Андрі́й Васи́льович Шкі́ль (нар. 26 листопада 1963, Львів, УРСР) — український політик і журналіст. Член партії ВО «Батьківщина», входив до політради. Народний депутат України IV, V, VI скликань. Колишній голова «УНА-УНСО», президент «Фонду українсько-європейських ініціатив».
Шкіль Андрій Васильович | |
---|---|
Народився | 26 листопада 1963 (60 років) Львів, Українська РСР, СРСР |
Країна | Україна СРСР |
Місце проживання | Львів |
Діяльність | журналіст, політик |
Alma mater | Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького і ЛНУ ім. І. Франка |
Знання мов | українська |
Членство | Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання |
Посада | народний депутат України[1], народний депутат України[2] і народний депутат України[3] |
Партія | Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» і Українська національна ассамблея — Українська народна самооборона |
Нагороди | |
|
Біографія
Загальний життєпис
У 1981 році Шкіль закінчив львівську середню школу № 1. З 1981-го по 1989-й був студентом Львівського медичного інституту. Протягом 1983—1984 років він працював вантажником готової продукції виробничого об'єднання «Прогрес». З 1992 по 1997 — здобув другу вищу освіту, журналістську, у Львівському державному університеті імені Івана Франка. У 1992 році одружився із Зоряною Гарбар.
Політична діяльність
19 серпня 1991 року Шкіль разом з однодумцями розробляв у своїй львівській квартирі план захисту Львова від радянських танків. Пізніше з цього наміру самому боронити власну державу, ідею і мету народилася УНСО — Українська народна самооборона.[]
Андрій Шкіль брав активну участь у створенні Спілки незалежної української молоді (СНУМ), яка потім переросла в Українську міжпартійну асамблею (УМА), а згодом — в Українську національну асамблею (УНА).
1990-ті роки були для нього надзвичайно плідні як для журналіста, він брав участь у заснуванні газети «Молода Україна», пізніше заснував і став головним редактором газети «Голос нації» та керівником Інформаційної агенції «УНА-Захід», у яких тісно співпрацював з українським філософом Олегом Гуцуляком). З квітня 1996 року був автором і ведучим телевізійної програми «Наша справа», «Табачук TV».
1992 року разом з іншими членами УНА-УНСО брав участь у Придністровському конфлікті на боці сепаратистів, нагороджений медаллю «За оборону Придністров'я». Десять років по тому медаль була вилучена під час обшуку Службою безпеки України. За словами Андрія Шкіля, у Придністров'ї він ставив перед собою завдання витиснути Росію з процесу переговорів.
Після подій Україна без Кучми 9 березня 2001 року Шкіль потрапив за ґрати за звинуваченням «в організації масових безпорядків» (саме так СБУ охрестила протестні антикучмівські виступи опозиції). Його тюремні ходіння по муках включають дев'ять місяців одиночного ув'язнення в слідчому ізоляторі СБУ та ще чотири місяці в Лук'янівському СІЗО.
Під час затримання в одному з міліцейських райвідділів Шкіля піддали тортурам — за ґрати він потрапив вже з надзвичайно тяжкими травмами голови і хребта. Протестуючи проти закритості судового процесу, Шкіль разом з іншими обвинуваченими розпочав голодування. Без їжі він протримався 39 діб, однак цей протест мало не став для нього останнім — у стані коми Шкіль потрапив до тюремного шпиталю.
31 березня 2002 року за політв'язня Андрія Шкіля віддали голоси 34 150 виборців 121-го Городоцького округу. Перемога Шкіля на тодішніх парламентських виборах супроводжувалася значним відривом від суперників — представників партії «За єдину Україну!» та «Нашої України». Тим часом владу в УНА-УНСО перебирали заангажовані для цієї місії особи[], що призвели до її розколу на багато дрібних відгалужень, а відтак — до повного руйнування. У 2002 році депутат Шкіль ввійшов до опозиційної фракції «Блок Юлії Тимошенко», став членом партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» і був обираний до складу її політради. Був головою підкомітету з питань підготовки законопроєктів Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
Активно долучався до масштабних протестних акцій «Повстань, Україно!» у 2002—2003 рр.
