Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Еміль Олів'є (фр. Émile Ollivier; 1825, Марсель, Франція — 1913, Верхня Савоя) — французький політик і державний діяч, з 27 грудня 1869 по 9 серпня 1870, перебуваючи на посаді прем'єр-міністра Франції, очолював кабінет міністрів.
| Еміль Олів'є | |
|---|---|
 | |
| Прем'єр-міністр Франції | |
| 27 грудня 1869 — 9 серпня 1870 | |
| | |
| Народився | 2 липня 1825[1][2][…] Марсель[4] |
| Помер | 20 серпня 1913[2][3][…] (88 років) Сен-Жерве-ле-Бен[4] |
| Похований | Сен-Тропе |
| Відомий як | політик, історик, адвокат, письменник, посадова особа, правник, державний діяч, публіцист |
| Громадянство |  Франція |
| Національність | француз |
| Alma mater | d |
| Політична партія | Бонапартизм |
| У шлюбі з | d |
| Діти | d |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис
Народився в 1825 в сім'ї французького республіканця-радикала, вигнаного після революції 2 грудня 1851.
У 1848 посланий тимчасовим урядом країни як комісар республіки на південь.
Пізніше був префектом департаменту Буш-дю-Рон, де показував непостійність, зблизившись з монархістами.
З переходом влади до рук Луї-Наполеона, Олів'є повинен був залишити службу і став працювати адвокатом та журналістом.
У 1857 обраний депутатом Парижу до законодавчого корпусу і до 1863 належав до групи п'яти, які створювали опозицію режиму Наполеона. Однак незабаром Олів'є став шукати зближення з державними органами, і, в свою чергу, політика Наполеона допомагала йому, особливо йому симпатизував герцог Шарль де Морні (брат Наполеона lll, батько Матильди де Морні, коханки Колетт і Ліани де Пужі). Зі смертю Морні на деякий час до влади прийшов напрям Руєра, і надії Олів'є на «роль Мірабо» (пост міністра в ліберальному кабінеті) були зруйновані.
На виборах в травні 1869 виступив у французькій столиці в опозиції під видом опозиції, але насправді був кандидатом від уряду, але був заблокований і попав у палату тільки через обрання в одному з південних департаментів. Він ясно висказував свою програму «врятувати імперію» поступками лібералізму.
Погодившись на цілий ряд реформ (надання законодавчому корпусу законодавчої ініціативи, право інтерпеляції та ін.), французький імператор запропонував Емілю Олів'є сформувати і очолити кабінет міністрів. У склад міністерства, сформованого 2 січня 1870 року, увійшли з одного боку монархісти, готові до примирення з «ліберальної імперією» (Бюффе, Дафю), а з іншого боку — бонапартисти, які допускали деяке повернення до парламентаризму. Сам Олів'є взяв собі посаду міністра юстиції, але фактично очолював кабінет.
Голова комісії, створеної для розробки питання про адміністративну децентралізацію, був призначений пристарілий екс-прем'єр Оділон Барро. Одностайність в середовищі міністерства тривала недовго: коли питання зайшло про закріплення реформ шляхом плебіциста. Луі Бюффе і граф Дарю відмовились від своїх посад, так як в питанні про пребіцист вони визнавали за імператором право звертатися до народу лише по династичних питаннях. Портфель міністра закордонних справ перейшов до Грамонна. В результаті плебіциста 8 травня 1870 року більшість голосів (82,68 %) стала на бік правительства, але посилення опозиції порушило в прихильників імперії думку про необхідність оновити її престиж шляхом перемог над зовнішніми ворогами. Воєнний міністр Едмор Лебеф запевнив, що Франція готова до війни: не менше самовпевнений Олів'є Влітку 1870 року «з легким серцем», як він висловився, кинув виклик Пруссії з приводу кандидатури Гогенцоллерна на іспанський престол.
