Церква перенесення мощей святого Миколая

Церква Перенесення Мощей Святого Миколая, Миколаївська церква, Церква святого Миколая — найдавніший храм Тернопільщини та один з найстаріших у Західній Україні. Розташована в селі Збручанському Борщівського району над Збручем.

Церква Перенесення Мощей Святого Миколая (Збручанське)
48°39′59″ пн. ш. 26°15′32″ сх. д. / 48.6665556° пн. ш. 26.25889° сх. д. / 48.6665556; 26.25889Координати: 48°39′59″ пн. ш. 26°15′32″ сх. д. / 48.6665556° пн. ш. 26.25889° сх. д. / 48.6665556; 26.25889
Тип споруди	церква
Розташування	Україна
Єпархія	Тернопільсько-Бучацька єпархія ПЦУ
Епонім	Миколай Чудотворець
Присвячення	Миколай Чудотворець
Церква Перенесення Мощей Святого Миколая (Збручанське) (Україна)
Церква Перенесення Мощей Святого Миколая у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква Святого Миколая.

Церква Перенесення Мощей Мвятого Миколая

Навколо церкви залишився нерозораний прямокутник 35 × 55 м, на якому, крім церкви, стоїть трипрольотна брама-дзвіниця, чотири кам'яні і один дерев'яний хрести, дерева, серед яких дві старі липи обабіч південного входу.

Оголошена пам'яткою архітектури національного значення (охоронний номер 1565).

Заснування церкви

Існує декілька варіантів усних традицій щодо заснування церкви. Зокрема фундаторами храму за різними версіями є:

• російська цариця Катерина
• австрійська цісарева Марія-Терезія
• литовська княгиня , яка також побудувала «кріпость» (фортецю, укріплення) біля церкви
• дружина царя-поганина, котра на відміну від чоловіка була християнкою
• храм стоїть із часів введення християнства на Русі і засновник храму невідомий.

З усіх вищевказаних версій можна зробити висновок, що:

• до заснування храму мала відношення жінка з найвищого суспільного стану
• церква мала оборонне значення

Покровитель храму

Покровителем храму є святий Миколай. Проте він посвячений «літньому» (22 травня), а не «зимовому» Миколаю.

Цю посвяту намагаються пояснити притчею про перенесення храмового свята на літо після того, як замерзли у лісі, повертаючись з празника, двоє мешканців сусіднього села.

Історія

Напис на західному порталі церкви «РАБЬ БЖ ІЛАШКО ПОПРАВІВ (… …) ВО ОТПУЩЕ ГРЬХО Р Б АХАІ ПР ІЛІЯ», — документує про перебудову церкви у 1611 році. П. Ярич у своїх дослідженнях долучив до імені Іляшка князівський титул.

За свідченнями А. Киб'юка, у 1936 році тріщини у склепіннях церкви досягли загрозливого стану, і громада звернулася до повітового уряду за дозволом на ремонт. Тодішня влада всіляко зволікала з дозволом, тому церкву так і не вдалося відремонтувати.

У 1955 році у зв'язку з аварійним станом церкву закрито. У 1958 році отримано дозвіл на ремонт, на який громада витратила 27 тисяч карбованців. Поремонтовано дах та замінено ґонтове покриття на залізне. При цьому понижено барабан ліхтаря приблизно на 1 м. Також було оштукатурено стіни. Старе обладнання винесено з церкви на горище апсиди, де воно пролежало дотепер і зовсім зігнило.

Після ремонту у церкві все ж не дозволили правити, а перетворили на склад. Кілька мішків збіжжя, символічно завезених до церкви, пролежали там до 1987 року.

Сучасний вигляд

Територія церкви, що знаходиться у верхній частині Новосілки (Збручанського), з південного боку обмежена глибоким яром, з півночі — скелястим урвищем над береговою терасою Збруча, зі сходу — порубаною у скелі дорогою, що опускається до броду через річку, з півдня — неглибоким ровом і насипом, що правили огорожею цвинтаря. Відкос прорубаної у скелі дороги з боку церковної території був колись покритий товстим шаром глини з боку материкового гравію. На поверхні глини знайдено залізного цвяха, котрий міг походити з оборонних укріплень, влаштованих на гребені відкосу над дорогою.

Шурф, закладений зовні північно-східного пілона стіни нави, доповнив відомості про будівельні особливості, а також дав підстави для уточнення датування пам'ятки. Встановлено, що фундаментний рів мав різну глибину під несними пілонами і простінками. Фундамент під пілоном, висотою 1,1 м до уступу, влаштованого на рівні денної поверхні на час будівництва (1,6 м від сучасної поверхні), був запущений у материкову глину на 20-25 см. Натомість, фундамент під простінком був заглиблений всього на 25 см від цього ж уступу.

Фундамент складений з постелистого вапняку різновисокими верствами, укладеними не на розчині, а просто на пересіяному ґрунті. У такій же техніці подекуди висаджено мури-огорожі у селі Збручанському. Лише верхня верства фундаменту укладена на вапняковому розчині. Фундаментний уступ має ширину 28 см під пілоном і 20 см під простінком ніші. Бічна щока пілону не має уступу у фундаментній частині. На дні та бічних стінках фундаментного рову знайдено шматки тиньку, які могли походити лише з іншої, ще раніше мурованої споруди.

Посередині аркової ніші, на відстані 40 см від обрізу стін пілонів, простежено ямку діаметром 12 см, у якій, можливо, була встановлена опора кружала для арки. Значно більша ямка, діаметром 40 см, глибиною 35 см, на відстані 1,65 м від стіни вказувала б, що для мулярів були влаштовані добротні риштування, конструктивно не зв'язані зі споруджуваними стінами.

У заповненні проміжку між фундаментною стіною і стінкою рову знайдено сім фрагментів гончарного горщика, який міг потрапити туди лише під час будівництва, імовірно, як будівельна жертва. Форми посудини характерні для другої половини 12 — кінця 13 століття. Можливо, цим часом слід датувати побудову церкви.

У прошарку періоду побудови церкви знайдено уламки червоної дахівки рідкісного типу.

Примітки

1. Лист Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам'яток культурної спадщини № 326 від 20 жовтня 2021 року.
2. Цей варіант крім згадки про «кріпость» особливо активно поширювався заїжджими аматорами-краєзнавцями на початку 20 століття і тому розглядається сучасними науковцями як місцева традиція
3. Записано від мешканців Збручанського Августа Киб'юка (1908 р. н.), Йосипа Тимкова (1930 р. н.), Петра Ярича (1921 р. н.), Гуменюка (віком близько 60 років)

Посилання

• Церква в ЄДР.