Кримський екзархат — екзархат Української греко-католицької церкви з осідком у Сімферополі. Утворений 13 лютого 2014 року шляхом виокремлення з Одесько-Кримського екзархату.
Кримський екзархат | |
Храм Пресвятої Трійці у Відрадному (Ялта), 2011 рік | |
Основна інформація | |
---|---|
Країна | Україна |
Митрополія | [pl] |
Епархіяльне управління | м. Сімферополь |
Заснована | 13 лютого 2014 |
Кількість деканатів | 1 |
Сан правлячого архієрея | єпископ |
Титул правлячого архієрея | екзарх |
Сайт | www.ugcc.od.ua |
Єпископ | |
Правлячий архієрей | (вакантний) |
з | 13 лютого 2014 |
Історія
Традиція церкви східного обряду в єдності з Апостольською Столицею в Криму сягає корінням давніх часів. Ще у XII—XV ст. серед грецького населення Кафи (сучасної Феодосії) спроби церковної унії між Римом і Константинополем знаходили підготований і сприятливий ґрунт. 12 грудня 1452 р. у соборі Святої Софії було підтверджено Флорентійську унію, проголошену ще 6 червня 1439 р.: вона дозволила генуезцям позитивно впливати на православне населення кримських володінь. Невдовзі до Кафи, що номінально входила до Сугдейської єпархії, для православних греків почали призначати єпископа східного обряду, висвяченого Папою. Перший унійний єпископ Кафи згадується без імені у 1464—1465 рр.; після його смерті у 1468 р. нового ієрарха мав обрати клір і народ, проте цю справу доручили Папі Павлу II, що призначив до Кафи колишнього архієпископа Амасії (Туреччина) Пахомія. Новий ієрарх був вбитий розбійниками, коли прямував з Риму до Кафи суходолом. 6 липня 1472 р. Папа Сикст IV, наступник Павла II, своєю буллою призначив на престол єпископа Кафи колишнього тамтешнього священика Миколая, що прибув до міста наприкінці 1474 р. У 1475 р. Кафу захопили турки, зробивши її головним містом своїх володінь на півострові. Останній уніатський єпископ Кафи, обраний населенням для греків Кафи і Солдаї (Судака), як було зазначено у буллі Папи Сикста IV, мав титул Фульського; вочевидь, таку назву було надано задля уникнення ототожнення з Кафським і Солдайським римо-католицькими єпископами. Такий титул уніатського єпископа фіксується ще у 1484 р., коли у Константинополі відбувся собор проти унії. Відтоді у Кафі функціонування католицьких релігійних громад та діяльність їхніх ієрархів була унеможливлена через адміністративне домінування православ'я; при цьому уніати міста зберігали підтримувані турками права на церковне і парафіяльне майно.
У середині XV — на початку XVI ст. Херсонеською єпархією, до якої входило лише знелюдніле місто Херсонес, керував митрополит-«уніат», який мешкав у навколишніх селах, що належали генуезцям; згодом єпархія через занепад злилася з Готською. Також у джерелах згадуються дві Фульські єпархії — православна та «уніатська»: письмова згадка про першу з'явилася наприкінці IX ст., близько 1156 р. ця єпархія була об'єднана з Сугдейською, після чого обидві були піднесені до статусу митрополії.
На початку ХІХ століття серед документів, прийнятих з Новоросійського губернського правління комісією, заснованою для розбору суперечок щодо земель та визначення повинностей на Кримському півострові, перебувала справа про відведення землі для церков та поселень, сформована за клопотаннями католицького архієпископа-митрополита Могильовського Станіслава Богуша-Сестренцевича та греко-католицького архієпископа Полоцького (з 1783 р.) Іраклія Лісовського. Ймовірно, прохання були подані у період 1783—1791 рр. — від анексії Кримського ханства Російською імперією до смерті князя Григорія Потьомкіна, що титулувався «таврійським генерал-губернатором» і чий підпис стояв на справі. У 1795—1798 рр. Іраклій Лісовський був адміністратором унійної церкви в Литві, Білорусі та Україні, з липня 1806 року до своєї смерті у 1809 році мав титул унійного митрополита Київського, Галицького і всієї Русі. Про поширення духовної влади Лісовського на Кримський півострів достеменно невідомо, однак у публіцистиці початку ХХ століття (зокрема, у працях Миколи Родзевича) йдеться про те, що на початку ХІХ століття значну частину землі в місті Старий Крим і його околицях «було віддано католикам та уніатам».
17 вересня 1939 р., відповідно до пакту Ріббентропа-Молотова західні землі України були приєднані до УРСР. Того ж дня митрополит Андрей Шептицький призначив екзархів на території СРСР і негайно звернувся до Святого Престолу з проханням про затвердження нових призначень. Через радянську окупацію Галичини контакти з Апостольською Столицею були унеможливлені. Лише 22 грудня 1941 р., під час окупації України військами нацистської Німеччини, митрополит Шептицький отримав з Конгрегації Східної Церкви інформацію про те, що Папа Пій підтвердив призначення екзархів. Зокрема, згідно з декретом Святого Престолу, єпископ Йосиф Сліпий був призначений екзархом Великої України. Після арешту в квітні 1945 р., він, а також єпископ Миколай Чарнецький під час допитів свідчили, що до душпастирської території Йосифа Сліпого як екзарха, крім Великої України, належали також Кавказ та Крим; у документах Конгрегації ця інформація відсутня.
Першою громадою УГКЦ, заснованою на території Кримського півострова у наші дні, вважається парафія Успіння Пресвятої Богородиці у Севастополі, яка була де-факто зареєстрована ще в СРСР напередодні його розпаду — 19 серпня 1991 р. (інші джерела наводять дату 27 серпня 1991 р. — ймовірно, як дату реєстрації вже в незалежній державі Україна Гагарінською районною державною адміністрацією Севастополя) — і входила до Києво-Вишгородського екзархату УГКЦ. Громада була створена за ініціативи очільниці Севастопольської міської організації Союзу українок Богдани Процак (1945—2017), що стала її першою головою. Реєстрації громади сприяли голова Севастопольської міської державної адміністрації Іван Єрмаков та голова депутатської групи «Україна» офіцер ВМСУ Ігор Тенюх. Підписи під ініціативним листом, крім Б. Процак та І. Тенюха, поставили також правозахисник Микола Кічмар (1952—1992), родини Миколи Гука, Володимира Холодюка, Володимира Притули, Стефанії Садчук, Заторської-Топіліної, Яковенків та ін. Значну підтримку УГКЦ в Севастополі надав перший голова осередку Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка в Сімферополі Михайло Бучинський. Протягом перших двох років існування громади богослужіння на великі свята для її вірян на території музею-заповідника «Херсонес Таврійський» проводили семінаристи та клірики Львівської духовної семінарії Святого Духа; приміщення для богослужінь надавав Севастопольський військово-морський інститут ім. П. С. Нахімова. Богослужіння також відбувалися у помешканні Б. Процак та в орендованих помешканнях настоятелів парафії. Згодом, коли голова Севастопольського міського осередку «Просвіти» Микола Гук отримав приміщення для організації, з'явилася можливість проводити богослужіння у більшій залі. У січні 2001 р. відбулося відкриття храму УГКЦ в приміщенні колишньої крамниці на 10-му кілометрі Балаклавського шосе, наданому в оренду за символічну платню: до цього чималих зусиль доклала працівниця агрофірми «Золота балка» Марія Гукова, яка організувала засновану засновану у 1997 р. громаду УГКЦ в ім'я апостола Андрія Первозваного у Балаклавському районі Севастополя.
