Чапараль прибережних районів Каліфорнії (ідентифікатор WWF: NA1201) — неарктичний екорегіон середземноморських лісів та чагарників, розташований на південному заході Каліфорнії в США та на північному заході Нижньої Каліфорнії в Мексиці.
Шавлієві чагарники та чапараль в горах Санта-Сусана | |
Екозона | Неарктика |
---|---|
Біом | Середземнорські ліси, рідколісся та чагарники |
Статус збереження | критичний/зникаючий |
WWF | NA1201 |
Межі | Нижньокаліфорнійська пустеля Чапараль та рідколісся гір Каліфорнії Сосново-дубові ліси Сьєрра-де-Хуареса та Сьєрра-де-Сан-Педро-Мартира Пустеля Сонора |
Площа, км² | 32 124 |
Країни | Сполучені Штати Америки, Мексика |
Охороняється | 1925 (6 %) |
Розташування екорегіону (зеленим) |
Географія
Екорегіон чапаралю прибережних районів Каліфорнії охоплює прибережні тераси, рівнини та передгір'я, що простягаються уздовж узбережжя Тихого океану, на південному заході Каліфорнії (на південь від Санта-Барбари) та на північному сході Нижньої Каліфорнії. На сході прибережні рівнини обмежені горами [en] та [en], однак деякі невисокі гірські хребти, розташовані ближче до узбережжя, такі як Санта-Моніка, [en] та [en], є частиною цього екорегіону.
Крім того, екорегіон включає американський архіпелаг Чаннел та мексиканські острови Гвадалупе і Седрос, розташовані в Тихому океані, на захід від Каліфорнії та Нижньої Каліфорнії. Вулканічний архіпелаг Чаннел, розташований у [en], складається з восьми островів, з яких чотири північні острови (Анакапа, [en], Санта-Круз і [en]) є продовженням Поперечних хребтів, а чотири південні (Сан-Клементе, [en], [en] і Санта-Каталіна) — продовженням Півострівних хребтів. Загальна площа архіпелагу становить 908,8 км². Ісла-Гвадалупе — це вулканічний острів, розташований за 241 км на захід від узбережжя Каліфорнійського півострова. Скелястий острів Ісла-де-Седрос розташований лише за 22 км від миса [en], найзахіднішої точки півострова Каліфорнія.
Гори Поперечних та Півострівних хребтів, розташовані на схід від прибережних рівнин, входять до екорегіонів чапаралю і рідколісь гір Каліфорнії та сосново-дубових лісів Сьєрра-де-Хуареса і Сьєрра-де-Сан-Педро-Мартира. Далі на схід, за горами Півострівних хребтів, лежить пустеля Сонора, а на південь від екорегіону, на території Каліфорнійського півострова — Нижньокаліфорнійська пустеля.
Клімат
На більшій частині екорегіону домінує середземноморський клімат (Csa або Csb за класифікацією кліматів Кеппена), який характеризується спекотним, сонячним і сухим літом та прохолодною, вологою зимою, а у деяких районах на півдні — напівпустельний клімат (BSk або BSh за класифікацією Кеппена). У Сан-Дієго, приблизно в центрі екорегіону, середня температура коливається від 14,1 °C у січні до 22 °C у серпні. Приблизно 344 дні на рік у Сан-Дієго температура є вищою за 16 °C, але лише протягом 25 днів вона підіймається вище 27 °C. Завдяки цьому клімат регіону є досить привабливим для людини.
Середньорічна кількість опадів в екорегіоні коливається від 150 до 300 мм, однак у горах Санта-Моніки та у пагорбах, що оточують [en], вона може досягати 600 мм. Кількість опадів значно коливається з року в рік. З пустель і гір на сході восени та взимку часто дмуть сильні теплі та сухі вітри, відомі як [en]. Ці вітри часто викликають лісові пожежі. Хоча більшість типів рослинності, поширених в екорегіоні, включають рослини, адаптовані до пожеж, грози з блискавками в регіоні трапляються рідко, тому природні пожежі в екорегіоні спалахують нечасто, хоча і зазвичай доволі сильні.
