тилу підступавших гітлерівських військ. Першим завданням було виявлення ворожої колони, що наближалася до Луги. Е. Колояров згадує: «Було це так. Після наполегливих прохань, командир дозволив Тосі брати участь у засаді. Бійці залягли за густим чагарником біля шосейної дороги… Нарешті з'явилась машина з фашистами… Граната, кинута Тосею, потрапила у ціль. Спалахнув радіатор. Прогреміли вибухи і попереду німецької автоколони. Вогонь гвинтівки винищувателів завершив розгром фашистів».

Серпень — 4 листопада 1941 року. Партизанська діяльність

Меморіальна дошка встановлена на вулиці ї їімені у м. Луга

Через декілька днів після повернення винищувального батальйону до Луги у серпні 1941 року Антоніна стала членом 2-го партизанського загону, котрим керували брати Іван та Станіслав Полейко. Всього у Луці діяло 8 партизанських загонів. Вони мінували місцевість, псували телефонні та телеграфні лінії. Впродовж трьох місяців — з серпня по жовтень 1941 року — було заміновано дороги Толмачево — Осьміно, Луга — Ляди. Чотири рази з робочого ладу виводились залізничні путі на перегоні Толмачево — Мшинська. Було збито 4 літаки.

В загоні Полейко нараховувалось 27 людей. Він скоїв успішний наліт на селище Залізо, де у будівлі школи розташовувалась господарська частина фашистських військ. Загін підірвав 6 мостів. один з яких знаходився на залізничному сполученні Ленінград — Вітебськ, що був найважливішою магістраллю фашистського фронту. А. Петрова брала участь майже у всіх бойових операціях, які проводив 2-й Лузький загін. Також неодноразово виходила у розвідку. У жовтні 1941 року повідомила партизанам про з'явившихся в окрузі карателів, завдяки чому загін Полейко не втратив тоді жодної людини.

Наприкінці жовтня розвідка з загону Полейко, в тому числі і А. Петрова, були відправлені на станцію Мшинська, про що стало відомо фашистським окупантам. 4 листопада 1941 року за 10 км з південного-заходу від селища Мшинська(Лузький район) партизанський табір, у котрім перебувало 11 бійців, був оточений великим загоном карателів. Майже всі партизани загинули у результаті блискавичного бою, але Антоніна встигла зайняти оборону біля кулемету та прицільними чергами знищила декількох гітлерівців. Коли в неї закінчились снаряди, карателі кинулися до неї, але вона підірвала себе та ворогів гранатою.

Указом Президії Верховної Ради СРСР звання Героя Радянського Союзу присвоєно 8 квітня 1942 року (посмертно).

Нагороди

Пам'ять

похована в місті Луга Ленінградської області, де їй встановлено обеліск;
у лісі, близько п'яти кілометрів до заходу від платформи імені Антоніни Петрової, на місці загибелі партизанського загону встановлено пам'ятку. Від платформи до цього місця веде стежка з вказівниками;
меморіальна дошка встановлена в селищі Стрешево;
анотаційна дошка встановлена на вулиці її імені в Луці;
у радянську пору її ім'я носила піонерська дружина середньої школи у селищі Толмачево Лузького району;
у лютому 2020 року у Лужському історико-краєзнавчому музеї відкрилася виставка «Її звали Тося»;
поема «Тося» (автор лузький поет Анатолій Матюнін).

Примітки

Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза т. т. Никитину И. И., Петровой А. В., Харченко М. С., особо отличившимся в партизанской борьбе в тылу против немецких захватчиков» от 8 апреля 1942 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1942. — 24 апреля (№ 13 (172)). — С. 1.

[1] Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза т. т. Никитину И. И., Петровой А. В., Харченко М. С., особо отличившимся в партизанской борьбе в тылу против немецких захватчиков» от 8 апреля 1942 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1942. — 24 апреля (№ 13 (172)). — С. 1.