Інулі н від лат inula оман С6Н10О5 n поширений в природі резервний полісахарид поліцукридний ланцюжок якого складається

Інулі́н (від лат. inula — оман), (С₆Н₁₀О₅)_n — поширений в природі резервний полісахарид, поліцукридний ланцюжок якого складається переважно з залишків D-фруктози, з'єднаних між собою l,2-глюкозидними зв'язками. Молекула інуліну містить і невелику кількість залишків глюкози. Тобто, ланцюжок складається із фруктозних ланок з кінцевою глюкозою. Він не засвоюється організмом людини, але є необхідною для функціонування органів травлення баластною речовиною. З точки зору харчування, інулін належить до класу харчових волокон, відомих як фруктани / .

Інулін

Ідентифікатори
Номер CAS	9005-80-5
Номер EINECS	232-684-3
DrugBank	00638
KEGG	D00171
Назва MeSH	D05.750.078.562.855.750, D09.301.915.750, D09.698.350.500 і D09.698.365.855.750
ChEBI	15443
SMILES	OCC1OC(OC2(OC(CO)C(O)C2O)COC3(OC(CO)C(O)C3O)COC4(OC(CO)C(O)C4O)COC5(OC(CO)C(O)C5O)COC6(OC(CO)C(O)C6O)COC7(OC(CO)C(O)C7O)COC8(OC(CO)C(O)C8O)COC9(OC(CO)C(O)C9O)COC%10(OC(CO)C(O)C%10O)COC%11(OC(CO)C(O)C%11O)COC%12(OC(CO)C(O)C%12O)COC%13(OC(CO)C(O)C%13O)COC%14(OC(CO)C(O)C%14O)COC%15(OC(CO)C(O)C%15O)COC%16(OC(CO)C(O)C%16O)COC%17(OC(CO)C(O)C%17O)COC%18(OC(CO)C(O)C%18O)COC%19(OC(CO)C(O)C%19O)COC%20(OC(CO)C(O)C%20O)COC%21(OC(CO)C(O)C%21O)COC%22(OC(CO)C(O)C%22O)COC%23(OC(CO)C(O)C%23O)COC%24(OC(CO)C(O)C%24O)COC%25(OC(CO)C(O)C%25O)COC%26(OC(CO)C(O)C%26O)COC%27(OC(CO)C(O)C%27O)COC%28(OC(CO)C(O)C%28O)COC%29(OC(CO)C(O)C%29O)COC%30(OC(CO)C(O)C%30O)COC%31(OC(CO)C(O)C%31O)COC%32(OC(CO)C(O)C%32O)COC%33(OC(CO)C(O)C%33O)COC%34(OC(CO)C(O)C%34O)COC%35(OC(CO)C(O)C%35O)COC%36(OC(CO)C(O)C%36O)COC%37(OC(CO)C(O)C%37O)COC%38(OC(CO)C(O)C%38O)CO)C(O)C(O)C1O
InChI
Властивості
Молекулярна формула	C_6nH_10n+2O_5n+1
Молярна маса	5 000-6 000 г/моль
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)

Примітки картки

Хімічні і фізичні властивості

Молекулярна маса — 5 000-6 000. Білий кристалічний порошок, солодкий на смак, добре розчиняється в гарячій воді.

Ступінь полімеризації його становить зазвичай до 100 одиниць, здебільшого не вище 60.

Інулін легко гідролізується при нагріванні з водою або в присутності органічних (оцтової, винної) і неорганічних кислот. При неповному гідролізі утворюється дисахарид (1-β-D-фруктофуранозил-D-фруктоза), при повному — фруктоза. Гідроліз інуліну відбувається також під дією відповідних ензимів — інулаз, або β-фруктофуранозидаз.

Якщо до водного розчину інуліну додати спирт, відбувається осадження полісахариду. Цю властивість використовують для отримання інуліну з рослинного матеріалу — спочатку його вилучають водою, а потім осаджують.

Знаходження у природі

У природних умовах інулін накопичується як резервна речовина у кореневому цикорії, бульбах топінамбуру, жоржин, кок-сагизу, в коренях і стеблах гваюли, у ріпчастій цибулі, лопуху, бататі, артишоку тощо, є в багатьох рослинах (складноцвітих, дзвоникових, лілійних, , фіалкових, деяких водоростях тощо), бактеріях Streptococcus mutans та інших.

Добувають із цикорію і топінамбура (земляної груші). Екстрагування теплою водою дає змогу вилучити практично всі розчинні та умовно розчинні вуглеводи з цикорію. Після очищення і висушування його випускають у формі тонкодисперсного порошку.

Розрізняють дві групи інуліну:

природний інулін із цикорію має в середньому довжину ланцюжка близько 12 (ступінь полімеризації);
інулін високого очищення, отриманий із природного шляхом видалення коротколанцюгових молекул, внаслідок чого має ступінь полімеризації 25.

Вони можуть бути у порошкоподібному, розчинному й гранульованому стані.

Вміст інуліну у нових вітчизняних сортах кореневого цикорію Уманський 90, Уманський 95, Уманський 96, Уманський 97, Уманський 99 сягає 13-16%. Коріння лопуха містять 45, а бульби топінамбуру і жоржин — 50 % інуліну.

