Єсін Сергій Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єсін.

Є́сін Сергі́й Олекса́ндрович (нар. 2 квітня 1975, Керч, СРСР) — український футболіст, що виступав на позиціях захисника та півзахисника. Найбільше відомий завдяки виступам у складі збірної України, сімферопольської «Таврії» та низки інших українських і узбецьких клубів. Переможець першого чемпіонату України з футболу (1992), фіналіст Кубка України (1993/94). Майстер спорту України. Після завершення кар'єри розпочав тренерську діяльність.

Сергій Єсін
Сергій Єсін
Особисті дані
Повне ім'я	Єсін Сергій Олександрович
Народження	2 квітня 1975(1975-04-02)^[1]^[2] (49 років)
	Керч, Кримська область, Українська РСР, СРСР^[3]
Зріст	173 см
Вага	67 кг
Громадянство	Україна
Позиція	Захисник / півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1992—2000 «Таврія» С 196 (13) 2001—2002 «Металіст» 18 (1) 2001—2002 → «Металіст-2» 2 (0) 2002 ПФК «Севастополь» 12 (0) 2003 «Навбахор» 12 (1) 2004 «Таврія» С 12 (0) 2004—2006 «Геліос» 47 (1) 2006—2009 «Закарпаття» 82 (0) 2011 «Берегвідейк» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1994–1997 Україна (U-21) 11 (0) 1996 Україна 2 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2009—2011 «Закарпаття» (мол.) 2013—2015 «Геліос»
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Дані оновлено 31 березня 2015.

Життєпис

Сергій Єсін народився у м. Керч і є вихованцем керченського футболу. До «Таврії» потрапив ще у юнацькому віці. Дебютний поєдинок 17-річного півзахисника припав на чемпіонський матч сімферопольців з київським «Динамо» у сезоні 1992, у якому «таврійці» створили справжню сенсацію та перемогли киян з рахунком 1:0. В Лізі Чемпіонів «Таврія» спочатку пройшла ірландський «Шелбурн» (0:0, 2:1), а у наступному раунді поступилася за сумою двох матчів швейцарському «Сьйону» (1:3, 1:4). Втім, у жодному з цих поєдинків Єсін участі не брав. Наступним значним успіхом у складі «Таврії» стала участь у фіналі розіграшу Кубка України 1993/94, в якому сімферопольці поступилися у серії післяматчевих пенальті одеському «Чорноморцю».

За дев'ять з половиною сезонів, які Єсін провів у Сімферополі, він встиг відіграти майже дві сотні матчів у чемпіонаті України та близько трьох десятків поєдинків у Кубку. У 1996 році його залучали до ігор збірної України у відбірковому циклі Чемпіонату світу 1998. Після завершення першої половини сезону 2000/01, втративши місце в основі «Таврії» через важку травму коліна, Єсін пристав на пропозицію харківського «Металіста», де відіграв близько дев'яти місяців, після чого знову зник з горизонту українського футболу. Сезон 2002/03 він розпочав у новоствореному «Севастополі», згодом виступав за узбецький «Навбахор», а у 2004 році повернувся до складу «Таврії», щоправда заграти як раніше у рідному клубі йому так і не вдалося.

Влітку 2004 року Єсін перейшов до друголігового «Геліоса», де швидко став одним з основних гравців та здобув разом з командою право на підвищення у класі. Однак вже на початку сезону 2006/07 футболіст опинився у складі ужгородського «Закарпаття», що вело боротьбу за вихід до вищої ліги. Посівши друге місце, закарпатці виконали завдання, однак закріпитися у найвищому дивізіоні не змогли і наступні три сезони виконували роль команди-«ліфта», що мігрувала між вищою та першою лігами. У серпні 2009 року колишній гравець збірної України вирішив повісити бутси на цвях.

Після завершення кар'єри гравця Сергій Єсін працював тренером молодіжного складу ужгородського «Закарпаття», продовжуючи виступи на аматорському рівні у складі ФК «Берегвідейк», разом з яким пробився до розіграшу Кубка України 2011/12. У 2011 році Єсін перейшов до тренерського штабу харківського «Геліоса», де виконував спочатку роль помічника, а згодом тренера-селекціонера. У квітні 2013 року його було призначено виконуючим обов'язки головного тренера клубу після відставки Анатолія Чанцева, а у червні того ж року — офіційно затверджено на посаді головного наставника команди. Після двох стартових поразок у весняній частині чемпіонату 30 березня 2015 подав у відставку.

З квітня 2015 року — тренер ФК «Океан» (Керч). З 7 березня 2016 року — головний тренер «Океану». 30 березня 2017 року Сергія Єсіна було відправлено у відставку з поста головного тренера клубу, але він залишився у штабі нового головного тренера Олега Лещинського. У січні 2018 роки, після звільнення Лещинського, Єсін знову став головним тренером «Океану». Після призначення 18 червня 2018 року головним тренером «Океану» Спартака Жигуліна, Єсін став його помічником.

Виступи у збірній

Матчі Сергія Єсіна за національну збірну України
#	Дата	Місце	Стадіон	Матч	Рахунок	Турнір
01.	05.10.1996		НСК «Олімпійський», Київ	Україна —  Португалія	2-1	Відбірковий матч ЧС-1998
02.	09.11.1996		«Ештадіу даш Анташ», Порту	Португалія —  Україна	1-0	Відбірковий матч ЧС-1998

Досягнення

Командні трофеї

• Фіналіст Кубка України (1): 1993/94
• Бронзовий призер чемпіонату Узбекистану (1):
• Переможець першої ліги чемпіонату України (1): 2008/09
• Срібний призер першої ліги чемпіонату України (1): 2006/07
• Переможець групи «В» другої ліги чемпіонату України (1): 2004/05
• Брав участь у чемпіонському (1992) сезоні «Таврії», однак провів замало матчів для отримання медалей (1 гра)

Особисті здобутки

• Майстер спорту України

Примітки

1. Transfermarkt.de — 2000.
   d:Track:Q2449070
2. FBref
   d:Track:Q56239490
3. FootballFacts.ru
   d:Track:Q42428763
4. . sites.google.com. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 23 вересня 2016.
5. (рос.) . Офіційний сайт Сергія Єсіна. Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 3 травня 2014.
6. (рос.) . Офіційний сайт ФК «Геліос». Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 3 травня 2014.
7. (рос.) . Офіційний сайт ФК «Геліос». Архів оригіналу за 3 травня 2014. Процитовано 3 травня 2014.
8. (рос.) . Офіційний сайт ФК «Геліос». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 31 березня 2015.
9. . Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 5 лютого 2019.
10. (рос.). Футбольный клуб "Океан" (Керчь). Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 7 березня 2016.
11. . Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 5 лютого 2019.
12. . Архів оригіналу за 4 липня 2018. Процитовано 5 лютого 2019.

Посилання

• (рос.) . Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 3 травня 2014.
• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• (рос.) . «Allplayers». Архів оригіналу за 16 липня 2014. Процитовано 22 квітня 2014.
• Профіль гравця. «Історія та статистика українського футболу». Процитовано 23 квітня 2014.^{[недоступне посилання з червня 2019]}