Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рєпнін Рєпнін Репнін Микола Васильович 11 22 03 1734 12 24 05 1801 вій

Репнін Микола Васильович

Репнін Микола Васильович
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рєпнін.

Рєпнін (Репнін) Микола Васильович (11(22).03.1734—12(24).05.1801) — військовий і державний діяч Російської імперії, дипломат, поміщик, генерал-фельдмаршал (1796), князь. Зі старовинного роду, пов'язаного з Михайлом Всеволодичем. Онук генерал-фельдмаршала князя А.Рєпніна, син генерал-фельдцейхмейстера князя В.Рєпніна, дід князів С.Волконського і М.Волконського (див. М. Г. Рєпнін), прадід Г.Кушельова-Безбородька.

Репнін Микола Васильович
рос. Николай Репнин
image
Народився 22 березня (2 квітня) 1734
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 24 травня (5 червня) 1801 (67 років)
Рига, Російська імперія
Поховання Старий Донський цвинтар
Країна image Російська імперія
Діяльність дипломат, політик, офіцер, державний службовець
Галузь дипломатія[2], військова служба[2] і державна служба[2]
Знання мов російська[2]
Учасник Війна за австрійську спадщину, d, Семирічна війна, Російсько-турецька війна, Російсько-турецька війна і Повстання Костюшка
Титул князь
Посада d
Військове звання генерал-фельдмаршал[d]
Рід Рєпніни
Батько d
Мати d[4]
У шлюбі з d
Діти d і d[4]
Нагороди
image image image image image image image image image

Життєпис

Початкову освіту здобув удома, з 11-ти років формально зарахований солдатом лейб-гвардії Преображенського полку. 1748 брав участь в західноєвропейському (франконському) поході на завдання імператриці Єлизавети Петрівни.

Від 1749 — гвардійський офіцер. Волонтером побував на Семилітній війні 1756—1763. 1759 відряджений до французького війська. Відкликаний 1760, перейшов полковником до російської діючої армії. 1762, ставши генерал-майором, з волі імператора Петра III вів переговори в головній квартирі прусського короля Фрідріха II Гогенцоллерна.

1763 — директор петербурзького Сухопутного кадетського корпусу, надалі — акредитований із надзвичайними повноваженнями міністра у Варшаві. 1764 забезпечував обрання на польський престол Станіслава-Августа Понятовського. Призначений послом імп. Катерини II в Речі Посполитій, впливав на управління цією державою. 1768 домігся підтвердження засадничих положень «Вічного миру» 1686 з додатками, ініційованими Катериною II та Фрідріхом II Гогенцоллерном, що зрівнювали дисидентів Речі Посполитої (православних і протестантів) у правах із католиками. Керував розгромом Барської конфедерації 1768 та Коліївщини.

Підвищений у ранзі до генерал-поручика, вступив до 1-ї армії на російсько-турецькій війні 1768—1774, відзначився в здобутті Хотина, в обороні узбережжя р. Прут (притока Дунаю), у Ларзькій та Кагульській баталіях, оволодів Ізмаїлом і Кілією. 1771 — на чолі російських військ у Волощині. Через конфлікт із графом П.Румянцевим (див. П.Румянцев-Задунайський) взяв відпустку. Повернувшись 1774, вдало зорганізував облогу Сілістри (нині місто в Болгарії). Уклав Кючук-Кайнарджійський мирний договір 1774. Удостоєний чинів генерал-аншефа й підполковника лейб-гвардії Ізмайловського полку. 1775—76 направлений надзвичайним і повноважним послом до Османської імперії.

1777 — смоленський генерал-губернатор (із наступного року порядкував і орловським намісництвом). 1778 із 30-тис. допоміжним корпусом дійшов до м. Бреслау (нині м. Вроцлав, Польща), змусив спинити боротьбу за т. зв. Баварську спадщину, 1779 своїм посередництвом сприяв Тешенській мирній угоді. 1780 — командир обсерваційного загону в Умані, зустрічав у м. Смоленськ (нині місто в РФ) австрійського імператора Йосифа II Габсбурга. 1781 — смоленський і псковський генерал-губернатор. 1782—83 перебував із резервним корпусом у Речі Посполитій. 1784 подався лікуватися за кордон, затим підключився до урядової Комісії з розбору міст за їхнім станом, по праці якої з'явилася Жалувана грамота містам 1785.

У розпалі російсько-турецької війни 1788—1791 брав участь у штурмі Очакова. Командуючи Українською армією, 1790 — командував підрозділами, розташованими у Молдові. Виконуючи обов'язки головнокомандувача, 9 липня (28 червня) 1791 переміг у Мачинській битві, чим сприяв укладанню Ясського мирного договору 1791, підписав його прелімінарії в м. Галац (нині місто в Румунії).