Інулін в рослинах

Назва рослини	Частина рослини	Вміст інуліну (до)
Лопух великий (Arctium lappa L.)	сухі корені	37—45%
Топінамбур (Helianthus tuberosus)	бульби	16—18% і більше
Кульбаба лікарська (Taraxacum officinale)	корінь	40%
Оман високий (Inula helenium L.)	корінь	44%

Значення

Застосовують як замінник крохмалю і цукру при цукровому діабеті, в промисловості — для одержання фруктози. Похідні інуліну (естери, сульфати, продукти окиснення) застосовуються для лікування туберкульозу, гіпертонії, .

Багато публікацій, які підтверджують пробіотичну активність інуліну та стосовно майже всіх видів пробіотичної мікрофлори за винятком Eubacteria. Внаслідок його гідролізу утворюється фруктоза, яка, крім стимулювання росту та активності біфідо-лактофлори, підвищує всмоктування кальцію в товстому кишечнику, впливає на метаболізм ліпідів, зменшує ризик атеросклеротичних змін у серцево-судинній системі та запобігає розвитку цукрового діабету. В рослинних тканинах інулін гідролізується під впливом (інулінази), яку знайдено в рослинах, що містять інулін, пліснявих грибах, дріжджах. Інулаза зазвичай активується при проростанні бульб і кореневищ.

Через β (2,1) зв'язки, інулін не перетравлюється ферментами травної системи людини, що визначає його функціональні властивості у харчуванні: зниження калорійності, харчові волокна і пребіотичні ефекти. Інулін має незначний вплив на сенсорні характеристики харчових продуктів. Олігофруктоза має 35% солодкості сахарози, і її підсолоджувальний профіль схожий на цукор. Стандартний інулін злегка солодкуватий. Розчинність інуліну вище, ніж в класичних харчових волокон. При ретельному змішуванні з рідиною, інулін утворює гель і білу кремову структуру, яка схожа на жир. Його тривимірна мережа гелю, що складається з нерозчинних частинок субмікронного кристалічного інуліну, утримує велику кількість води, забезпечуючи його фізичну стабільність. Це може мати значення при поліпшенні стабільності пін і емульсій.

Очищений інулін в країнах СНД практично не виробляється, що пов'язано з його нестабільністю при виробництві та великими витратами при очищенні та хімічному виробництві.

Примітки

Сирохман І. В. Товарознавство харчових продуктів функціонального призначення: навч. С 40 пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / І. В. Сирохман, В. М. Завгородня. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 544 с. — ІБВК 978-966-364-803-3
Біфідогенні властивості цикорію^{[недоступне посилання з травня 2019]} // Міжнародний науково-практичний журнал «Товари і ринки». — 2008–2009
Артамонов В.И. Зеленая лаборатория планеты. — М.: «Агропромиздат», 1987. — 143с.
Гументик Н. Я. Підвищення продуктивності цикорію та зменшення втрат коренеплодів при збиранні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. с.-г. наук: спец. 06.01.09 «Рослинництво» / М. Я. Гументик. — Київ, 2004. — 20 с.
Hartemink R. Effects of fructooligosaccharides on the human intestinal flora / R. Hartemink, M. J. R. Nout, F.M. Rombouts // Proceedings of Fourth Seminar on Inulin. — Wageningen, The Netherlands. — 1994. — P. 79-89; Hartemink R. Growth of enterobacteria on fructooligosaccharides / R. Hartemink, K. M. J. van Laere, F. M. Rombouts // Journal of Applied Microbiology. — 1997. — Vol. 83. — P. 367–374
Безусов А. Т., Пилипенко І. В., Средницька З. Ю. Вивчення ферментативних систем топінамбуру для отримання інуліноподібних речовин In Vitro^{[недоступне посилання з травня 2019]} // Наукові праці. Науковий журнал^{[недоступне посилання з травня 2019]}. — 2009, Вип. 36, Т. 2^{[недоступне посилання з травня 2019]}

Джерела

Товстуха Є. С. Фітотерапія. — К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл.

Посилання

ІНУЛІН [ 14 березня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія

Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[Сирохман-1] Сирохман І. В. Товарознавство харчових продуктів функціонального призначення: навч. С 40 пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / І. В. Сирохман, В. М. Завгородня. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 544 с. — ІБВК 978-966-364-803-3

[2] Біфідогенні властивості цикорію^{[недоступне посилання з травня 2019]} // Міжнародний науково-практичний журнал «Товари і ринки». — 2008–2009

[Артамонов-3] Артамонов В.И. Зеленая лаборатория планеты. — М.: «Агропромиздат», 1987. — 143с.

[4] Гументик Н. Я. Підвищення продуктивності цикорію та зменшення втрат коренеплодів при збиранні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. с.-г. наук: спец. 06.01.09 «Рослинництво» / М. Я. Гументик. — Київ, 2004. — 20 с.

[5] Hartemink R. Effects of fructooligosaccharides on the human intestinal flora / R. Hartemink, M. J. R. Nout, F.M. Rombouts // Proceedings of Fourth Seminar on Inulin. — Wageningen, The Netherlands. — 1994. — P. 79-89; Hartemink R. Growth of enterobacteria on fructooligosaccharides / R. Hartemink, K. M. J. van Laere, F. M. Rombouts // Journal of Applied Microbiology. — 1997. — Vol. 83. — P. 367–374

[6] Безусов А. Т., Пилипенко І. В., Средницька З. Ю. Вивчення ферментативних систем топінамбуру для отримання інуліноподібних речовин In Vitro^{[недоступне посилання з травня 2019]} // Наукові праці. Науковий журнал^{[недоступне посилання з травня 2019]}. — 2009, Вип. 36, Т. 2^{[недоступне посилання з травня 2019]}