Настоятелями парафій УГКЦ у Севастополі, функціонуванню яких постійний опір чинили представники міської влади та Севастопольського благочиння УПЦ МП, були о. Анатолій Мазурик (нині покійний; 1993—1996), о. Микола Бердник, о. Петро Кам'янський, о. Микола Квич (~2004–2014). У 2002 р. парафіяни УГКЦ в Севастополі отримали земельну ділянку розміром 10 соток для будівництва храму, однак для забудови були придатні лише близько 4 соток через межування та обтяження; після звернення громади Севастопольська міська державна адміністрація надала дозвіл на збір документів для відведення земельної ділянки в натурі. У квітні 2011 р. громада була змушена звертатися з цього питання до Генеральної прокуратури України.
До Києво-Вишгородського екзархату УГКЦ увійшла парафія в ім'я перенесення мощів Миколая Чудотворця в Ялті, зареєстрована 24 квітня 1992 р. виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим: її формування відбулося після легалізації УГКЦ в СРСР наприкінці 1980-х рр. зусиллями міського осередку Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка за ініціативи Лідії Бучинської. Рішення про утворення релігійної громади УГКЦ було прийняте під час зібрання 25 жовтня 1990 р.; її головою було обрано Наталю Матуляк. На початку існування громада налічувала від 9 до 25 осіб, переважно вихідців із західних регіонів України. Першим настоятелем громади став о. Микола Шевчук, відряджений на прохання ялтинських греко-католиків зі Львівської єпархії УГКЦ. Після того, як будівлю римо-католицького храму в Ялті було передано місцевим вірянам, за спільною домовленістю богослужіння в ній проводилися для громади УГКЦ, члени якої брали участь разом із римо-католиками у боротьбі за повернення культового приміщення та у ремонтних роботах. У 1995—1997 рр. настоятелем ялтинської парафії був о. Валерій Лозинський, у 1997—2000 рр. — о. Назарій Лех, з 15 жовтня 2000 р. до березня 2014 р. — о. Ігор Гаврилів, що виконував обов'язки декана Кримського деканату УГКЦ. З моменту реєстрації ялтинська громада УГКЦ добивалася виділення земельної ділянки для будівництва храму. Позитивне рішення Ялтинська міська рада надала 22 травня 2005 р., проте ділянка була розташована на сейсмічно нестабільному ґрунті. Незабаром рішення міськради ініціативна група, налаштована проти діяльності УГКЦ в Криму і сформована в тому числі з прихильників УПЦ МП, оскаржувала в судах. У серпні 2013 р. на земельну ділянку проникли невідомі зловмисники, які незаконно змінили замок на вхідних воротах, позрізували окремі дерева, вирвали та викинули на смітник хрест, встановлений на знак освячення місця: акт вандалізму було зафіксовано оперативною групою міліції, яка прибула на виклик настоятеля. У День Незалежності, 24 серпня 2013 р., хрест відновили та освятили.
13 червня 2011 р. в селищі Відрадному Ялтинської міськради було освячено перший у Криму збудований за канонами храм УГКЦ в ім'я Пресвятої Трійці, спорудження якого тривало 10 місяців зусиллями та коштами родини підприємця Петра Токача на його приватній земельній ділянці. 8 грудня 2012 р. під час прощі екзарх Одесько-Кримський Василь (Івасюк) своїм архієрейським благословенням надав храмові статус паломницького центру.
19 травня 1992 р. виконавчий комітет Сімферопольської міської ради АР Крим зареєстрував парафію УГКЦ в ім'я священномученика Йосафата Кунцевича, члени якої домагалися надання земельної ділянки під побудову храму з 2005 р.; богослужіння постійно відбувалися у спеціально облаштованій вітальні будинку, в якому мешкав парафіяльний священик. У 2010 р. громада отримала земельну ділянку площею 0,34 га біля Української гімназії, проте вона була зайнята спорудами, самовільно збудованими родинами репатрійованих кримських татар. Пропозицію представників міської ради Сімферополя щодо знесення нелегальних будівель заради спорудження каплиці настоятель громади о. Віктор Гуменюк відкинув; за порадою можновладців він оформив запит до Меджлісу кримськотатарського народу щодо цього питання, проте не отримав відповіді.
У 2001 р. Синод єпископів УГКЦ ухвалив рішення про створення Одесько-Кримського екзархату; у 2003 р. воно було затверджене Папою Римським Іваном Павлом ІІ. 28 липня 2003 р. було засновано Одесько-Кримський екзархат УГКЦ, територія якого охопила Одеську, Миколаївську, Херсонську, Кіровоградську області та АР Крим. Екзархат очолив екзарх Одесько-Кримський Василь (Івасюк).
30 серпня 2004 р. виконавчий комітет Керченської міської ради зареєстрував парафію святих рівноапостольних Володимира та Ольги УГКЦ. У 2010—2011 рр. кількість її вірян з 20 осіб зросла до 50. Парафія була презентована вихідцями з Галичини, Кіровоградської, Одеської та Черкаської областей. У 2006—2012 рр. настоятелем громади був о. Валерій Сембрат. З 2007 р. члени громади безрезультатно добивалися від місцевої влади надання земельної ділянки для будівництва храму. Зрештою, на аукціоні було придбано занедбане приміщення біля залізничного вокзалу площею 130 кв. м, з якого планувалося зробити каплицю для проведення богослужінь. 19 грудня 2010 р. у храмовому приміщенні відбулося перше богослужіння; 16 січня 2011 р. екзарх Одесько-Кримський Василь (Івасюк) освятив храм.
20 травня 2005 р. виконавчий комітет Євпаторійської міської ради зареєстрував парафію Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ, настоятелем якої весь час її існування був о. Богдан Костецький. На початку єдиною парафіянкою була Віра Ковальчук. За півроку існування громада зросла до кількох десятків осіб, однак не мала власного храму і орендувала приміщення у бібліотеці центральної курортної поліклініки на набережній ім. Горького, де було облаштовано каплицю. Після низки відмов місцевої влади надавати землю під будівництво храму безкоштовно, громада за допомогою екзарха Одесько-Кримського Василя (Івасюка) та жертводавців придбала земельну ділянку, на якій розпочалося будівництво Свято-Покровського храму.