Флора
В межах екорегіону зустрічаються різноманітні рослинні угруповання, зокрема прибережні шавлієві чагарники, чапараль, прибережні луки, дубові, горіхові, кипарисові та соснові рідколісся, гірські хвойні ліси, а також прісні та солоні болота та інші водно-болотні угіддя. Основними рослинними угрупованнями регіону є шавлієві чагарники, чапараль та дубові рідколісся.
[en] зустрічаються на терасах і в передгір'ях екорегіону, упереміж з чапаралем, дубовими рідколіссями, луками та [en]. Цей різноманітний тип рослинності, який за останні століття став доволі рідкісним, характеризується невисокими, ароматичними, посухостійкими листяними чагарниками [en] (Salvia mellifera), [en] (Salvia apiana), [en] (Salvia clevelandii), [en] (Salvia munzii), [en] (Artemisia californica), [en] (Eriogonum fasciculatum), [en] (Encelia californica), каліфорнійського тойона (Heteromeles arbutifolia) та [en] (Rhus integrifolia).
У невисоких горах регіону, зокрема в горах Санта-Моніка, зустрічається багато інших чагарників, таких як [en] (Salvia leucophylla) та [en] (Diplacus longiflorus). На півдні регіону, зокрема у Нижній Каліфорнії, зустрічається багато кактусів та сукулентів. Серед сукулентних рослин, поширених в екорегіоні, слід відзначити [en] (Agave shawii), [en] (Dudleya caespitosa) та [en] (Bergerocactus emoryi), а також різні види опунцій (Opuntia spp.), юк (Yucca spp.) та дудлей (Dudleya spp.). У прибережних районах екорегіону зустрічається багато ендемічних рослин, таких як сан-дієгська колюча м'ята (Acanthomintha ilicifolia), [en] (Ambrosia pumila) та [en] (Ferocactus viridescens).
Вище від берегової лінії, на висоті понад 300 м над рівнем моря, схили густо вкриті чагарниками чапаралю. Як правило, чапараль зустрічається на більших висотах, ніж шавлієві чагарники, однак він також трапляється у прибережних районах, у місцевостях з глибоким ґрунтом та підвищеною вологістю. Основу чапаралю, поширеного в екорегіоні, складають кущі каліфорнійського шамізу (Adenostoma fasciculatum), різних видів мучниці (Arctostaphylos spp.) та червонокорінника (Ceanothus spp.). У горах Санта-Моніка поширені чагарники [en] (Arctostaphylos glandulosa) та [en] (Arctostaphylos glauca). Серед інших рослин, характерних для чагарників чапаралю, слід відзначити [en] (Hesperoyucca whipplei), [en] (Cercocarpus betuloides), [en] (Garrya fremontii) та [en] (Adenostoma sparsifolium).
Як шавлієві чагарники, так і чагарники чапаралю пристосовані до регулярних пожеж, що спалахують з частотою від 20 до 40 років. Ці угруповання включають багато пристосованих до пожеж видів, які швидко відновлюються з кореня або проростають з насіння. Деякі рослини десятиліттями перебувають у стані спокою, проростаючи та квітнучи лише під впливом вогню. Відмінність чапаралевих та шавлієвих чагарників полягає у тому, що прибережні шавлієві чагарники активні передусім під час прохолодної вологої зими, а під час сухого літа вони переважно скидають листя. Натомість чагарники чапаралю більш стійкі до посухи та часто мають склерофільне вічнозелене листя.
Колись більшу частину передгір'їв та рівнин екорегіону, зокрема Лос-Анджелеську рівнину та долину [en], вкривали великі масиви [en] та [en], у яких домінували каліфорнійські вічнозелені дуби (Quercus agrifolia) та долинні дуби (Quercus lobata). Каньйонові дуби (Quercus chrysolepis) частіше зустрічалися у гірських районах. У передгір'ях і долинах в північній частині регіону колись зустрічалися ліси [en] (Juglans californica).
Серед дубових саван і луків подекуди зустрічаються [en], що наповнюються водою навесні. Рослинні угруповання, пов'язані з цими сезонними водоймами, включають понад 30 ендемічних видів рослин, зокрема [en] (Orcuttia californica). Один з підвидів [en], Limnanthes alba ssp. parishii зустрічається лише поблизу ефемерних водойм в горах [en]. Найближчі міцезростання цього виду знаходяться за 1300 км північніше, у горах [en].
