Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Христовий Леонтій Остапович (нар. 30 червня 1898, хутір Скажениковий біля с. Лютеньки Гадяцького повіту — †15 липня 1921, поблизу с. Загрунівка) — отаман повстанського загону на Полтавщині.
| Христовий Леонтій Остапович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 16 червня 1898 село Лютеньки (тепер Гадяцького району Полтавської області) |
| Смерть | 15 липня 1921 (23 роки) Загрунівка (тепер Полтавська область) |
| Країна |  УНР |
| Приналежність | Армія УНР |
| Звання | отаман повстанського загону |
| Командування | |
| Війни / битви | Перша світова війна Українсько-радянська війна |
Біографія
Народився у містечку Лютенька (тепер Гадяцького району Полтавської області) у заможній козацькій сім'ї. Його батько Христовий Остап Никифорович мав 70 десятин землі та власний магазин.У відомостях Лютенської сотні за 10 січня 1735 року значилися прапрадіди Христового козаки — Юсько і Мусій. Батьки — Христова (Діхтяренко) Серафима Тимофіївна та Остап Никифорович мали 4 синів: Василя (1888 р.н.), Миколу (1891 р.н.), Олександра (1894 р.н.), Леонтія (1898р.н.) та двох дочок: Єфросинію (1896 р.н.) Наталку (1903 р.н.).
Олександр — мол.унтер-офіцер царської армії, був у війську УНР, де помер від тифу. Василь служив в Державній варті при Гетьманаті, розстріляний денікінцями. Микола — єфрейтор царської армії, службу почав в 1913 році, голова лютенської "Просвіти", активний учасник повстання під проводом брата Леонтія. Розстріляний більшовиками в гадяцькій в’язниці у 1920 році.. Його дружина Тетяна відбула 6 років заслання як "жена бандита".
Сестра Леонтія Христового Єфросинія вийшла заміж за сина заможного козака Юрченка. Жили вони в Білій Церкві.
Наталка, щоб убезпечити сім'ю від подальших переслідувань, вийшла заміж за командира більшовицького ЧК, українця з Волині Луку Грицюка (Ніколая Антонова ), який був арештований та розстріляний в 1939 році, а Наталка репресована як "жена врага народа".
Леонтій Христовий брав участь у Першій світовій війні.
З листопада 1918 перебував на службі в Армії УНР. Після окупації Полтавщини більшовицькими військами з грудня 1918 пішов у підпілля. У 1919—1920 жив у Києві, підтримував контакти з українськими підпільними патріотичними організаціями, брав участь у розробці планів повстанської боротьби проти більшовицької влади.
Влітку 1920 Христовий очолив повстанський загін, який діяв у районі Гадяча, Зінькова, Миргорода. У загоні було три піхотних, а також кавалерійська і караульна сотня. 20-22 липня 1920 загін Христового спільно з повстанцями отаманів Масюти і Мандика чинили героїчний опір частинам 14-ї більшовицької армії поблизу села Лютенька, але змушені були відступити.
Наростивши сили, 7 серпня 1920 року повстанці Христового і Коваля захопили Гадяч. Під час наступу на місто повсталі йшли під жовто-блакитним прапором, вигукуючи "Слава". У серпні в списках повстанців налічувалося більше 1500 чоловік. Більшовики перекинули проти повсталих 7-му Володимирську дивізію, яку перед цим направили з Росії на денікінський фронт, 185-ту бригаду ВОХР, 64-й, 488-й,489-й більшовицькі полки.
29 серпня 1920 року на околицях Лютеньки зав'язався кривавий бій. Сили були нерівні і після дводенного бою повстанці відступили. Після відходу повстанських загонів більшовики село спалили, а більшість жителів розстріляли. Про ті трагічні дні місцевий кобзар Петро Гузь співав: "...яка страшна кара впала на Лютеньку: вісімсот дворів згоріло, пішов дим за хмари". За свідченням Андрієвського Віктора Никаноровича — громадськогор діяча, публіциста та педагога, в 1917–1918 Полтавський губернський комісар народної освіти, в Лютенці згоріли близько 1100 обійсть. Жертв ніхто не рахував. Вцілілі мешканці містечка довго ховалися в лісах, доки Лютеньку не покинув останній окупант. Лише пізніше, за приблизними підрахунками, загинуло в ті дні близько 150 повстанців та мирних мешканців Лютеньки. Такого руйнування і таких жертв Лютенька не зазнавала з 1658 року, коли містечко сплюндрували орди татар Карач-бея.
За іронією долі 7 Владімірська дивізія в вересні 1941 року була повністю розбита в Київському котлі, а командир дивізії Голіков Олександр Грігор'євіч, комісар Рогальов Федір Федорович, начальник агентури особового відділу Корніс Роберт Пєтровіч були арештовані в 1937 році та розстріляні.