Протягом 2002—2007 рр. в АР Крим і м. Севастополі були зареєстровані інші громади УГКЦ:
- св. Василія Великого (2002 р., с. Гончарне Балаклавського району Севастополя; велося будівництво храму);
- Різдва Пресвятої Богородиці (2002 р., м. Алушта; богослужіння відбувалися у приватному помешканні);
- Воскресіння Христового (2003 р., селище Паркове Ялтинської міськради АР Крим);
- Святої Трійці (2005 р., м. Джанкой);
- перенесення мощів св. Миколая (2005 р., Ялта);
- св. Миколая (2007 р., с. Маленьке Сімферопольського району АР Крим).
13 лютого 2014 р. глава УГКЦ Верховний архієпископ Києво-Галицький Святослав (Шевчук) за згодою Синоду єпископів УГКЦ та Апостольської Столиці створив Кримський екзархат УГКЦ, виокремивши його з Одесько-Кримського екзархату УГКЦ. Екзархат охоплює територію АР Крим і м. Севастополя. Тимчасовим адміністратором екзархату став протоієрей Михаїл Бубній. До складу Кримського екзархату УГКЦ на території АР Крим, імовірно, увійшли 9 громад, у Севастополі — 3; за іншими даними, він мав 11 парафій на території Кримського півострова.
Становлення та розвиток структур УГКЦ у Криму навіть в умовах незалежності України відбувалися у складних обставинах як через організаційні труднощі, так нерідко й через протидію місцевих і регіональних органів влади та самоврядування, шовіністично налаштованих проросійських політичних сил і домінуючої в регіоні УПЦ МП. Одними з головних проблем парафій були відсутність храмів та штучні перешкоди їх спорудженню. Богослужіння доводилося відправляти або в храмах інших конфесій (як це було в Ялті та Керчі, де віряни збиралися у римо-католицьких костелах, доки не були облаштовані власні храми), або в помешканнях священиків (Сімферополь) чи спеціально пристосованих приміщеннях (Євпаторія, Севастополь).
В окупації
Після окупації АР Крим і Севастополя у лютому 2014 р. ситуація для Кримського екзархату УГКЦ різко погіршилася. Майже всі священики та частина вірян були змушені залишити Крим через антиукраїнську істерію, інформаційно-психологічний, адміністративний, судовий і позасудовий тиск на українську громаду Криму загалом з боку держави-агресора та колаборантів, а також через порушення прав на свободу совісті і віросповідання. Через наявні в РФ релігійні обмеження (реєстрація кожного парафіянина, недопуск до богослужінь осіб, відсутніх у парафіяльних списках, заборона проводити богослужіння поза межами храму та оприлюднювати факти з життя релігійної громади, що може бути витлумачене як «незаконна місіонерська діяльність», тощо), а також через фізичний та інший тиск деякі парафіяни припинили відвідувати богослужіння у храмах УГКЦ. За інформацією кліру УГКЦ, після т. зв. «кримської весни» «голова республіки Крим» Сєрґєй Аксьонов заявляв, що в Криму «ніякої греко-католицької церкви не буде»
15 березня 2014 р. в Севастополі російські силовики після богослужіння викрали священика парафії Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ у Севастополі, головного капелана ВМСУ Миколу Квича. Доки його утримували протягом 12 годин, у його помешканні відбувся обшук, під час якого було вилучено 10 бронежилетів, які о. Микола планував передати журналістам та українським військовослужбовцям. Священикові інкримінували «терористичну діяльність» і погрожували позбавленням волі на 15 років у російській в'язниці. Під час обшуку та допиту зрадники з-поміж співробітників СБУ та МВС України, що перейшли на бік держави-агресора, та службовці контррозвідки РФ застосовували до о. Миколи фізичну силу та вимагали від нього розмовляти російською мовою, заявляючи, що «ніякої української тут не буде». 16 березня 2014 р. о. Микола Квич був змушений залишити Крим. У той же час у Сімферополі було здійснено напад на приватний будинок, у якому була розташована каплиця УГКЦ. На о. Ігоря Гавриліва, який на початку 2014 р. був деканом Кримського деканату УГКЦ, чинився тиск з метою його переходу до УПЦ МП. Настоятель євпаторійської громади о. Богдан Костецький був допитаний у брутальній формі, а також пізніше розповідав про погрози священикам УГКЦ. Всі греко-католицькі священики змушені були вивезти свої родини з Криму, а потім у березні 2014 р. й самі виїхати. Ще навесні 2014 р. о. Богдан Костецький з деякими членами родини повернувся до парафіян у Євпаторію. Пізніше для проведення богослужінь до Криму прибули три ченці різних згромаджень. 22 грудня 2014 р. Апостольська Столиця призначила о. Богдана Костецького делегатом пастирського округу Католицької церкви в Криму для вірян східного обряду.
Після зустрічі президента РФ Владіміра Путіна з Папою Римським Франциском у 2015 р. українським греко-католикам у Криму було запропоновано перереєструватися за російським законодавством, але не як частина УГКЦ: представникам Кримського екзархату УГКЦ було заявлено, що назви «українська» та «греко-католицька» у «російському» Криму неможливі.
За даними УГКЦ, станом на 2015 р. її громади в Криму нараховували 2,5 тис. парафіян. У 2016 р. парафії у Севастополі, Керчі, Ялті, Сімферополі і Євпаторії вимушено перереєструвалися як екзархат Католицької церкви візантійського обряду, який безпосередньо підлягає Святому Престолові. Станом на 2017 р. ці парафії обслуговували 2 священики. Того ж року єпископ Михаїл (Бубній) нагадав, що під час «перереєстрації» громад УГКЦ в Криму виникла вимога отримання нового найменування для парафій, яке б не містило слів «українська» та «греко-католицька»; після консультацій з Апостольським Нунцієм в Україні та Апостольською Столицею було напрацьоване рішення щодо зміни назви заради запобігання втраті парафій та вірян.
У 2016 р. греко-католицьку громаду в Євпаторії позбавили приміщення у бібліотеці центральної курортної поліклініки, яке тривалий час використовувалося як каплиця. У 2017 р. «Ленінський районний суд» у Севастополі призупинив на 2 тижні діяльність греко-католицької громади за те, що богослужіння проводив священик-громадянин України без російського «патенту» або «дозволу на працю»; самого клірика депортували із забороною в'їзду на територію РФ і Кримського півострова. На греко-католицькі парафії Криму також чиниться тиск через накладання штрафів. Так, навесні 2019 р. парафію в Севастополі було оштрафовано за відсутність вивіски з повною назвою релігійної організації на будівлі храму. У жовтні 2020 р. «мировий суддя» за аналогічне «порушення» наклав на ялтинську громаду штраф у розмірі 30 тис. рублів.