На парламентських виборах 2006 року Андрій Шкіль займав тринадцяту позицію у виборчому списку «Блоку Юлії Тимошенко», вдруге став народним депутатом України. Був заступником голови Комітету у закордонних справах. 12 червня 2007 року достроково припинив свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної ради.
На дострокових Парламентських виборах 2007 року Андрій Шкіль був чотирнадцятим у виборчому списку «Блоку Юлії Тимошенко», став народним депутатом України втретє. Був головою підкомітету з питань євроінтеграції та євроатлантичного співробітництва Комітету у закордонних справах та членом Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації.
Зробив значну пожертву на спорудження у 2010 році меморіалу «Борцям за волю України» у селі Зміївка на Херсонщині.
Голова постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській асамблеї НАТО[].
Керівник групи з міжпарламентських зв'язків з Тунісом, Малайзією, Бразилією, Хорватією, Францією, Панамою.
На початку 2013 року Шкіль подав заяву на отримання політичного притулку в Чехії. Йому відмовили, оскільки він в'їхав до Чехії за візою, отриманою у французькому посольстві, а за візовою політикою Шенгенської зони розв'язувати питання про надання притулку має саме та країна, яка видала візу. У травні 2013 року Шкіль переїхав до Франції і мав намір прохати про політичний притулок там.
Сім'я
Мати Марія Василівна (1930) — головний інженер МК-21, пенсіонер.
Дружина Зоряна Зіновіївна (1968) — художник-модельєр.
Володіє українською, польською, російською, французькою та англійською мовами. Захоплюється тенісом, хокеєм, класичною музикою.
Відзнаки й нагороди
- Орден «За заслуги» III ступеня (26 червня 2006 року)
- Почесна грамота Верховної Ради України.
- «Знак пошани» Міністерства оборони України.
- Лауреат Всеукраїнської акції «Лідер народної довіри» у номінації «Лицар національної ідеї»
- Медаль «За оборону Придністров'я»
Джерела
- http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
- http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
- http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
- Бабій, Олег (4 квітня 2020). . 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
- Герасимчук, С., ред. (2009). Придністровська проблема: погляд з України. Київ: Істина. с. 18. ISBN . (PDF) оригіналу за 22 грудня 2018.
- Рахманін, Сергій (2 грудня 2006). . Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 11 листопада 2019.
- . Довідник українських мас-медіа. К.І.С. Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 21 січня 2020.
- . Офіційний вебсайт Народного Депутата України Андрія Шкіля. Архів оригіналу за 20 вересня 2008.
- Білозерська, Олена (4 жовтня 2008). . Олена Білозерська: Знаю, як треба!. Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 21 січня 2020.
- На Херсонщині з'явився меморіал «Борцям за волю України». Український Херсон. — 24 серпня 2010[недоступне посилання з серпня 2019]
- Подобєд, Павло Костянтинович (2012). Історико-меморіальні практики українських православних церков (PDF). Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. 22. Київ: Видавництво Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (8): 70. (PDF) оригіналу за 11 квітня 2020.
- . ТСН.ua. 21 травня 2013. Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020.
- . Щоденний Львів. 13.08.2013. Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020.
- Указ Президента України від 26 червня 2006 року № 578/2006 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 10-ї річниці Конституції України»
- . Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 11 листопада 2019.
