Луньов Олег Володимирович

Луньов Олег Володимирович (Oleg Luniov; 17 березня 1973, Київ) — український художник. Працює в галузі живопису, театру, кіно.

Народився у Києві. Навчався в Республіканській художній середній школі ім. Тараса Шевченка. В десятому класі школи познайомився із сценографом Данилом Лідером, через якого зацікавився сценографією. З 1992 року — учасник республіканських художніх виставок.

1997 року закінчив Українську академію мистецтв (майстерня Данила Лідера, майстерня О. Бурліна, викладачі з фаху С. Зорук, В. Будніков). З того ж року — головний художник Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.

З 2000 року — член Національної спілки художників України.

Серед основних творів: «Рогоносець» (1998), «Глядачі на виставу не допускаються» (2001).

Відомий серіями картин «До і після» (триптихи), «Десерт», «Девченки нашего двора» (портрети знайомих жінок, акторок Києва), «Оглядини».

Родина і вчителі

Олег Луньов народився у сім'ї митців. Його дідусь — дитячий письменник Грицько Бойко, дядько — драматург Вадим Бойко. Вітчим Олега Луньова — також письменник Валентин Тарнавський. Сусідами родини Луньова була родина живописця-академіка Сергія Григор'єва.

Своїми головними вчителями Олег Луньов вважає Данила Лідера (сценографія), Сергія Молодчикова та Віктора Зарецького (живопис).

Серед найулюбленіших художників Олега Луньова — Дієго Веласкес, Густав Клімт і П'єр-Огюст Ренуар.

Примітки

1. Луньов Олег Володимирович [ 5 березня 2014 у Wayback Machine.] — Київська організація Національної спілки художників України.
2. Луньов Олег [ 2 березня 2014 у Wayback Machine.] — Платформа.
3. Провокація як засіб привернення уваги до митця та його творів: чи завжди вона доречна? (продовження, гість Олег Луньов) [ 21 лютого 2015 у Wayback Machine.] // «Знакова постать» (ведучий Василь Шандро). — Радіо «Культура», 16.02.2014.
4. Выставка Олега Лунева в галерея «Лавра» [ 2 березня 2014 у Wayback Machine.] // GloUA, 11.11.2013.
5. Открытие выставки Олега Лунёва — «До и После» 21.04.2012 [ 5 липня 2014 у Wayback Machine.] — Smart Studio, 08.08.2012.
6. Влад Роенко. Олег Лунев: «До и после» любви [ 2 березня 2014 у Wayback Machine.] — Галерея Оксаны Лупич.

Посилання

• Олег Луньов: виставка живопису «До» і «Після»^{[недоступне посилання з липня 2019]} — Мистецький коридор.
• Киев, галерея Лавра — Олег Лунев и его нимфы [ 9 березня 2014 у Wayback Machine.] — ArtReviewUA.