Китиця (прикраса)

Ки́тиця, діал. ку́тас (від тур. kutas, kutaz) — прикраса у вигляді жмутка ниток, шнурків і т. ін., зв'язаних з одного кінця докупи. Використовується для оздоблення головних уборів, суконь, поясів, збройових темляків, кінської збруї, кінців шнурів (для прапорів, штор тощо). Китиці можуть виготовляти як зі звичайної пряжі, так і з канителі.

Китиці на шторах

Ручне вироблення китиці

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Китиця (значення).

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кутас.

У виготовлених промисловим способом китицях можна виділити два елементи: головку і бахрому. Головка складається з кільцеподібної основи, що обмотується чи оплітається на спеціальному верстаті пряжею. Бахрома тчеться на вузьких жакардових верстатах, її утокові нитки протягаються вільно на певну відстань в один бік у вигляді петель, що потім утворюють її звисні кінці.

Роблять китиці і ручним способом: зв'язуванням жмутка ниток посередині, з наступним обмотуванням перехвату у верхній частині і формуванням головки.

Примітки

1. Китиця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Кутас // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
3. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — .

Джерела

• Позумент // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)