Станом на 2022 р. греко-католицькі громади на території Криму не мали власних інформаційних ресурсів. Сайт Кримського деканату УГКЦ припинив своє існування ще у 2014—2015 рр. На офіційних ресурсах УГКЦ оприлюднюється небагато інформації про життя греко-католиків на півострові. При цьому стан релігійних громад у Криму, які мають проблеми катастрофічного браку священнослужителів, адміністративного тиску та подальшого відпливу осіб молодого та середнього віку, дає привід прогнозувати їхню стагнацію та повільний занепад аж до зникнення.
Опис
Кримський Верховноархієпископський екзархат охоплює територію Автономної Республіки Крим та Севастопольської міської ради з осідком у Сімферополі.
Адміністратором екзархату до часу інтронізації новойменованого Екзарха Кримського буде владика Михайло (Бубній).
Головним військовим капеланом Кримського екзархату став Микола (Квич), що виконував цю роль раніше й у Одесько-Кримському екзархаті.
Адміністративний поділ
До складу Екзархату входить 1 деканат: Кримський.
Примітки
- А. Л. Бертье-Делагард. Православные и униатские епархии, их пределы. Известия Таврической Ученой Архивной Комиссии. № 57. Симферополь: Типография Таврического губернского земства, 1920. С. 35–66.
- Антон Божук. Як редемптористи в Криму землі шукали: історія з багатьма невідомими[недоступне посилання]
- о. Василь Говера, Апостольский визитатор для греко-католиков Казахстана. Подпольная душпастырская деятельность отца Алексия Зарицкого в свете послания Митрополита Иосифа Слипого «Основные правила современного душпастырства». Католики византийского обряда в России.
- Богдана Процак. Через тернії… Кримська світлиця. 2006. № 33
- Освячення землі і хреста під будівництво нового храму в Севастополі. Радіо Свобода. 20 липня 2004.
- Історія української церкви в Криму: Українська греко-католицька церква. Крим: український вимір.
- Євгенія Борисенко. Історія становлення Української греко-католицької церкви в Криму. Кримська світлиця. 2016. № 7.
- Церква Пресвятої Трійці
- Грамота про створення Одесько-Кримського Екзархату. Благовісник Верховного Архієпископа УГКЦ Блаженнійшого Любомира Кардинала Гузара. Львів, 2003. № 3. С. 67
- Історія УГКЦ. УГКЦ в Кривому Розі [ 2022-12-06 у Wayback Machine.]
- Пидгайко В. Г. Крым. Православная энциклопедия
- Владика-номінант Михаїл Бубній, ЧНІ — перший Екзарх Одеського Екзархату УГКЦ. Радіо Ватикану. 2014-02-13.
- Кримський екзархат. Сайт УГКЦ.
- «Кожен парафіянин УГКЦ в Криму повинен дати свої паспортні дані», — священик про законодавство РФ.
- Іванець А. В. Громада етнічних українців Криму в умовах російської окупації. Київ: ТОВ "Видавничий дім «Українська культура», 2021. С. 25.
- Віталій Солончак. «Ничего украинского здесь не будет»: проблеми греко-католицької громади Криму[недоступне посилання]. Голос Криму. 19.03.2021.
- Владика Михаїл Бубній: Завдання кожного священика — бути готовим йти туди, де Церква потребує. Пасторально-міграційний відділ УГКЦ. 05 липня 2017.
- Крым без правил. Тематический обзор ситуации с правами человека в условиях оккупации. Специальный выпуск. Религиозная оккупация: притеснение Украинской Православной Церкви Киевского Патриархата в Крыму / под общей ред.: С. Заец, Р. Мартыновский, Д. Свиридова. Киев, 2018. 42 с. С. 25.
Джерела
- Офіційний сайт Ватикану [ 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Krimskij ekzarhat ekzarhat Ukrayinskoyi greko katolickoyi cerkvi z osidkom u Simferopoli Utvorenij 13 lyutogo 2014 roku shlyahom viokremlennya z Odesko Krimskogo ekzarhatu Krimskij ekzarhat Hram Presvyatoyi Trijci u Vidradnomu Yalta 2011 rik Osnovna informaciya Krayina Ukrayina Mitropoliya pl Eparhiyalne upravlinnya m Simferopol Zasnovana 13 lyutogo 2014 Kilkist dekanativ 1 San pravlyachogo arhiyereya yepiskop Titul pravlyachogo arhiyereya ekzarh Sajt www ugcc od ua Yepiskop Pravlyachij arhiyerej vakantnij z 13 lyutogo 2014IstoriyaTradiciya cerkvi shidnogo obryadu v yednosti z Apostolskoyu Stoliceyu v Krimu syagaye korinnyam davnih chasiv She u XII XV st sered greckogo naselennya Kafi suchasnoyi Feodosiyi sprobi cerkovnoyi uniyi mizh Rimom i Konstantinopolem znahodili pidgotovanij i spriyatlivij grunt 12 grudnya 1452 r u sobori Svyatoyi Sofiyi bulo pidtverdzheno Florentijsku uniyu progoloshenu she 6 chervnya 1439 r vona dozvolila genuezcyam pozitivno vplivati na pravoslavne naselennya krimskih volodin Nevdovzi do Kafi sho nominalno vhodila do Sugdejskoyi yeparhiyi dlya pravoslavnih grekiv pochali priznachati yepiskopa shidnogo obryadu visvyachenogo Papoyu Pershij unijnij yepiskop Kafi zgaduyetsya bez imeni u 1464 1465 rr pislya jogo smerti u 1468 r novogo iyerarha mav obrati klir i narod prote cyu spravu doruchili Papi Pavlu II sho priznachiv do Kafi kolishnogo arhiyepiskopa Amasiyi Turechchina Pahomiya Novij iyerarh buv vbitij rozbijnikami koli pryamuvav z Rimu do Kafi suhodolom 6 lipnya 1472 r Papa Sikst IV nastupnik Pavla II svoyeyu bulloyu priznachiv na prestol yepiskopa Kafi kolishnogo tamteshnogo svyashenika Mikolaya sho pribuv do mista naprikinci 1474 r U 1475 r Kafu zahopili turki zrobivshi yiyi golovnim mistom svoyih volodin na pivostrovi Ostannij uniatskij yepiskop Kafi obranij naselennyam dlya grekiv Kafi i Soldayi Sudaka yak bulo zaznacheno