Демчишин Іван Миколайович

|Ukrcenter= |Примітки=

Іван Миколайович Демчишин
Іван Миколайович Демчишин
Народився	28 червня 1948(1948-06-28) с. Старий Нижбірок, Гусятинський район, Тернопільська область, Україна
Помер	19 червня 2009(2009-06-19) (60 років) м. Тернопіль, Україна
Громадянство	УРСР →  Україна
Національність	українець
Діяльність	письменник
Alma mater	Теребовлянський фаховий коледж культури і мистецтв
Мова творів	українська
Членство	Національна спілка письменників України
Діти	Демчишин Володимир Іванович
Нагороди	Медаль «За трудову відзнаку» Медаль «За трудову відзнаку»
Премії	імені братів Богдана і Левка Лепких
Демчишин Іван Миколайович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Демчишин.

Іван Миколайович Демчишин (28 червня 1948, с. Старий Нижбірок Гусятинського району Тернопільської області, Україна — 19 червня 2009, м. Тернопіль) — український літератор, член НСПУ (2005).

Життєпис

Закінчив Теребовлянське культосвітнє училище (1980, нині вище училище культури), (1986). Від 1981 навчався в Інституті культури у Рівному.

Працював директором ПК «Текстильник», згодом — на профспілковій роботі у ВО «Текстерно».

Іван Демчишин був членом Міжнародного центру розвитку ініціатив, Всесвітнього інформаційного благодійного центру та Всесвітньої асоціації боротьби з дитячою лейкемією (США), Міжнародного фонду допомоги жертвам Чорнобильської катастрофи і Духовної ліги православної церкви.

Творчість

У 1978—1985 — голова літературної студії «Данко» (м. Тернопіль).

Свої твори друкував у журналах «Жовтень» (нині – «Дзвін»), «Тернопіль», «Сова», альманасі «Подільська толока», газетах «Вільне життя», «Свобода», «Ровесник», «Русалка Дністрова», «Демократична Україна», «Молодь України», «Батьківщина», «Солдат» (Чехія), у збірнику «Україна» та ін.

Випустив такі поетичні збірки: «Зілля любові», «Рай-цвіт» (обидві - 1997), «Треба жити» (1998), «Не падай дощ» (2000), «Долина Дай - дай» (2000), «Канцони і переддень» (2002), «Голос дороги» (2006), прозові книжки «Солодке життя» (1998), «Хто серцем сонце гріє» (1999), «Бронька»(2001), дитячу збірку «Максимків день» (2003), «Вертикальне коло»(2010).

Іван Демчишин – автор багатьох пісень, переможець Всеукраїнського пісенного конкурсу «Фант-лото «Надія». 2005 року його було прийнято у члени Національної спілки письменників України, а 2008 року відзначено Всеукраїнською літературно-мистецькою премією імені Богдана та Левка Лепких.

Доробок

Автор збірок поезій та прози

• «Зілля любові» (1997),
• «Рай-цвіт» (1997),
• «Треба жити» (1998),
• «Солодке життя» (1998),
• «Хто серцем сонце гріє» (1999),
• «Долина Дайдай» (2000),
• «Не падай на дощ» (2000, інтимна лірика),
• «Бронька» (2001, міні-роман),
• «Канцони і переддень» (2002),
• «Голос дороги» (2006, поезії),
• «Вертикальне коло» (2010, роздуми).

Сім'я

Сини: Микола Демчишин, Володимир Демчишин — також літератор.

Нагороди

• Медаль «За трудову відзнаку».
• Премія імені братів Богдана і Левка Лепких (2008).

Цікаві факти

Іван Демчишин освідчився в коханні на склеєних шпалерах довжиною 67,5 метра. Зізнання подарував дружині Любі до 35-ї річниці шлюбу, за що потрапив до Книги рекордів України.

Вшанування пам'яті

«Батьківські обереги — 2015»

30 серпня 2015 року в селі Старий Нижбірок відбувся молодіжний літературно-мистецький фестиваль «Батьківські обереги — 2015», присвячений Іванові Демчишину. Учасниками фестивалю були, зокрема, «Літературний батальйон — Літбат» ТОО НСПУ, «Народний Театр Ореста Савки», а також сільські ансамблі «Водограй», «Ясені», «Калина» та хори, гурти і вокалісти з навколишніх сіл та районів. На святі урочисто вручили медалі «Захисникам вітчизни» учасникам АТО Дмитрові Юзваку та Петрові Вівчару. Медаллю «200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка» нагороджено Володимира Демчишина, яку вручив Олександр Смик.

Відкриття меморіальної таблиці

У Старому Нижбірку, де народився письменник, 10 листопада 2011 року відкрито меморіальну таблицю Івану Демчишину на фасаді місцевої школи. Дошку освятив священик церкви святих Петра і Павла отець Роман Гладій.

• Відкриття меморіальної таблиці
• Володимир Демчишин, син Івана Миколайовича

Примітки

1. Демчишин І. Рай-цвіт : Поезії. — Т. : Джура, 1997. — 68 с.
2. Демчишин І. Не падай на дощ : Інтимна лірика. — Т. : Екон. думка, 2000. — 64 c.
3. Демчишин І. Бронька : Міні-роман. — Т. : Екон. думка, 2001. — 40 c.
4. Демчишин І. М. Голос дороги [Текст] : [поезії]. — К. : Майдан, 2006. — 96 с.
5. Демчишин І. М. Вертикальне коло : роздуми письменника. — Т. : Терно-граф, 2010. — 76 с.
6. Лазука Н. Іван Демчишин освідчився дружині в коханні на 67 метрах шпалер [ 8 березня 2016 у Wayback Machine.] // Gazeta.ua, 23 липня 2006.
7. Мудра О. На Гусятинщині відбувся фестиваль, присвячений письменнику Івану Демчишину [ 8 березня 2016 у Wayback Machine.] // TeNews, 1 вересня 2015.

Джерела

• Барна В. Демчишин Іван Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 474. — .
• Барна В. Демчишин Іван Миколайович [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — .
• Демків Б. Як два крила // Вільне життя. — 1998, 27 січ.
• Зозуляк Є. Ніжність поетового серця // Вільне життя. — 2000. — 15 квіт.
• Мельничук Б. Зігрів серцем // Тернопіль веч. — 1999, 9 серп.
• Чайківська Я. // Тернопіль вечірній. — 2013. — 12 липня.

Посилання

• Іван Демчишин [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.] // Тернопільська обласна бібліотека для дітей.