Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Не плутати з іншими отаманами, що носили псевдо Чорний Ворон
| Іван Чорногузько | |
|---|---|
| Народження | Піщаний Брід |
| Війни / битви | Перша світова війна Радянсько-українська війна |
Іва́н Я́кович Чорногу́зько (псевдонім Чорний Ворон), (село Піщаний Брід, Первомайський повіт, Одеська губернія, (тепер Добровеличківського району Кіровоградської області); дати народження і смерті невідомі) — військовий діяч часів УНР, георгіївський кавалер, вільний козак, повстанський отаман.
Біографічні відомості
Іван Якович Чорногузько — отаман Чорний Ворон — народився в селі Піщаний Брід, Первомайського повіту, Одеської губернії, тепер Добровеличківського р-ну Кіровоградської області.
Батько Яків Чорногузько — хлібороб.
В 1914 році — мобілізований. За відвагу під час Першої Світової війни нагороджений трьома Георгіївськими хрестами.
В 1917 році — повернувся до рідного села. В цей час українське населення створювало загони самооборони для захисту від більшовиків та демобілізованих солдат, що сунули з фронту до Росії.
Своє військо селяни назвали — Вільним козацтвом.
Долучився до створення таких загонів і георгіївський кавалер Іван Чорногузько.
Оскільки він мав серед односельчан неабиякий авторитет, то саме його було обрано на отамана. Козацьке ім'я дали з огляду на його зовнішність і хижу вдачу — Чорний Ворон.
Загін Чорного Ворона (Чорногузька) діяв на Херсонщині, Єлизаветградщині, в районі Чорного Лісу. В повстанському загоні активно діяв і його старший брат — Харитон Якович Чорногузько.
Досить успішно протидіяв більшовицьким підрозділам Будьонного та загонам Нестора Махна. Організовував операції проти чекістів та комунарів.
У кінці 1920 — на початку 1921 років ЧК розробляє та починає реалізовувати ряд спецоперацій щодо підриву українського визвольного руху та ліквідації його лідерів.
Під тиском більшовицьких загонів, був змушений залишити рідне село та йде у бік Знам'янки. Потім — до Чорного лісу.
Від чекістського терору загинув старший брат отамана — Харитон, що залишився у Піщаному. Односельці поховали повстанця з козацькими почестями на березі Чорного Ташлика.
Отаман Чорний Ворон на малу Батьківщину вже не повертався. Воював з більшовиками в районі Чорного Лісу, на Херсонщині, в районі Одеси.
Подальша доля невідома.
Примітки
- Коваль, Роман (2013). Чорний ворон. П'ять біографій. Київ - Вінниця: Історичний клуб "Холодний Яр". с. 9. ISBN .
Джерела
- Роман Коваль. Чорний Ворон (Чорногузько). Незборима нація. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 21 листопада 2008.
- Роман Коваль (23 вересня 2006). Чорний Ворон із-під Товмача. ukrnationalism.org.ua. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 7 березня 2013.
- Роман Коваль. Чорний Ворон. ukrnationalism.org.ua. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 21 листопада 2008.
- Роман Коваль. Чорний Ворон. ukrlife.org. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 21 листопада 2008.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ne plutati z inshimi otamanami sho nosili psevdo Chornij Voron Ivan ChornoguzkoNarodzhennya Pishanij BridVijni bitvi Persha svitova vijna Radyansko ukrayinska vijna Iva n Ya kovich Chornogu zko psevdonim Chornij Voron selo Pishanij Brid Pervomajskij povit Odeska guberniya teper Dobrovelichkivskogo rajonu Kirovogradskoyi oblasti dati narodzhennya i smerti nevidomi vijskovij diyach chasiv UNR georgiyivskij kavaler vilnij kozak povstanskij otaman Biografichni vidomostiIvan Yakovich Chornoguzko otaman Chornij Voron narodivsya v seli Pishanij Brid Pervomajskogo povitu Odeskoyi guberniyi teper Dobrovelichkivskogo r nu Kirovogradskoyi oblasti Batko Yakiv Chornoguzko hliborob V 1914 roci mobilizovanij Za vidvagu pid chas Pershoyi Svitovoyi vijni nagorodzhenij troma Georgiyivskimi hrestami V 1917 roci povernuvsya do ridnogo sela V cej chas ukrayinske naselennya stvoryuvalo zagoni samooboroni dlya zahistu vid bilshovikiv ta demobilizovanih soldat sho sunuli z frontu do Rosiyi Svoye vijsko selyani nazvali Vilnim kozactvom Doluchivsya do stvorennya takih zagoniv i georgiyivskij kavaler Ivan Chornoguzko Oskilki vin mav sered odnoselchan neabiyakij avtoritet to same jogo bulo obrano na otamana Kozacke im ya dali z oglyadu na jogo zovnishnist i hizhu vdachu Chornij Voron Zagin Chornogo Vorona Chornoguzka diyav na Hersonshini Yelizavetgradshini v rajoni Chornogo Lisu V povstanskomu zagoni aktivno diyav i jogo starshij brat Hariton Yakovich Chornoguzko Dosit uspishno protidiyav bilshovickim pidrozdilam Budonnogo ta zagonam Nestora Mahna Organizovuvav operaciyi proti chekistiv ta komunariv U kinci 1920 na pochatku 1921 rokiv ChK rozroblyaye ta pochinaye realizovuvati ryad specoperacij shodo pidrivu ukrayinskogo vizvolnogo ruhu ta likvidaciyi jogo lideriv Pid tiskom bilshovickih zagoniv buv zmushenij zalishiti ridne selo ta jde u bik Znam yanki Potim do Chornogo lisu Vid chekistskogo teroru zaginuv starshij brat otamana Hariton sho zalishivsya u Pishanomu Odnoselci pohovali povstancya z kozackimi pochestyami na berezi Chornogo Tashlika Otaman Chornij Voron na malu Batkivshinu vzhe ne povertavsya Voyuvav z bilshovikami v rajoni Chornogo Lisu na Hersonshini v rajoni Odesi Podalsha dolya nevidoma PrimitkiKoval Roman 2013 Chornij voron P yat biografij Kiyiv Vinnicya Istorichnij klub Holodnij Yar s 9 ISBN 978 966 2401 00 4 DzherelaRoman Koval Chornij Voron Chornoguzko Nezborima naciya Arhiv originalu za 27 chervnya 2013 Procitovano 21 listopada 2008 Roman Koval 23 veresnya 2006 Chornij Voron iz pid Tovmacha ukrnationalism org ua Arhiv originalu za 27 chervnya 2013 Procitovano 7 bereznya 2013 Roman Koval Chornij Voron ukrnationalism org ua Arhiv originalu za 27 chervnya 2013 Procitovano 21 listopada 2008 Roman Koval Chornij Voron ukrlife org Arhiv originalu za 27 chervnya 2013 Procitovano 21 listopada 2008