u bulli Papi Siksta IV mav titul Fulskogo vochevid taku nazvu bulo nadano zadlya uniknennya ototozhnennya z Kafskim i Soldajskim rimo katolickimi yepiskopami Takij titul uniatskogo yepiskopa fiksuyetsya she u 1484 r koli u Konstantinopoli vidbuvsya sobor proti uniyi Vidtodi u Kafi funkcionuvannya katolickih religijnih gromad ta diyalnist yihnih iyerarhiv bula unemozhlivlena cherez administrativne dominuvannya pravoslav ya pri comu uniati mista zberigali pidtrimuvani turkami prava na cerkovne i parafiyalne majno U seredini XV na pochatku XVI st Hersoneskoyu yeparhiyeyu do yakoyi vhodilo lishe znelyudnile misto Hersones keruvav mitropolit uniat yakij meshkav u navkolishnih selah sho nalezhali genuezcyam zgodom yeparhiya cherez zanepad zlilasya z Gotskoyu Takozh u dzherelah zgaduyutsya dvi Fulski yeparhiyi pravoslavna ta uniatska pismova zgadka pro pershu z yavilasya naprikinci IX st blizko 1156 r cya yeparhiya bula ob yednana z Sugdejskoyu pislya chogo obidvi buli pidneseni do statusu mitropoliyi Na pochatku HIH stolittya sered dokumentiv prijnyatih z Novorosijskogo gubernskogo pravlinnya komisiyeyu zasnovanoyu dlya rozboru superechok shodo zemel ta viznachennya povinnostej na Krimskomu pivostrovi perebuvala sprava pro vidvedennya zemli dlya cerkov ta poselen sformovana za klopotannyami katolickogo arhiyepiskopa mitropolita Mogilovskogo Stanislava Bogusha Sestrencevicha ta greko katolickogo arhiyepiskopa Polockogo z 1783 r Irakliya Lisovskogo Jmovirno prohannya buli podani u period 1783 1791 rr vid aneksiyi Krimskogo hanstva Rosijskoyu imperiyeyu do smerti knyazya Grigoriya Potomkina sho tituluvavsya tavrijskim general gubernatorom i chij pidpis stoyav na spravi U 1795 1798 rr Iraklij Lisovskij buv administratorom unijnoyi cerkvi v Litvi Bilorusi ta Ukrayini z lipnya 1806 roku do svoyeyi smerti u 1809 roci mav titul unijnogo mitropolita Kiyivskogo Galickogo i vsiyeyi Rusi Pro poshirennya duhovnoyi vladi Lisovskogo na Krimskij pivostriv dostemenno nevidomo odnak u publicistici pochatku HH stolittya zokrema u pracyah Mikoli Rodzevicha jdetsya pro te sho na pochatku HIH stolittya znachnu chastinu zemli v misti Starij Krim i jogo okolicyah bulo viddano katolikam ta uniatam 17 veresnya 1939 r vidpovidno do paktu Ribbentropa Molotova zahidni zemli Ukrayini buli priyednani do URSR Togo zh dnya mitropolit Andrej Sheptickij priznachiv ekzarhiv na teritoriyi SRSR i negajno zvernuvsya do Svyatogo Prestolu z prohannyam pro zatverdzhennya novih priznachen Cherez radyansku okupaciyu Galichini kontakti z Apostolskoyu Stoliceyu buli unemozhlivleni Lishe 22 grudnya 1941 r pid chas okupaciyi Ukrayini vijskami nacistskoyi Nimechchini mitropolit Sheptickij otrimav z Kongregaciyi Shidnoyi Cerkvi informaciyu pro te sho Papa Pij pidtverdiv priznachennya ekzarhiv Zokrema zgidno z dekretom Svyatogo Prestolu yepiskop Josif Slipij buv priznachenij ekzarhom Velikoyi Ukrayini Pislya areshtu v kvitni 1945 r vin a takozh yepiskop Mikolaj Charneckij pid chas dopitiv svidchili sho do dushpastirskoyi teritoriyi Josifa Slipogo yak ekzarha krim Velikoyi Ukrayini nalezhali takozh Kavkaz ta Krim u dokumentah Kongregaciyi cya informaciya vidsutnya Pershoyu gromadoyu UGKC zasnovanoyu na teritoriyi Krimskogo pivostrova u nashi dni vvazhayetsya parafiya Uspinnya Presvyatoyi Bogorodici u Sevastopoli yaka bula de fakto zareyestrovana she v SRSR naperedodni jogo rozpadu 19 serpnya 1991 r inshi dzherela navodyat datu 27 serpnya 1991 r jmovirno yak datu reyestraciyi vzhe v nezalezhnij derzhavi Ukrayina Gagarinskoyu rajonnoyu derzhavnoyu administraciyeyu Sevastopolya i vhodila do Kiyevo Vishgorodskogo ekzarhatu UGKC Gromada bula stvorena za iniciativi ochilnici Sevastopolskoyi miskoyi organizaciyi Soyuzu ukrayinok Bogdani Procak 1945 2017 sho stala yiyi pershoyu golovoyu Reyestraciyi gromadi spriyali golova Sevastopolskoyi miskoyi derzhavnoyi administraciyi Ivan Yermakov ta golova deputatskoyi grupi Ukrayina oficer VMSU Igor Tenyuh Pidpisi pid iniciativnim listom krim B Procak ta I Tenyuha postavili takozh pravozahisnik Mikola Kichmar 1952 1992 rodini Mikoli Guka Volodimira Holodyuka Volodimira Prituli Stefaniyi Sadchuk Zatorskoyi Topilinoyi Yakovenkiv ta in Znachnu pidtrimku UGKC v Sevastopoli nadav pershij golova oseredku Vseukrayinskogo tovaristva Prosvita im T Shevchenka v Simferopoli Mihajlo Buchinskij Protyagom pershih dvoh rokiv isnuvannya gromadi bogosluzhinnya na veliki svyata dlya yiyi viryan na teritoriyi muzeyu zapovidnika Hersones Tavrijskij provodili seminaristi ta kliriki Lvivskoyi duhovnoyi seminariyi Svyatogo Duha primishennya dlya bogosluzhin nadavav Sevastopolskij vijskovo morskij institut im P S Nahimova Bogosluzhinnya takozh vidbuvalisya u pomeshkanni B Procak ta v orendovanih pomeshkannyah nastoyateliv parafiyi Zgodom koli golova Sevastopolskogo miskogo oseredku Prosviti Mikola Guk otrimav primishennya dlya organizaciyi z yavilasya mozhlivist provoditi bogosluzhinnya u bilshij zali U sichni 2001 r vidbulosya vidkrittya hramu UGKC v primishenni kolishnoyi kramnici na 10 mu kilometri Balaklavskogo shose nadanomu v orendu za simvolichnu platnyu do cogo chimalih zusil doklala pracivnicya agrofirmi Zolota balka Mariya Gukova yaka organizuvala