Після перших болючих поразок французької армії на фронтах франко-пруської війни кабінет Олів'є, абсолютно не здатний впоратися з труднощами, був повалений. Після революції 4 вересня 1870 Еміль Олів'є втік до Італії і повернувся лише в 1874 році, але його політична кар'єра закінчилася назавжди.
Автор численних юридичних і літературних статей, Олів'є в останні роки життя пише апологію своєї діяльності та ліберальної ери другої імперії. У «Revue des deux Mondes» 1895 і 1896 роках надруковано кілька статей Еміля Олів'є про Луї-Наполеона як президента республіки.
Склад уряду Еміля Олів'є
Голова кабінету, міністр юстиції і культури — Еміль Олів'є;
Міністр внутрішніх справ — Ежен Шевандье де Вальдром;
Міністр закордонних справ — граф Наполеон Дарю;
Міністр сільського господарства і торгівлі — маркіз де Талу;
Міністр громадських робіт — Шарль Луве;
Міністр фінансів — Луї Бюффе;
Міністр витончених мистецтв — Моріс Рішар;
Міністр імператорського майна — маршал Жан Батист Вайян;
Військовий міністр — маршал Едмон Лебеф;
Міністр у справах колоній — адмірал Шарль Ріго де дружину;
Міністр народної освіти — Алексіс Еміль Сегре;
Міністр — Президент Державної ради — Фелікс Паріу.
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118589865 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Sycomore / Assemblée nationale
- Оливье Эмиль // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- SNAC — 2010.
| Ця стаття не містить . (грудень 2015) |
| Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. (січень 2016) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Emil Oliv ye fr Emile Ollivier 1825 Marsel Franciya 1913 Verhnya Savoya francuzkij politik i derzhavnij diyach z 27 grudnya 1869 po 9 serpnya 1870 perebuvayuchi na posadi prem yer ministra Franciyi ocholyuvav kabinet ministriv Emil Oliv yeEmil Oliv yePrem yer ministr Franciyi27 grudnya 1869 9 serpnya 1870Narodivsya 2 lipnya 1825 1825 07 02 1 2 Marsel 4 Pomer 20 serpnya 1913 1913 08 20 2 3 88 rokiv Sen Zherve le Ben 4 Pohovanij Sen TropeVidomij yak politik istorik advokat pismennik posadova osoba pravnik derzhavnij diyach publicistGromadyanstvo FranciyaNacionalnist francuzAlma mater dPolitichna partiya BonapartizmU shlyubi z dDiti d Mediafajli u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Oliv ye ZhittyepisNarodivsya v 1825 v sim yi francuzkogo respublikancya radikala vignanogo pislya revolyuciyi 2 grudnya 1851 U 1848 poslanij timchasovim uryadom krayini yak komisar respubliki na pivden Piznishe buv prefektom departamentu Bush dyu Ron de pokazuvav nepostijnist zblizivshis z monarhistami Z perehodom vladi do ruk Luyi Napoleona Oliv ye povinen buv zalishiti sluzhbu i stav pracyuvati advokatom ta zhurnalistom U 1857 obranij deputatom Parizhu do zakonodavchogo korpusu i do 1863 nalezhav do grupi p yati yaki stvoryuvali opoziciyu rezhimu Napoleona Odnak nezabarom Oliv ye stav shukati zblizhennya z derzhavnimi organami i v svoyu chergu politika Napoleona dopomagala jomu osoblivo jomu simpatizuvav gercog Sharl de Morni brat Napoleona lll batko Matildi de Morni kohanki Kolett i Liani de Puzhi Zi smertyu Morni na deyakij chas do vladi prijshov napryam Ruyera i nadiyi Oliv ye na rol Mirabo post ministra v liberalnomu kabineti buli zrujnovani Na viborah v travni 1869 vistupiv u francuzkij stolici v opoziciyi