Від 1792 — намісник ризький і ревельський, 1793 командував Ізмайловським полком. 1794 — начальник ЗС, націлених проти повстання Т.Косцюшка, й ліфляндський та естляндський генерал-губернатор. 1795 наглядав за позбавленням влади детронізованого короля Станіслава-Августа Понятовського, обійнявши генерал-губернаторство Остзейських провінцій, віленське і слонімське. Із кінця 1796 — командир Литовської дивізії, ризький військовий губернатор, керував спеціальним церемоніалом під час перезахоронення в Санкт-Петербурзі праху імп. Петра III. 1797 — канцлер Кавалерського товариства, інспектор інфантерії Литовської та Ліфляндської дивізій, жорстоко придушував селянські заворушення в Орловській губернії. Після місії 1798 до Берліна (Пруссія) і Відня, коли йому не судилося реалізувати задум імператора Павла I щодо злагодження антифранцузької коаліції, увільнений зі служби.

Одружений з княжною Н.Куракіною (1737—98), мав трьох дочок, а єдиний законний син помер 1774 року. Відомою особою зросла така його позашлюбна дитина, як І.Пнін (1773—1805), військовик, чиновник, поет і публіцист-просвітник. За поширеними чутками, Рєпнін — ще й батько князя А.Чарторийського.

Помер у власному маєткові Воронцово (нині місцевість у місті Москва). Похований в московському Донському монастирі.

Примітки

  1. Репнин, Николай Васильевич // Русский биографический словарь — СПб: 1913. — Т. 16. — С. 93–118.
    d:Track:Q21175487d:Track:Q25859143d:Track:Q1960551d:Track:Q656
  2. Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863
  3. Рудаков В. Е. Репнины // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1899. — Т. XXVIа. — С. 599–601.
    d:Track:Q4399298d:Track:Q656d:Track:Q602358d:Track:Q24478942d:Track:Q23892956d:Track:Q19908137
  4. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
    d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326