Посилання
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.» [ 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- Верховна Рада України 4-го скликання[недоступне посилання з серпня 2019]
- Верховна Рада України 5-го скликання[недоступне посилання з серпня 2019]
Ця стаття містить текст, що не відповідає . (травень 2013) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Shkil Andri j Vasi lovich Shki l nar 26 listopada 1963 19631126 Lviv URSR ukrayinskij politik i zhurnalist Chlen partiyi VO Batkivshina vhodiv do politradi Narodnij deputat Ukrayini IV V VI sklikan Kolishnij golova UNA UNSO prezident Fondu ukrayinsko yevropejskih iniciativ Shkil Andrij VasilovichNarodivsya 26 listopada 1963 1963 11 26 60 rokiv Lviv Ukrayinska RSR SRSRKrayina Ukrayina SRSRMisce prozhivannya LvivDiyalnist zhurnalist politikAlma mater Lvivskij nacionalnij medichnij universitet imeni Danila Galickogo i LNU im I FrankaZnannya mov ukrayinskaChlenstvo Verhovna Rada Ukrayini VI sklikannya Verhovna Rada Ukrayini V sklikannya i Verhovna Rada Ukrayini IV sklikannyaPosada narodnij deputat Ukrayini 1 narodnij deputat Ukrayini 2 i narodnij deputat Ukrayini 3 Partiya Vseukrayinske ob yednannya Batkivshina i Ukrayinska nacionalna assambleya Ukrayinska narodna samooboronaNagorodi Mediafajli u Vikishovishi Andrij Shkil u socialnih merezhah Andrij Shkil na sajti Facebook Andrij Shkil na sajti Twitter Andrij Shkil na sajti YouTube Narodnij deputat Ukrayini 4 go sklikannya UNA UNSO BYuT 14 travnya 2002 25 travnya 2006 5 go sklikannya VO Batkivshina BYuT 25 travnya 2006 12 chervnya 2007 6 go sklikannya VO Batkivshina BYuT 23 listopada 2007 12 grudnya 2012BiografiyaZagalnij zhittyepis U 1981 roci Shkil zakinchiv lvivsku serednyu shkolu 1 Z 1981 go po 1989 j buv studentom Lvivskogo medichnogo institutu Protyagom 1983 1984 rokiv vin pracyuvav vantazhnikom gotovoyi produkciyi virobnichogo ob yednannya Progres Z 1992 po 1997 zdobuv drugu vishu osvitu zhurnalistsku u Lvivskomu derzhavnomu universiteti imeni Ivana Franka U 1992 roci odruzhivsya iz Zoryanoyu Garbar Politichna diyalnist 19 serpnya 1991 roku Shkil razom z odnodumcyami rozroblyav u svoyij lvivskij kvartiri plan zahistu Lvova vid radyanskih tankiv Piznishe z cogo namiru samomu boroniti vlasnu derzhavu ideyu i metu narodilasya UNSO Ukrayinska narodna samooborona dzherelo Andrij Shkil brav aktivnu uchast u stvorenni Spilki nezalezhnoyi ukrayinskoyi molodi SNUM yaka potim pererosla v Ukrayinsku mizhpartijnu asambleyu UMA a zgodom v Ukrayinsku nacionalnu asambleyu UNA 1990 ti roki buli dlya nogo nadzvichajno plidni yak dlya zhurnalista vin brav uchast u zasnuvanni gazeti Moloda Ukrayina piznishe zasnuvav i stav golovnim redaktorom gazeti Golos naciyi ta kerivnikom Informacijnoyi agenciyi UNA Zahid u yakih tisno spivpracyuvav z ukrayinskim filosofom Olegom Guculyakom Z kvitnya 1996 roku buv avtorom i veduchim televizijnoyi programi Nasha sprava Tabachuk TV 1992 roku razom z inshimi chlenami UNA UNSO brav uchast u Pridnistrovskomu