Леонтій Христовий загинув у бою з маневреною групою міліції Матяш Кость Олексійович[2] 15 липня 1921 у селі Загрунівка (тепер Полтавська область). Тіло було перевезено до Зінькова та після слідчих дій було захоронено на місцевомо кладовищі. Свідок тих подій, Роман Суслик у своїх спогадах згадує, що мешканці міста кожен раз впорядковували могилу отамана після кожного знищення її більшовиками. Константин Матяш, командир більшовицького загону в якому служили переважно місцеві колоборанти та який брав участь в бою коли загинув Леонтій, також був репресований та розстріляний 24.10.1937 року.На три місяці раніше органами НКВС був розстріляний ще один колоборант, соратник Матяша К. - Огій Яків Родіонович.
За те що мав мав прізвище Христовий був репресований Христовий Микола Олексійович, з с. Паськівка, Решетилівської волості. В кримінальній справі він фігурує як брат отамана Леонтія Христового.
Вшанування пам'яті
У селі Лютенька перейменували вулицю Капітана Печонкіна на вулицю Леонтія Христового.
Примітки
- Реабілітовані історією. Полтавська область. Науково-документальна серія книг. – Кн. 5 / Упорядник О.А.Білоусько. – Київ-Полтава: Оріяна, 2007. – С. 634. [1] [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Джерела
- Українське військо у XX-XXI столітті [ 4 березня 2012 у Wayback Machine.]
- Чайка І.Ф. Лютенька : Від землі до космосу. Історико-краєзнавчі нариси. Гадяч.2014.
- Криваві сторінки з неписаних літописів (Козацько-хуторянська Полтавщина в боротьбі проти московського комунізму). Роман Суслик.Англія, 1956
- Отамани повстанців Гадяцького краю (1920-1923 рр.) Журнал"Краєзнавство" 2013
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Hristovij Hristovij Leontij Ostapovich nar 30 chervnya 1898 hutir Skazhenikovij bilya s Lyutenki Gadyackogo povitu 15 lipnya 1921 poblizu s Zagrunivka otaman povstanskogo zagonu na Poltavshini Hristovij Leontij OstapovichNarodzhennya 16 chervnya 1898 1898 06 16 selo Lyutenki teper Gadyackogo rajonu Poltavskoyi oblasti Smert 15 lipnya 1921 1921 07 15 23 roki Zagrunivka teper Poltavska oblast Krayina UNRPrinalezhnist Armiya UNRZvannya otaman povstanskogo zagonuKomanduvannyaVijni bitvi Persha svitova vijna Ukrayinsko radyanska vijnaBiografiyaNarodivsya u mistechku Lyutenka teper Gadyackogo rajonu Poltavskoyi oblasti u zamozhnij kozackij sim yi Jogo batko Hristovij Ostap Nikiforovich mav 70 desyatin zemli ta vlasnij magazin U vidomostyah Lyutenskoyi sotni za 10 sichnya 1735 roku znachilisya prapradidi Hristovogo kozaki Yusko i Musij Batki Hristova Dihtyarenko Serafima Timofiyivna ta Ostap Nikiforovich mali 4 siniv Vasilya 1888 r n Mikolu 1891 r n Oleksandra 1894 r n Leontiya 1898r n ta dvoh dochok Yefrosiniyu 1896 r n Natalku 1903 r n Oleksandr mol unter oficer carskoyi armiyi buv u vijsku UNR de pomer vid tifu Vasil sluzhiv v Derzhavnij varti pri Getmanati rozstrilyanij denikincyami Mikola yefrejtor carskoyi armiyi sluzhbu pochav v 1913 roci golova lyutenskoyi Prosviti aktivnij uchasnik povstannya pid provodom brata Leontiya Rozstrilyanij bilshovikami v gadyackij v yaznici u 1920 roci Jogo druzhina Tetyana vidbula 6 rokiv zaslannya yak zhena bandita Sestra Leontiya Hristovogo Yefrosiniya vijshla zamizh za sina zamozhnogo kozaka Yurchenka Zhili voni v Bilij Cerkvi Natalka shob ubezpechiti sim yu vid podalshih peresliduvan vijshla zamizh za komandira bilshovickogo ChK ukrayincya z Volini Luku Gricyuka Nikolaya Antonova yakij buv areshtovanij ta rozstrilyanij v 1939 roci a Natalka represovana yak zhena vraga naroda Leontij Hristovij brav uchast u Pershij svitovij vijni Z listopada 1918 perebuvav na sluzhbi v Armiyi UNR Pislya okupaciyi Poltavshini bilshovickimi vijskami z grudnya 1918 pishov u pidpillya U 1919 1920 zhiv u Kiyevi pidtrimuvav kontakti z ukrayinskimi pidpilnimi patriotichnimi organizaciyami brav uchast u rozrobci