Болгарська соціалістична партія

Болгарська соціалістична партія (БСП) (болг. Българска социалистическа партия) — політична партія Болгарії, заснована у квітні 1990 року на базі Болгарської комуністичної партії, створеної 2 серпня 1891 року як Болгарська соціал-демократична партія. У травні 1919 року БСДП прийняла назву Болгарська комуністична партія (тісні соціалісти). 1938 р. БКП (тісні соціалісти) злилась з Болгарською робітничою партією (створена в 1927 році), утворивши Болгарську комуністичну партію. 3 квітня 1990 року загальнопартійний референдум визначив нинішню назву партії. Налічує 210 000 членів (2009 рік). Найвищий орган — з'їзд, який скликається раз на 3 роки, обирає Найвищу раду БСП і її голову. Найвища рада обирає Виконавче бюро (15 чоловік). Голова — Сергій Станішев. Видає газету «Дума».

Болгарська соціалістична партія БСП Българска социалистическа партия
Країна	Болгарія
Голова партії	Корнелія Нінова
Засновник	Дмитро Благоєв
Дата заснування	3 квітня 1990
Штаб-квартира	вул. «Позітано» 20, Софія
Ідеологія	соціал-демократія соціал-консерватизм лівий популізм лівий націоналізм москвофільство
Позиція	лівоцентризм
Молодіжна організація	Болгарська соціалістична молодь
Союзники та блоки	Коаліція «БСП за Болгарію»
Членство в міжнародних організаціях	Соцінтерн, ПЄС, Прогресивний альянс соціалістів і демократів
Кількість членів (2020)	80 236
Місць у Народних зборах	24 / 240
Місць у Європарламенті	5 / 17
Офіційний колір (кольори)	Червоний
Девіз	«Розумні рішення»
Друкований орган	газета «Слово»
Офіційний сайт	bsp.bg

На парламентський виборах 2013 року партія у складі Коаліції за Болгарію отримала 26,6% голосів, бувши другою після ГЄРБ з 30,5%.

У вересні - грудні 1933 року в Німеччині відбувся Лейпцизький процес, на якому нацисти зробили спробу звинуватити болгарських комуністів в підпалі будинку рейхстагу. Після початку війни в Іспанії, в 1936 - 1939 рр. БКП брала участь в наданні допомоги Іспанській республіці

• у Болгарії був організований збір коштів на допомогу Іспанській республіці
• у Празі було відкрито бюро, яке займалося організацією і відправкою добровольців для участі у війні на боці Іспанської республіки (бюро очолив Любчо Ханджиєв)
• серед 460 болгарських інтернаціоналістів, які воювали на боці Іспанської республіки, більшість становили болгарські комуністи (Захарі Захарієв, Петро Попов Панчевскій , Нено Енев та ін.). Основна частина болгар воювала в батальйоні ім. Димитрова, 150 з них загинули.

У березні 1938 року відбулися вибори до Народних зборів, у парламенті виникла фракція з шести депутатів комуністичної партії. Також, у 1938 році керівництво партії ухвалило рішення про об'єднання Болгарської комуністичної партії і Болгарської робітничої партії в Болгарську робочу партію.

У роки Другої світової війни болгарські комуністи брали активну участь в антифашистській боротьбі, проте в період з 1 вересня 1939 року по 22 червня 1941 року партія діяла легальними засобами (пріоритетними напрямами діяльності були організаційно-масова робота і ведення антифашистської агітації).

На парламентський виборах 2013 року партія у складі Коаліції за Болгарію отримала 26,6% голосів, бувши другою після ГЄРБ з 30,5%.

Відомі політики-члени БСП

• Румен Радев — Президент Болгарії (2017-)
• Георгій Пирванов — колишній президент Болгарії (2002-2012)
• Георгій Пиринський — колишній голова Народних зборів
• Сергій Станішев — колишній прем'єр-міністр Болгарії (2005-2009)
•  — директор Болгарії
•  — артист, колишній міністр культури
• Жан Виденов — колишній прем'єр-міністр Болгарії (1995-1997)
• Андрій Луканов — колишній прем'єр-міністр Болгарії (1990)
• Петро Младенов — колишній Президент Болгарії (1990)

Примітки

1. Nordsieck, Wolfram (2017). . Parties and Elections in Europe. Архів оригіналу за 15 червня 2012. Процитовано 5 квітня 2018.
2. . EURACTIV. 23 січня 2018. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 1 квітня 2019.
3. . The Sofia Globe. 10 червня 2018. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 1 квітня 2019.
4. . PinkNews. 7 червня 2018. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 1 квітня 2019.
5. . Heise online. 29 березня 2017. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 1 квітня 2019.
6. . Jacobin. 30 березня 2017. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 1 квітня 2019.
7. . novinite.com. Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 5 квітня 2018.

Посилання

• Офіційний сайт [ 7 січня 2014 у Wayback Machine.]