konflikti na boci separatistiv nagorodzhenij medallyu Za oboronu Pridnistrov ya Desyat rokiv po tomu medal bula viluchena pid chas obshuku Sluzhboyu bezpeki Ukrayini Za slovami Andriya Shkilya u Pridnistrov yi vin staviv pered soboyu zavdannya vitisnuti Rosiyu z procesu peregovoriv Andrij Shkil krajnij zliva pid chas akciyi Ukrayina bez Kuchmi Pislya podij Ukrayina bez Kuchmi 9 bereznya 2001 roku Shkil potrapiv za grati za zvinuvachennyam v organizaciyi masovih bezporyadkiv same tak SBU ohrestila protestni antikuchmivski vistupi opoziciyi Jogo tyuremni hodinnya po mukah vklyuchayut dev yat misyaciv odinochnogo uv yaznennya v slidchomu izolyatori SBU ta she chotiri misyaci v Luk yanivskomu SIZO Pid chas zatrimannya v odnomu z milicejskih rajviddiliv Shkilya piddali torturam za grati vin potrapiv vzhe z nadzvichajno tyazhkimi travmami golovi i hrebta Protestuyuchi proti zakritosti sudovogo procesu Shkil razom z inshimi obvinuvachenimi rozpochav goloduvannya Bez yizhi vin protrimavsya 39 dib odnak cej protest malo ne stav dlya nogo ostannim u stani komi Shkil potrapiv do tyuremnogo shpitalyu 31 bereznya 2002 roku za politv yaznya Andriya Shkilya viddali golosi 34 150 viborciv 121 go Gorodockogo okrugu Peremoga Shkilya na todishnih parlamentskih viborah suprovodzhuvalasya znachnim vidrivom vid supernikiv predstavnikiv partiyi Za yedinu Ukrayinu ta Nashoyi Ukrayini Tim chasom vladu v UNA UNSO perebirali zaangazhovani dlya ciyeyi misiyi osobi nenejtralno sho prizveli do yiyi rozkolu na bagato dribnih vidgaluzhen a vidtak do povnogo rujnuvannya U 2002 roci deputat Shkil vvijshov do opozicijnoyi frakciyi Blok Yuliyi Timoshenko stav chlenom partiyi Vseukrayinske ob yednannya Batkivshina i buv obiranij do skladu yiyi politradi Buv golovoyu pidkomitetu z pitan pidgotovki zakonoproyektiv Komitetu z pitan zakonodavchogo zabezpechennya pravoohoronnoyi diyalnosti Aktivno doluchavsya do masshtabnih protestnih akcij Povstan Ukrayino u 2002 2003 rr Na parlamentskih viborah 2006 roku Andrij Shkil zajmav trinadcyatu poziciyu u viborchomu spisku Bloku Yuliyi Timoshenko vdruge stav narodnim deputatom Ukrayini Buv zastupnikom golovi Komitetu u zakordonnih spravah 12 chervnya 2007 roku dostrokovo pripiniv svoyi povnovazhennya pid chas masovogo skladennya mandativ deputatami opozicionerami z metoyu provedennya pozachergovih viboriv do Verhovnoyi radi Na dostrokovih Parlamentskih viborah 2007 roku Andrij Shkil buv chotirnadcyatim u viborchomu spisku Bloku Yuliyi Timoshenko stav narodnim deputatom Ukrayini vtretye Buv golovoyu pidkomitetu z pitan yevrointegraciyi ta yevroatlantichnogo spivrobitnictva Komitetu u zakordonnih spravah ta chlenom Specialnoyi kontrolnoyi komisiyi z pitan privatizaciyi Zrobiv znachnu pozhertvu na sporudzhennya u 2010 roci memorialu Borcyam za volyu Ukrayini u seli Zmiyivka na Hersonshini Golova postijnoyi delegaciyi Verhovnoyi Radi Ukrayini u Parlamentskij asambleyi NATO koli Kerivnik grupi z mizhparlamentskih zv yazkiv z Tunisom Malajziyeyu Braziliyeyu