zasnovanu zasnovanu u 1997 r gromadu UGKC v im ya apostola Andriya Pervozvanogo u Balaklavskomu rajoni Sevastopolya Nastoyatelyami parafij UGKC u Sevastopoli funkcionuvannyu yakih postijnij opir chinili predstavniki miskoyi vladi ta Sevastopolskogo blagochinnya UPC MP buli o Anatolij Mazurik nini pokijnij 1993 1996 o Mikola Berdnik o Petro Kam yanskij o Mikola Kvich 2004 2014 U 2002 r parafiyani UGKC v Sevastopoli otrimali zemelnu dilyanku rozmirom 10 sotok dlya budivnictva hramu odnak dlya zabudovi buli pridatni lishe blizko 4 sotok cherez mezhuvannya ta obtyazhennya pislya zvernennya gromadi Sevastopolska miska derzhavna administraciya nadala dozvil na zbir dokumentiv dlya vidvedennya zemelnoyi dilyanki v naturi U kvitni 2011 r gromada bula zmushena zvertatisya z cogo pitannya do Generalnoyi prokuraturi Ukrayini Do Kiyevo Vishgorodskogo ekzarhatu UGKC uvijshla parafiya v im ya perenesennya moshiv Mikolaya Chudotvorcya v Yalti zareyestrovana 24 kvitnya 1992 r vikonavchim komitetom Yaltinskoyi miskoyi radi AR Krim yiyi formuvannya vidbulosya pislya legalizaciyi UGKC v SRSR naprikinci 1980 h rr zusillyami miskogo oseredku Vseukrayinskogo tovaristva Prosvita im T Shevchenka za iniciativi Lidiyi Buchinskoyi Rishennya pro utvorennya religijnoyi gromadi UGKC bulo prijnyate pid chas zibrannya 25 zhovtnya 1990 r yiyi golovoyu bulo obrano Natalyu Matulyak Na pochatku isnuvannya gromada nalichuvala vid 9 do 25 osib perevazhno vihidciv iz zahidnih regioniv Ukrayini Pershim nastoyatelem gromadi stav o Mikola Shevchuk vidryadzhenij na prohannya yaltinskih greko katolikiv zi Lvivskoyi yeparhiyi UGKC Pislya togo yak budivlyu rimo katolickogo hramu v Yalti bulo peredano miscevim viryanam za spilnoyu domovlenistyu bogosluzhinnya v nij provodilisya dlya gromadi UGKC chleni yakoyi brali uchast razom iz rimo katolikami u borotbi za povernennya kultovogo primishennya ta u remontnih robotah U 1995 1997 rr nastoyatelem yaltinskoyi parafiyi buv o Valerij Lozinskij u 1997 2000 rr o Nazarij Leh z 15 zhovtnya 2000 r do bereznya 2014 r o Igor Gavriliv sho vikonuvav obov yazki dekana Krimskogo dekanatu UGKC Z momentu reyestraciyi yaltinska gromada UGKC dobivalasya vidilennya zemelnoyi dilyanki dlya budivnictva hramu Pozitivne rishennya Yaltinska miska rada nadala 22 travnya 2005 r prote dilyanka bula roztashovana na sejsmichno nestabilnomu grunti Nezabarom rishennya miskradi iniciativna grupa nalashtovana proti diyalnosti UGKC v Krimu i sformovana v tomu chisli z prihilnikiv UPC MP oskarzhuvala v sudah U serpni 2013 r na zemelnu dilyanku pronikli nevidomi zlovmisniki yaki nezakonno zminili zamok na vhidnih vorotah pozrizuvali okremi dereva virvali ta vikinuli na smitnik hrest vstanovlenij na znak osvyachennya miscya akt vandalizmu bulo zafiksovano operativnoyu grupoyu miliciyi yaka pribula na viklik nastoyatelya U Den Nezalezhnosti 24 serpnya 2013 r hrest vidnovili ta osvyatili 13 chervnya 2011 r v selishi Vidradnomu Yaltinskoyi miskradi bulo osvyacheno pershij u Krimu zbudovanij za kanonami hram UGKC v im ya Presvyatoyi Trijci sporudzhennya yakogo trivalo 10 misyaciv zusillyami ta koshtami rodini pidpriyemcya Petra Tokacha na jogo privatnij zemelnij dilyanci 8 grudnya 2012 r pid chas proshi ekzarh Odesko Krimskij Vasil Ivasyuk svoyim arhiyerejskim blagoslovennyam nadav hramovi status palomnickogo centru 19 travnya 1992 r vikonavchij komitet Simferopolskoyi miskoyi radi AR Krim zareyestruvav parafiyu UGKC v im ya svyashennomuchenika Josafata Kuncevicha chleni yakoyi domagalisya nadannya zemelnoyi dilyanki pid pobudovu hramu z 2005 r bogosluzhinnya postijno vidbuvalisya u specialno oblashtovanij vitalni budinku v yakomu meshkav parafiyalnij svyashenik U 2010 r gromada otrimala zemelnu dilyanku plosheyu 0 34 ga bilya Ukrayinskoyi gimnaziyi prote vona bula zajnyata sporudami samovilno zbudovanimi rodinami repatrijovanih krimskih tatar Propoziciyu predstavnikiv miskoyi radi Simferopolya shodo znesennya nelegalnih budivel zaradi sporudzhennya kaplici nastoyatel gromadi o Viktor Gumenyuk vidkinuv za poradoyu mozhnovladciv vin oformiv zapit do Medzhlisu krimskotatarskogo narodu shodo cogo pitannya prote ne otrimav vidpovidi U 2001 r Sinod yepiskopiv UGKC uhvaliv rishennya pro stvorennya Odesko Krimskogo ekzarhatu u 2003 r vono bulo zatverdzhene Papoyu Rimskim Ivanom Pavlom II 28 lipnya 2003 r bulo zasnovano Odesko Krimskij ekzarhat UGKC teritoriya yakogo ohopila Odesku Mikolayivsku Hersonsku Kirovogradsku oblasti ta AR Krim Ekzarhat ocholiv ekzarh Odesko Krimskij Vasil Ivasyuk 30 serpnya 2004 r vikonavchij komitet Kerchenskoyi miskoyi radi zareyestruvav parafiyu svyatih rivnoapostolnih Volodimira ta Olgi UGKC U 2010 2011 rr kilkist yiyi viryan z 20 osib zrosla do 50 Parafiya bula prezentovana vihidcyami z Galichini Kirovogradskoyi Odeskoyi ta Cherkaskoyi oblastej U 2006 2012 rr nastoyatelem gromadi buv o Valerij Sembrat Z 2007 r chleni gromadi bezrezultatno dobivalisya vid miscevoyi vladi nadannya zemelnoyi dilyanki dlya budivnictva hramu Zreshtoyu na aukcioni bulo pridbano zanedbane primishennya bilya zaliznichnogo vokzalu plosheyu 130 kv m z yakogo planuvalosya zrobiti kaplicyu dlya provedennya bogosluzhin 19 grudnya 2010 r u hramovomu primishenni