Джерела та література

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Ryepnin Ryepnin Repnin Mikola Vasilovich 11 22 03 1734 12 24 05 1801 vijskovij i derzhavnij diyach Rosijskoyi imperiyi diplomat pomishik general feldmarshal 1796 knyaz Zi starovinnogo rodu pov yazanogo z Mihajlom Vsevolodichem Onuk general feldmarshala knyazya A Ryepnina sin general feldcejhmejstera knyazya V Ryepnina did knyaziv S Volkonskogo i M Volkonskogo div M G Ryepnin pradid G Kushelova Bezborodka Repnin Mikola Vasilovichros Nikolaj RepninNarodivsya 22 bereznya 2 kvitnya 1734 Sankt Peterburg Rosijska imperiyaPomer 24 travnya 5 chervnya 1801 67 rokiv Riga Rosijska imperiyaPohovannya Starij Donskij cvintarKrayina Rosijska imperiyaDiyalnist diplomat politik oficer derzhavnij sluzhbovecGaluz diplomatiya 2 vijskova sluzhba 2 i derzhavna sluzhba 2 Znannya mov rosijska 2 Uchasnik Vijna za avstrijsku spadshinu d Semirichna vijna Rosijsko turecka vijna Rosijsko turecka vijna i Povstannya KostyushkaTitul knyazPosada dVijskove zvannya general feldmarshal d Rid RyepniniBatko dMati d 4 U shlyubi z dDiti d i d 4 Nagorodi Mediafajli u VikishovishiZhittyepisPochatkovu osvitu zdobuv udoma z 11 ti rokiv formalno zarahovanij soldatom lejb gvardiyi Preobrazhenskogo polku 1748 brav uchast v zahidnoyevropejskomu frankonskomu pohodi na zavdannya imperatrici Yelizaveti Petrivni Vid 1749 gvardijskij oficer Volonterom pobuvav na Semilitnij vijni 1756 1763 1759 vidryadzhenij do francuzkogo vijska Vidklikanij 1760 perejshov polkovnikom do rosijskoyi diyuchoyi armiyi 1762 stavshi general majorom z voli imperatora Petra III viv peregovori v golovnij kvartiri prusskogo korolya Fridriha II Gogencollerna 1763 direktor peterburzkogo Suhoputnogo kadetskogo korpusu nadali akreditovanij iz nadzvichajnimi povnovazhennyami ministra u Varshavi 1764 zabezpechuvav obrannya na polskij prestol Stanislava Avgusta Ponyatovskogo Priznachenij poslom imp Katerini II v Rechi Pospolitij vplivav na upravlinnya ciyeyu derzhavoyu 1768 domigsya pidtverdzhennya zasadnichih polozhen Vichnogo miru 1686 z dodatkami inicijovanimi Katerinoyu II ta Fridrihom II Gogencollernom sho zrivnyuvali disidentiv Rechi Pospolitoyi pravoslavnih i protestantiv u pravah iz katolikami Keruvav rozgromom Barskoyi konfederaciyi 1768 ta Koliyivshini Pidvishenij u ranzi do general poruchika vstupiv do 1 yi armiyi na rosijsko tureckij vijni 1768 1774 vidznachivsya v zdobutti Hotina v oboroni uzberezhzhya r Prut pritoka Dunayu u Larzkij ta Kagulskij bataliyah ovolodiv Izmayilom i Kiliyeyu 1771 na choli rosijskih vijsk u Voloshini Cherez konflikt iz grafom P Rumyancevim div P Rumyancev Zadunajskij vzyav vidpustku Povernuvshis 1774 vdalo zorganizuvav oblogu Silistri nini misto v Bolgariyi Uklav Kyuchuk Kajnardzhijskij mirnij dogovir 1774 Udostoyenij chiniv general anshefa j pidpolkovnika lejb gvardiyi Izmajlovskogo polku 1775 76 napravlenij nadzvichajnim i povnovazhnim poslom do Osmanskoyi imperiyi 1777 smolenskij general gubernator iz nastupnogo roku poryadkuvav i orlovskim namisnictvom 1778 iz 30 tis dopomizhnim korpusom dijshov do m Breslau nini m Vroclav Polsha zmusiv spiniti borotbu za t zv Bavarsku spadshinu 1779 svoyim poserednictvom spriyav Teshenskij mirnij ugodi 1780 komandir observacijnogo zagonu v Umani zustrichav u m Smolensk nini misto v RF avstrijskogo imperatora Josifa II Gabsburga 1781 smolenskij i pskovskij general gubernator 1782 83 perebuvav iz rezervnim korpusom u Rechi Pospolitij 1784 podavsya likuvatisya za kordon zatim pidklyuchivsya do uryadovoyi Komisiyi z rozboru mist za yihnim stanom po praci yakoyi z yavilasya Zhaluvana gramota mistam 1785 U rozpali rosijsko tureckoyi vijni 1788 1791 brav uchast u shturmi Ochakova Komanduyuchi Ukrayinskoyu armiyeyu 1790 komanduvav pidrozdilami roztashovanimi u Moldovi Vikonuyuchi obov yazki golovnokomanduvacha 9 lipnya 28 chervnya 1791 peremig u Machinskij bitvi chim spriyav ukladannyu Yasskogo mirnogo dogovoru 1791 pidpisav jogo preliminariyi v m Galac nini misto v Rumuniyi Vid 1792 namisnik rizkij i revelskij 1793 komanduvav Izmajlovskim polkom 1794 nachalnik ZS nacilenih proti povstannya T Koscyushka j liflyandskij ta estlyandskij general gubernator 1795 naglyadav za pozbavlennyam vladi detronizovanogo korolya Stanislava Avgusta Ponyatovskogo obijnyavshi general gubernatorstvo Ostzejskih provincij vilenske i slonimske Iz kincya 1796 komandir Litovskoyi diviziyi rizkij vijskovij gubernator keruvav specialnim ceremonialom pid chas perezahoronennya v Sankt Peterburzi prahu imp Petra III 1797 kancler Kavalerskogo tovaristva inspektor infanteriyi Litovskoyi ta Liflyandskoyi divizij zhorstoko pridushuvav selyanski zavorushennya v Orlovskij guberniyi Pislya misiyi 1798 do Berlina Prussiya i Vidnya koli jomu ne sudilosya realizuvati zadum imperatora Pavla I shodo zlagodzhennya antifrancuzkoyi koaliciyi uvilnenij zi sluzhbi Odruzhenij z knyazhnoyu N Kurakinoyu 1737 98 mav troh dochok a yedinij zakonnij sin pomer 1774 roku Vidomoyu osoboyu zrosla taka jogo pozashlyubna ditina yak I Pnin 1773 1805 vijskovik chinovnik poet i publicist prosvitnik Za poshirenimi chutkami Ryepnin she j batko knyazya A Chartorijskogo Pomer u vlasnomu mayetkovi Voroncovo nini miscevist u misti Moskva Pohovanij v moskovskomu Donskomu monastiri PrimitkiRepnin Nikolaj Vasilevich Russkij biograficheskij slovar SPb 1913 T 16 S 93 118 d Track Q21175487d Track Q25859143d Track Q1960551d Track Q656 Czech National Authority Database d Track Q13550863 Rudakov V E Repniny Enciklopedicheskij slovar SPb Brokgauz Efron 1899 T XXVIa S 599 601 d Track Q4399298d Track Q656d Track Q602358d Track Q24478942d Track Q23892956d Track Q19908137 Pas L v Genealogics org 2003 d Track Q19847329d Track Q19847326Dzherela ta literaturaUsenko P G Ryepnin Repnin Mikola Vasilovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 188 ISBN 978 966 00 1290 5

Дата публікації:
Топ