Бурлачук Фока Федорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бурлачук.

Фока́ Фе́дорович Бурлачу́к (нар. 22 липня 1914, Сніжна — пом. 25 вересня 1997, Київ) — російський радянський письменник. Член Спілки письменників України від 1982 року. Генерал-майор. Батько психолога Леоніда Бурлачука.

Фока Федорович Бурлачук
Народився	22 липня 1914(1914-07-22) Сніжна
Помер	25 вересня 1997(1997-09-25) (83 роки) Київ
Громадянство	Україна
Діяльність	письменник, прозаїк
Сфера роботи	^d^[1] і війська^[1]
Alma mater	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Мова творів	українська і російська
Членство	Національна спілка письменників України
Діти	Бурлачук Леонід Фокович
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги»
Премії	премія імені Володимира Короленка

Біографія

Народився 9 [22] липня 1914(19140722) року в селі Сніжна (нині Погребищенського району Вінницької області). Учасник Другої світової війни. 1943 року став членом ВКП(б). 1951 року закінчив Військову академію Генерального штабу. Понад 30 років служив у лавах Радянської армії.

1 листопада 1988 року на звітно-виборних зборах Київської організації Спілки письменників України у своєму виступі зазначив, що в Україні гальмуються процеси перебудови, ініційованої Михайлом Горбачовим, і запропонував створити Народний фронт на її підтримку. Збори ухвалили організувати ініціативну групу, доручили їй підготувати установчі документи майбутньої організації, якою став Народний Рух України .

Помер в Києві 25 вересня 1997 року.

Творчість

Друкувався під час війни у фронтових газетах. Писав російською мовою, переважно на історичні теми, беручи за основу архівні документи.

Темі декабристів присвятив повісті:

• «Черниговского полка поручик» (Київ, 1979) — про Івана Сухінова (українською мовою переклав В. Кузьменко);
• «Сожженные мосты» (Київ, 1981);
• «Владимир Раевский» (Москва, 1987; серія «Жизнь замечательных людей»);
• «Белый лебедь» (Київ, 1987).

Інші книги:

• повість «Возвращайтесь, аисты» (Київ, 1978) — про тяжкі випробування, що лягли на плечі народу в роки війни з нацистами;
• збірка оповідань «Нержавеющий клинок» (Київ, 1983), до якої увійшла також повість «Талисман», «Любви последний свет» (Київ, 1993).

Відзнаки

• Нагороджений:
  • двома орденами Червоної Зірки (15 травня 1944; 30 квітня 1954);
  • орденами Вітчизняної війни І ступеня (6 квітня 1985) і ІІ ступеня (9 червня 1945);
  • орденом Трудового Червоного Прапора (22 лютого 1968);
  • медаллю «За бойові заслуги» (24 червня 1948).
• Премія імені Володимира Короленка за 1997 рік.

Примітки

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
2. Осадчук Петро. Коли і як починався Рух… [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
3. Память народа(рос.)

Література

• Гаєвська Н. М. Бурлачук Фока Федорович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г.  — С. 250—251.
• Подолинний А. М. Бурлачук Фока Федорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — . — С. 622.
• Дмитренко О. «Я вірю в долю…» // Дмитренко О. Політ без приземлення. — К., 1986.
• Райгородецкий Е. Этот своенравный генерал // Радуга. — 1989. — № 10.
• Качкан В. Соната людських доль // Краси нев'януче пелюстя. — К., 1991.
• Дмитренко О. Чи ж добре бути генералом? // Літературна Україна. — 1994. — 4 серпня.