planiv povstanskoyi borotbi proti bilshovickoyi vladi Vlitku 1920 Hristovij ocholiv povstanskij zagin yakij diyav u rajoni Gadyacha Zinkova Mirgoroda U zagoni bulo tri pihotnih a takozh kavalerijska i karaulna sotnya 20 22 lipnya 1920 zagin Hristovogo spilno z povstancyami otamaniv Masyuti i Mandika chinili geroyichnij opir chastinam 14 yi bilshovickoyi armiyi poblizu sela Lyutenka ale zmusheni buli vidstupiti Narostivshi sili 7 serpnya 1920 roku povstanci Hristovogo i Kovalya zahopili Gadyach Pid chas nastupu na misto povstali jshli pid zhovto blakitnim praporom vigukuyuchi Slava U serpni v spiskah povstanciv nalichuvalosya bilshe 1500 cholovik Bilshoviki perekinuli proti povstalih 7 mu Volodimirsku diviziyu yaku pered cim napravili z Rosiyi na denikinskij front 185 tu brigadu VOHR 64 j 488 j 489 j bilshovicki polki 29 serpnya 1920 roku na okolicyah Lyutenki zav yazavsya krivavij bij Sili buli nerivni i pislya dvodennogo boyu povstanci vidstupili Pislya vidhodu povstanskih zagoniv bilshoviki selo spalili a bilshist zhiteliv rozstrilyali Pro ti tragichni dni miscevij kobzar Petro Guz spivav yaka strashna kara vpala na Lyutenku visimsot dvoriv zgorilo pishov dim za hmari Za svidchennyam Andriyevskogo Viktora Nikanorovicha gromadskogor diyacha publicista ta pedagoga v 1917 1918 Poltavskij gubernskij komisar narodnoyi osviti v Lyutenci zgorili blizko 1100 obijst Zhertv nihto ne rahuvav Vcilili meshkanci mistechka dovgo hovalisya v lisah doki Lyutenku ne pokinuv ostannij okupant Lishe piznishe za pribliznimi pidrahunkami zaginulo v ti dni blizko 150 povstanciv ta mirnih meshkanciv Lyutenki Takogo rujnuvannya i takih zhertv Lyutenka ne zaznavala z 1658 roku koli mistechko splyundruvali ordi tatar Karach beya Otamani povstanciv Gadyackogo krayu 1920 1923 rr Zhurnal Krayeznavstvo 2013 Za ironiyeyu doli 7 Vladimirska diviziya v veresni 1941 roku bula povnistyu rozbita v Kiyivskomu kotli a komandir diviziyi Golikov Oleksandr Grigor yevich komisar Rogalov Fedir Fedorovich nachalnik agenturi osobovogo viddilu Kornis Robert Pyetrovich buli areshtovani v 1937 roci ta rozstrilyani U fragmenti spovidnogo rozpisu za 1784 rik zaznachenij prapraprapradid Leontiya Hristovogo starij kozak Ivan Josipovich Hrestovenko Hristovij Leontij Hristovij zaginuv u boyu z manevrenoyu grupoyu miliciyi Matyash Kost Oleksijovich 2 15 lipnya 1921 u seli Zagrunivka teper Poltavska oblast Tilo bulo perevezeno do Zinkova ta pislya slidchih dij bulo zahoroneno na miscevomo kladovishi Svidok tih podij Roman Suslik u svoyih spogadah zgaduye sho meshkanci mista kozhen raz vporyadkovuvali mogilu otamana pislya kozhnogo znishennya yiyi bilshovikami Konstantin Matyash komandir bilshovickogo zagonu v yakomu sluzhili perevazhno miscevi koloboranti ta yakij brav uchast v boyu koli zaginuv Leontij takozh buv represovanij ta rozstrilyanij 24 10 1937 roku Na tri misyaci ranishe organami NKVS buv rozstrilyanij she odin koloborant soratnik Matyasha K Ogij Yakiv Rodionovich Za te sho mav mav prizvishe Hristovij buv represovanij Hristovij Mikola Oleksijovich z s Paskivka Reshetilivskoyi volosti V kriminalnij spravi vin figuruye yak brat otamana Leontiya Hristovogo Vshanuvannya pam yatiU seli Lyutenka perejmenuvali vulicyu Kapitana Pechonkina na vulicyu Leontiya Hristovogo PrimitkiReabilitovani istoriyeyu Poltavska oblast Naukovo dokumentalna seriya knig Kn 5 Uporyadnik O A Bilousko Kiyiv Poltava Oriyana 2007 S 634 1 5 bereznya 2016 u Wayback Machine DzherelaUkrayinske vijsko u XX XXI stolitti 4 bereznya 2012 u Wayback Machine Chajka I F Lyutenka Vid zemli do kosmosu Istoriko krayeznavchi narisi Gadyach 2014 Krivavi storinki z nepisanih litopisiv Kozacko hutoryanska Poltavshina v borotbi proti moskovskogo komunizmu Roman Suslik Angliya 1956 Otamani povstanciv Gadyackogo krayu 1920 1923 rr Zhurnal Krayeznavstvo 2013