Horvatiyeyu Franciyeyu Panamoyu Na pochatku 2013 roku Shkil podav zayavu na otrimannya politichnogo pritulku v Chehiyi Jomu vidmovili oskilki vin v yihav do Chehiyi za vizoyu otrimanoyu u francuzkomu posolstvi a za vizovoyu politikoyu Shengenskoyi zoni rozv yazuvati pitannya pro nadannya pritulku maye same ta krayina yaka vidala vizu U travni 2013 roku Shkil pereyihav do Franciyi i mav namir prohati pro politichnij pritulok tam Sim ya Mati Mariya Vasilivna 1930 golovnij inzhener MK 21 pensioner Druzhina Zoryana Zinoviyivna 1968 hudozhnik modelyer Volodiye ukrayinskoyu polskoyu rosijskoyu francuzkoyu ta anglijskoyu movami Zahoplyuyetsya tenisom hokeyem klasichnoyu muzikoyu Vidznaki j nagorodiOrden Za zaslugi III stupenya 26 chervnya 2006 roku Pochesna gramota Verhovnoyi Radi Ukrayini Znak poshani Ministerstva oboroni Ukrayini Laureat Vseukrayinskoyi akciyi Lider narodnoyi doviri u nominaciyi Licar nacionalnoyi ideyi Medal Za oboronu Pridnistrov ya Dzherelahttp w1 c1 rada gov ua pls radac gs09 d index arh skl 4 http w1 c1 rada gov ua pls radac gs09 d index arh skl 5 http w1 c1 rada gov ua pls radac gs09 d index arh skl 6 Babij Oleg 4 kvitnya 2020 24 Kanal ukr Arhiv originalu za 9 lipnya 2021 Procitovano 1 chervnya 2021 Gerasimchuk S red 2009 Pridnistrovska problema poglyad z Ukrayini Kiyiv Istina s 18 ISBN 978 966 8909 52 8 PDF originalu za 22 grudnya 2018 Rahmanin Sergij 2 grudnya 2006 Radio Svoboda ukr Arhiv originalu za 2 sichnya 2020 Procitovano 11 listopada 2019 Dovidnik ukrayinskih mas media K I S Arhiv originalu za 2 sichnya 2020 Procitovano 21 sichnya 2020 Oficijnij vebsajt Narodnogo Deputata Ukrayini Andriya Shkilya Arhiv originalu za 20 veresnya 2008 Bilozerska Olena 4 zhovtnya 2008 Olena Bilozerska Znayu yak treba Arhiv originalu za 2 sichnya 2020 Procitovano 21 sichnya 2020 Na Hersonshini z yavivsya memorial Borcyam za volyu Ukrayini Ukrayinskij Herson 24 serpnya 2010 nedostupne posilannya z serpnya 2019 Podobyed Pavlo Kostyantinovich 2012 Istoriko memorialni praktiki ukrayinskih pravoslavnih cerkov PDF Naukovij chasopis Nacionalnogo pedagogichnogo universitetu imeni M P Dragomanova 22 Kiyiv Vidavnictvo Nacionalnogo pedagogichnogo universitetu imeni M P Dragomanova 8 70 PDF originalu za 11 kvitnya 2020 TSN ua 21 travnya 2013 Arhiv originalu za 4 lyutogo 2020 Procitovano 4 lyutogo 2020 Shodennij Lviv 13 08 2013 Arhiv originalu za 4 lyutogo 2020 Procitovano 4 lyutogo 2020 Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 26 chervnya 2006 roku 578 2006 Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Ukrayini z nagodi 10 yi richnici Konstituciyi Ukrayini Radio Svoboda ukr Arhiv originalu za 2 sichnya 2020 Procitovano 11 listopada 2019 PosilannyaDovidnik Hto ye hto v Ukrayini vidavnictvo K I S 8 grudnya 2015 u Wayback Machine Verhovna Rada Ukrayini 4 go sklikannya nedostupne posilannya z serpnya 2019 Verhovna Rada Ukrayini 5 go sklikannya nedostupne posilannya z serpnya 2019 Cya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin traven 2013