vidbulosya pershe bogosluzhinnya 16 sichnya 2011 r ekzarh Odesko Krimskij Vasil Ivasyuk osvyativ hram 20 travnya 2005 r vikonavchij komitet Yevpatorijskoyi miskoyi radi zareyestruvav parafiyu Pokrovi Presvyatoyi Bogorodici UGKC nastoyatelem yakoyi ves chas yiyi isnuvannya buv o Bogdan Kosteckij Na pochatku yedinoyu parafiyankoyu bula Vira Kovalchuk Za pivroku isnuvannya gromada zrosla do kilkoh desyatkiv osib odnak ne mala vlasnogo hramu i orenduvala primishennya u biblioteci centralnoyi kurortnoyi polikliniki na naberezhnij im Gorkogo de bulo oblashtovano kaplicyu Pislya nizki vidmov miscevoyi vladi nadavati zemlyu pid budivnictvo hramu bezkoshtovno gromada za dopomogoyu ekzarha Odesko Krimskogo Vasilya Ivasyuka ta zhertvodavciv pridbala zemelnu dilyanku na yakij rozpochalosya budivnictvo Svyato Pokrovskogo hramu Protyagom 2002 2007 rr v AR Krim i m Sevastopoli buli zareyestrovani inshi gromadi UGKC sv Vasiliya Velikogo 2002 r s Goncharne Balaklavskogo rajonu Sevastopolya velosya budivnictvo hramu Rizdva Presvyatoyi Bogorodici 2002 r m Alushta bogosluzhinnya vidbuvalisya u privatnomu pomeshkanni Voskresinnya Hristovogo 2003 r selishe Parkove Yaltinskoyi miskradi AR Krim Svyatoyi Trijci 2005 r m Dzhankoj perenesennya moshiv sv Mikolaya 2005 r Yalta sv Mikolaya 2007 r s Malenke Simferopolskogo rajonu AR Krim 13 lyutogo 2014 r glava UGKC Verhovnij arhiyepiskop Kiyevo Galickij Svyatoslav Shevchuk za zgodoyu Sinodu yepiskopiv UGKC ta Apostolskoyi Stolici stvoriv Krimskij ekzarhat UGKC viokremivshi jogo z Odesko Krimskogo ekzarhatu UGKC Ekzarhat ohoplyuye teritoriyu AR Krim i m Sevastopolya Timchasovim administratorom ekzarhatu stav protoiyerej Mihayil Bubnij Do skladu Krimskogo ekzarhatu UGKC na teritoriyi AR Krim imovirno uvijshli 9 gromad u Sevastopoli 3 za inshimi danimi vin mav 11 parafij na teritoriyi Krimskogo pivostrova Stanovlennya ta rozvitok struktur UGKC u Krimu navit v umovah nezalezhnosti Ukrayini vidbuvalisya u skladnih obstavinah yak cherez organizacijni trudnoshi tak neridko j cherez protidiyu miscevih i regionalnih organiv vladi ta samovryaduvannya shovinistichno nalashtovanih prorosijskih politichnih sil i dominuyuchoyi v regioni UPC MP Odnimi z golovnih problem parafij buli vidsutnist hramiv ta shtuchni pereshkodi yih sporudzhennyu Bogosluzhinnya dovodilosya vidpravlyati abo v hramah inshih konfesij yak ce bulo v Yalti ta Kerchi de viryani zbiralisya u rimo katolickih kostelah doki ne buli oblashtovani vlasni hrami abo v pomeshkannyah svyashenikiv Simferopol chi specialno pristosovanih primishennyah Yevpatoriya Sevastopol V okupaciyi Pislya okupaciyi AR Krim i Sevastopolya u lyutomu 2014 r situaciya dlya Krimskogo ekzarhatu UGKC rizko pogirshilasya Majzhe vsi svyasheniki ta chastina viryan buli zmusheni zalishiti Krim cherez antiukrayinsku isteriyu informacijno psihologichnij administrativnij sudovij i pozasudovij tisk na ukrayinsku gromadu Krimu zagalom z boku derzhavi agresora ta kolaborantiv a takozh cherez porushennya prav na svobodu sovisti i virospovidannya Cherez nayavni v RF religijni obmezhennya reyestraciya kozhnogo parafiyanina nedopusk do bogosluzhin osib vidsutnih u parafiyalnih spiskah zaborona provoditi bogosluzhinnya poza mezhami hramu ta oprilyudnyuvati fakti z zhittya religijnoyi gromadi sho mozhe buti vitlumachene yak nezakonna misionerska diyalnist tosho a takozh cherez fizichnij ta inshij tisk deyaki parafiyani pripinili vidviduvati bogosluzhinnya u hramah UGKC Za informaciyeyu kliru UGKC pislya t zv krimskoyi vesni golova respubliki Krim Syergyej Aksonov zayavlyav sho v Krimu niyakoyi greko katolickoyi cerkvi ne bude 15 bereznya 2014 r v Sevastopoli rosijski siloviki pislya bogosluzhinnya vikrali svyashenika parafiyi Uspinnya Presvyatoyi Bogorodici UGKC u Sevastopoli golovnogo kapelana VMSU Mikolu Kvicha Doki jogo utrimuvali protyagom 12 godin u jogo pomeshkanni vidbuvsya obshuk pid chas yakogo bulo vilucheno 10 bronezhiletiv yaki o Mikola planuvav peredati zhurnalistam ta ukrayinskim vijskovosluzhbovcyam Svyashenikovi inkriminuvali teroristichnu diyalnist i pogrozhuvali pozbavlennyam voli na 15 rokiv u rosijskij v yaznici Pid chas obshuku ta dopitu zradniki z pomizh spivrobitnikiv SBU ta MVS Ukrayini sho perejshli na bik derzhavi agresora ta sluzhbovci kontrrozvidki RF zastosovuvali do o Mikoli fizichnu silu ta vimagali vid nogo rozmovlyati rosijskoyu movoyu zayavlyayuchi sho niyakoyi ukrayinskoyi tut ne bude 16 bereznya 2014 r o Mikola Kvich buv zmushenij zalishiti Krim U toj zhe chas u Simferopoli bulo zdijsneno napad na privatnij budinok u yakomu bula roztashovana kaplicya UGKC Na o Igorya Gavriliva yakij na pochatku 2014 r buv dekanom Krimskogo dekanatu UGKC chinivsya tisk z metoyu jogo perehodu do UPC MP Nastoyatel yevpatorijskoyi gromadi o Bogdan Kosteckij buv dopitanij u brutalnij formi a takozh piznishe rozpovidav pro pogrozi svyashenikam UGKC Vsi greko katolicki svyasheniki zmusheni buli vivezti svoyi rodini z Krimu a potim u berezni 2014 r j sami viyihati She navesni 2014 r o Bogdan Kosteckij z deyakimi chlenami rodini povernuvsya do parafiyan u Yevpatoriyu Piznishe dlya provedennya bogosluzhin do Krimu pribuli tri chenci riznih zgromadzhen 22 grudnya 2014 r