pid vidom opoziciyi ale naspravdi buv kandidatom vid uryadu ale buv zablokovanij i popav u palatu tilki cherez obrannya v odnomu z pivdennih departamentiv Vin yasno viskazuvav svoyu programu vryatuvati imperiyu postupkami liberalizmu Pogodivshis na cilij ryad reform nadannya zakonodavchomu korpusu zakonodavchoyi iniciativi pravo interpelyaciyi ta in francuzkij imperator zaproponuvav Emilyu Oliv ye sformuvati i ocholiti kabinet ministriv U sklad ministerstva sformovanogo 2 sichnya 1870 roku uvijshli z odnogo boku monarhisti gotovi do primirennya z liberalnoyi imperiyeyu Byuffe Dafyu a z inshogo boku bonapartisti yaki dopuskali deyake povernennya do parlamentarizmu Sam Oliv ye vzyav sobi posadu ministra yusticiyi ale faktichno ocholyuvav kabinet Golova komisiyi stvorenoyi dlya rozrobki pitannya pro administrativnu decentralizaciyu buv priznachenij pristarilij eks prem yer Odilon Barro Odnostajnist v seredovishi ministerstva trivala nedovgo koli pitannya zajshlo pro zakriplennya reform shlyahom plebicista Lui Byuffe i graf Daryu vidmovilis vid svoyih posad tak yak v pitanni pro prebicist voni viznavali za imperatorom pravo zvertatisya do narodu lishe po dinastichnih pitannyah Portfel ministra zakordonnih sprav perejshov do Gramonna V rezultati plebicista 8 travnya 1870 roku bilshist golosiv 82 68 stala na bik pravitelstva ale posilennya opoziciyi porushilo v prihilnikiv imperiyi dumku pro neobhidnist onoviti yiyi prestizh shlyahom peremog nad zovnishnimi vorogami Voyennij ministr Edmor Lebef zapevniv sho Franciya gotova do vijni ne menshe samovpevnenij Oliv ye Vlitku 1870 roku z legkim sercem yak vin vislovivsya kinuv viklik Prussiyi z privodu kandidaturi Gogencollerna na ispanskij prestol Pislya pershih bolyuchih porazok francuzkoyi armiyi na frontah franko pruskoyi vijni kabinet Oliv ye absolyutno ne zdatnij vporatisya z trudnoshami buv povalenij Pislya revolyuciyi 4 veresnya 1870 Emil Oliv ye vtik do Italiyi i povernuvsya lishe v 1874 roci ale jogo politichna kar yera zakinchilasya nazavzhdi Avtor chislennih yuridichnih i literaturnih statej Oliv ye v ostanni roki zhittya pishe apologiyu svoyeyi diyalnosti ta liberalnoyi eri drugoyi imperiyi U Revue des deux Mondes 1895 i 1896 rokah nadrukovano kilka statej Emilya Oliv ye pro Luyi Napoleona yak prezidenta respubliki Sklad uryadu Emilya Oliv yeGolova kabinetu ministr yusticiyi i kulturi Emil Oliv ye Ministr vnutrishnih sprav Ezhen Shevande de Valdrom Ministr zakordonnih sprav graf Napoleon Daryu Ministr silskogo gospodarstva i torgivli markiz de Talu Ministr gromadskih robit Sharl Luve Ministr finansiv Luyi Byuffe Ministr vitonchenih mistectv Moris Rishar Ministr imperatorskogo majna marshal Zhan Batist Vajyan Vijskovij ministr marshal Edmon Lebef Ministr u spravah kolonij admiral Sharl Rigo de druzhinu Ministr narodnoyi osviti Aleksis Emil Segre Ministr Prezident Derzhavnoyi radi Feliks Pariu PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 118589865 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Sycomore Assemblee nationale d Track Q193582d Track Q15271528 Olive Emil Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 SNAC 2010 d Track Q29861311 Cya stattya ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno gruden 2015 Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti sichen 2016