Сарайська єпархія — православна єпархія, підпорядкована митрополиту Русі, із центром у Сарай-Бату — столиці Золотої Орди.
Основні дані | ||||
Заснована | 1261 | |||
---|---|---|---|---|
Юрисдикція | Золота Орда | |||
Єпархіальний центр | Сарай-Бату | |||
|
Історія
Ростовсько-суздальські землі з 1238 року, а разом з ними й православні владики та їхня паства, увійшли до складу Золотої Орди. Тому 1261 року для православних Золотої Орди була перенесена з Переяславля Руського (нині м. Переяслав), знищеного у 1239 році монголами, єпископська кафедра, яка отримала назву — Сарайська єпархія. Тоді ж митрополит Кирило II висвятив на сарайську кафедру єпископа Митрофана та отримав від хана Менгу-Тимура ярлик з привілеями. Найменування «переяславльський» увійшло до офіційної титулатури сарайських єпископів лише у 1269 році, коли було висвячено другого сарайського єпископа [ru]. Сарайський єпископ знаходився при ставці хана у Сарай-Бату.
Історичні дані про те, що ініціатором створення Сарайської єпархії був великий князь київський і володимирський Олександр Невський (як твердить пізніша церковна історіографія), відсутні.
Територія єпархії охоплювала значну територію Золотої Орди — Північне Причорномор'я, Подоння, Поволжя (без Північного Кавказу), а також колишні землі Русі, що увійшли під безпосередню зверхність ординських ханів, — Переяславське князівство та частину Рязанського князівства.
Окрім пастирських функцій, сарайський єпископ виконував і дипломатичні обов'язки, слугуючи посередником у стосунках Орди з Руссю та Візантією. Так, сарайський єпископ не раз виступав посередником в укладанні династичних шлюбів між візантійським імператорським домом та Чингізидами. Також сарайські єпископи не раз були посередниками між константинопольськими патріархами та церковними ієрархами Новгородської республіки і земель колишнього Володимиро-Суздальського князівства. Зважаючи на політику протекції ординських ханів православній церкві на землях колишньої Русі, та на практику обов'язкового затвердження новопоставлених руських митрополитів в Орді, статус Сарайської єпархії був надзвичайно престижним.
Із зміною зовнішньополітичної ситуації кордони та титулатура очільників Сарайської єпархії зазнавали змін. У середині 14 ст. єпархію було перейменовано на Сарську і Подонську, а 1454 кафедру було перенесено в підмосковне с. Крутиці (нині в межах Москви) та перейменовано на Крутицьку. 1589 вона набула статусу митрополії, і досі найпрестижнішої в Російській православній церкві.
Примітки
- . Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 14 грудня 2017.
Джерела та література
- А. Г. Плахонін. Сарайська єпархія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 455. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Sarajska yeparhiya pravoslavna yeparhiya pidporyadkovana mitropolitu Rusi iz centrom u Saraj Batu stolici Zolotoyi Ordi d Sarajska yeparhiya Osnovni daniZasnovana 1261Yurisdikciya Zolota OrdaYeparhialnij centr Saraj BatuIstoriyaRostovsko suzdalski zemli z 1238 roku a razom z nimi j pravoslavni vladiki ta yihnya pastva uvijshli do skladu Zolotoyi Ordi Tomu 1261 roku dlya pravoslavnih Zolotoyi Ordi bula perenesena z Pereyaslavlya Ruskogo nini m Pereyaslav znishenogo u 1239 roci mongolami yepiskopska kafedra yaka otrimala nazvu Sarajska yeparhiya Todi zh mitropolit Kirilo II visvyativ na sarajsku kafedru yepiskopa Mitrofana ta otrimav vid hana Mengu Timura yarlik z privileyami Najmenuvannya pereyaslavlskij uvijshlo do oficijnoyi titulaturi sarajskih yepiskopiv lishe u 1269 roci koli bulo visvyacheno drugogo sarajskogo yepiskopa ru Sarajskij yepiskop znahodivsya pri stavci hana u Saraj Batu Istorichni dani pro te sho iniciatorom stvorennya Sarajskoyi yeparhiyi buv velikij knyaz kiyivskij i volodimirskij Oleksandr Nevskij yak tverdit piznisha cerkovna istoriografiya vidsutni Teritoriya yeparhiyi ohoplyuvala znachnu teritoriyu Zolotoyi Ordi Pivnichne Prichornomor ya Podonnya Povolzhya bez Pivnichnogo Kavkazu a takozh kolishni zemli Rusi sho uvijshli pid bezposerednyu zverhnist ordinskih haniv Pereyaslavske knyazivstvo ta chastinu Ryazanskogo knyazivstva Okrim pastirskih funkcij sarajskij yepiskop vikonuvav i diplomatichni obov yazki sluguyuchi poserednikom u stosunkah Ordi z Russyu ta Vizantiyeyu Tak sarajskij yepiskop ne raz vistupav poserednikom v ukladanni dinastichnih shlyubiv mizh vizantijskim imperatorskim domom ta Chingizidami Takozh sarajski yepiskopi ne raz buli poserednikami mizh konstantinopolskimi patriarhami ta cerkovnimi iyerarhami Novgorodskoyi respubliki i zemel kolishnogo Volodimiro Suzdalskogo knyazivstva Zvazhayuchi na politiku protekciyi ordinskih haniv pravoslavnij cerkvi na zemlyah kolishnoyi Rusi ta na praktiku obov yazkovogo zatverdzhennya novopostavlenih ruskih mitropolitiv v Ordi status Sarajskoyi yeparhiyi buv nadzvichajno prestizhnim Iz zminoyu zovnishnopolitichnoyi situaciyi kordoni ta titulatura ochilnikiv Sarajskoyi yeparhiyi zaznavali zmin U seredini 14 st yeparhiyu bulo perejmenovano na Sarsku i Podonsku a 1454 kafedru bulo pereneseno v pidmoskovne s Krutici nini v mezhah Moskvi ta perejmenovano na Kruticku 1589 vona nabula statusu mitropoliyi i dosi najprestizhnishoyi v Rosijskij pravoslavnij cerkvi Primitki Arhiv originalu za 14 grudnya 2017 Procitovano 14 grudnya 2017 Dzherela ta literaturaA G Plahonin Sarajska yeparhiya Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 455 ISBN 978 966 00 1290 5