Apostolska Stolicya priznachila o Bogdana Kosteckogo delegatom pastirskogo okrugu Katolickoyi cerkvi v Krimu dlya viryan shidnogo obryadu Pislya zustrichi prezidenta RF Vladimira Putina z Papoyu Rimskim Franciskom u 2015 r ukrayinskim greko katolikam u Krimu bulo zaproponovano perereyestruvatisya za rosijskim zakonodavstvom ale ne yak chastina UGKC predstavnikam Krimskogo ekzarhatu UGKC bulo zayavleno sho nazvi ukrayinska ta greko katolicka u rosijskomu Krimu nemozhlivi Za danimi UGKC stanom na 2015 r yiyi gromadi v Krimu narahovuvali 2 5 tis parafiyan U 2016 r parafiyi u Sevastopoli Kerchi Yalti Simferopoli i Yevpatoriyi vimusheno perereyestruvalisya yak ekzarhat Katolickoyi cerkvi vizantijskogo obryadu yakij bezposeredno pidlyagaye Svyatomu Prestolovi Stanom na 2017 r ci parafiyi obslugovuvali 2 svyasheniki Togo zh roku yepiskop Mihayil Bubnij nagadav sho pid chas perereyestraciyi gromad UGKC v Krimu vinikla vimoga otrimannya novogo najmenuvannya dlya parafij yake b ne mistilo sliv ukrayinska ta greko katolicka pislya konsultacij z Apostolskim Nunciyem v Ukrayini ta Apostolskoyu Stoliceyu bulo napracovane rishennya shodo zmini nazvi zaradi zapobigannya vtrati parafij ta viryan U 2016 r greko katolicku gromadu v Yevpatoriyi pozbavili primishennya u biblioteci centralnoyi kurortnoyi polikliniki yake trivalij chas vikoristovuvalosya yak kaplicya U 2017 r Leninskij rajonnij sud u Sevastopoli prizupiniv na 2 tizhni diyalnist greko katolickoyi gromadi za te sho bogosluzhinnya provodiv svyashenik gromadyanin Ukrayini bez rosijskogo patentu abo dozvolu na pracyu samogo klirika deportuvali iz zaboronoyu v yizdu na teritoriyu RF i Krimskogo pivostrova Na greko katolicki parafiyi Krimu takozh chinitsya tisk cherez nakladannya shtrafiv Tak navesni 2019 r parafiyu v Sevastopoli bulo oshtrafovano za vidsutnist viviski z povnoyu nazvoyu religijnoyi organizaciyi na budivli hramu U zhovtni 2020 r mirovij suddya za analogichne porushennya naklav na yaltinsku gromadu shtraf u rozmiri 30 tis rubliv Stanom na 2022 r greko katolicki gromadi na teritoriyi Krimu ne mali vlasnih informacijnih resursiv Sajt Krimskogo dekanatu UGKC pripiniv svoye isnuvannya she u 2014 2015 rr Na oficijnih resursah UGKC oprilyudnyuyetsya nebagato informaciyi pro zhittya greko katolikiv na pivostrovi Pri comu stan religijnih gromad u Krimu yaki mayut problemi katastrofichnogo braku svyashennosluzhiteliv administrativnogo tisku ta podalshogo vidplivu osib molodogo ta serednogo viku daye privid prognozuvati yihnyu stagnaciyu ta povilnij zanepad azh do zniknennya OpisKrimskij Verhovnoarhiyepiskopskij ekzarhat ohoplyuye teritoriyu Avtonomnoyi Respubliki Krim ta Sevastopolskoyi miskoyi radi z osidkom u Simferopoli Administratorom ekzarhatu do chasu intronizaciyi novojmenovanogo Ekzarha Krimskogo bude vladika Mihajlo Bubnij Golovnim vijskovim kapelanom Krimskogo ekzarhatu stav Mikola Kvich sho vikonuvav cyu rol ranishe j u Odesko Krimskomu ekzarhati Administrativnij podilDo skladu Ekzarhatu vhodit 1 dekanat Krimskij PrimitkiA L Berte Delagard Pravoslavnye i uniatskie eparhii ih predely Izvestiya Tavricheskoj Uchenoj Arhivnoj Komissii 57 Simferopol Tipografiya Tavricheskogo gubernskogo zemstva 1920 S 35 66 Anton Bozhuk Yak redemptoristi v Krimu zemli shukali istoriya z bagatma nevidomimi nedostupne posilannya o Vasil Govera Apostolskij vizitator dlya greko katolikov Kazahstana Podpolnaya dushpastyrskaya deyatelnost otca Aleksiya Zarickogo v svete poslaniya Mitropolita Iosifa Slipogo Osnovnye pravila sovremennogo dushpastyrstva Katoliki vizantijskogo obryada v Rossii Bogdana Procak Cherez terniyi Krimska svitlicya 2006 33 Osvyachennya zemli i hresta pid budivnictvo novogo hramu v Sevastopoli Radio Svoboda 20 lipnya 2004 Istoriya ukrayinskoyi cerkvi v Krimu Ukrayinska greko katolicka cerkva Krim ukrayinskij vimir Yevgeniya Borisenko Istoriya stanovlennya Ukrayinskoyi greko katolickoyi cerkvi v Krimu Krimska svitlicya 2016 7 Cerkva Presvyatoyi Trijci Gramota pro stvorennya Odesko Krimskogo Ekzarhatu Blagovisnik Verhovnogo Arhiyepiskopa UGKC Blazhennijshogo Lyubomira Kardinala Guzara Lviv 2003 3 S 67 Istoriya UGKC UGKC v Krivomu Rozi 2022 12 06 u Wayback Machine Pidgajko V G Krym Pravoslavnaya enciklopediya Vladika nominant Mihayil Bubnij ChNI pershij Ekzarh Odeskogo Ekzarhatu UGKC Radio Vatikanu 2014 02 13 Krimskij ekzarhat Sajt UGKC Kozhen parafiyanin UGKC v Krimu povinen dati svoyi pasportni dani svyashenik pro zakonodavstvo RF Ivanec A V Gromada etnichnih ukrayinciv Krimu v umovah rosijskoyi okupaciyi Kiyiv TOV Vidavnichij dim Ukrayinska kultura 2021 S 25 Vitalij Solonchak Nichego ukrainskogo zdes ne budet problemi greko katolickoyi gromadi Krimu nedostupne posilannya Golos Krimu 19 03 2021 Vladika Mihayil Bubnij Zavdannya kozhnogo svyashenika buti gotovim jti tudi de Cerkva potrebuye Pastoralno migracijnij viddil UGKC 05 lipnya 2017 Krym bez pravil Tematicheskij obzor situacii s pravami cheloveka v usloviyah okkupacii Specialnyj vypusk Religioznaya okkupaciya pritesnenie Ukrainskoj Pravoslavnoj Cerkvi Kievskogo Patriarhata v Krymu pod obshej red S Zaec R Martynovskij D Sviridova Kiev 2018 42 s S 25 DzherelaOficijnij sajt Vatikanu 22 lyutogo 2014 u Wayback Machine