Уздовж річок, що протікають територією регіону, раніше росли прибережні рідколісся, у яких зростали верби Гудінга (Salix gooddingii), червоні верби (Salix laevigata), арройські верби (Salix lasiolepis), [en] (Populus fremontii), [en] (Platanus racemosa), каліфорнійські вічнозелені дуби (Quercus agrifolia), тропічні ясени (Fraxinus uhdei), ромболисті вільхи (Alnus rhombifolia) та американські суничники (Arbutus menziesii). В їх підліску росли різноманітні трав'янисті рослини, кущі та лози, зокрема каліфорнійські лаври (Umbellularia californica) та тихоокеанський отруйний плющ (Toxicodendron diversilobum). Багато диких тварин, поширених в екорегіоні, залежать від прибережних екосистем.
У гірських районах на висоті понад 1800 м над рівнем моря поширені гірські хвойні ліси, подібні до тих, що зустрічаються у горах Поперечних хребтів. Їх основу складають сосни Ламберта (Pinus lambertiana), жовті сосни (Pinus ponderosa), сосни Джеффрі (Pinus jeffreyi), сосни Култера (Pinus coulteri) та каліфорнійські річкові кедри (Calocedrus decurrens). Також у цих рідколіссях зростають каліфорнійські чорні дуби (Quercus kelloggii), каньйонові дуби (Quercus chrysolepis) та чагарники мучниці (Arctostaphylos spp.).
У деяких гірських частинах екорегіону зустрічаються ендемічні види дерев. Так, рідкісні сосни Торрея (Pinus torreyana) ростуть лише серед прибережних скель у [en] поблизу Сан-Дієго та у прибережних районах на острові [en] в архіпелазі Чаннел. Іншим прикладом є кипарис Текате (Hesperocyparis forbesii), який зустрічається лише у кількох місцевостях на американсько-мексиканському кордоні. Цей вид кипарису росте лише на вилугованих ґрунтах, що утворилися внаслідок ерозії габро.
Острови Чаннел переважно вкриті шавлієвими чагарниками та чапаралем. На них також зустрічаються дубові рідколісся, у яких зростають рідкісні та ендемічні види [en] (Eriogonum spp.) та дудлеї (Dudleya spp.), ендемічні острівні дуби (Quercus tomentella), [en] (Ceanothus arboreus) та [en] (Malva assurgentiflora), а також майже ендемічні єпископські сосни (Pinus muricata). Ендеміками цих островів є також рідкісні реліктові [en] (Lyonothamnus floribundus), які колись зустрічалися на континенті, однак наразі зростають лише на архіпелазі Чаннел. На островах Гвадалупе та Седрос ростуть майже ендемічні монтерейські сосни (Pinus radiata). Ендеміками Гвадалупе є дуже рідкісні [en] (Brahea edulis) та гвадалупські кипариси (Hesperocyparis guadalupensis), а ендеміками Седросу — [en] (Salvia cedrosensis) та [en] (Eriogonum molle).
Фауна
Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити південного чорнохвостого оленя (Odocoileus hemionus fuliginatus), великовухого зайця (Lepus californicus), каліфорнійського кролика (Sylvilagus bachmani), пустельного кролика (Sylvilagus audubonii), західну сіру вивірку (Sciurus griseus), каліфорнійського ховраха (Otospermophilus beecheyi), гоферчика Ботти (Thomomys bottae), сан-дієгського кенгурового стрибуна (Dipodomys simulans), західну врожайницю (Reithrodontomys megalotis), дрібну торбомишу (Perognathus longimembris), [en] (Peromyscus gambelii), північнонижньокаліфорнійську оленячу мишу (Peromyscus fraterculus), піньйонову мишу (Peromyscus truei), чагарникову мишу (Peromyscus boylii), каліфорнійську мишу (Peromyscus californicus), каліфорнійську полівку (Microtus californicus), прикрашену мідицю (Sorex ornatus) та північного широколапого крота (Scapanus latimanus).
Серед великих хижаків, поширених в регіоні, слід відзначити [en] (Puma concolor couguar) та руду рись (Lynx rufus), а серед дрібніших хижих ссавців — койота (Canis latrans), сіру лисицю (Urocyon cinereoargenteus), довговуху лисицю (Vulpes macrotis), довгохвосту ласицю (Neogale frenata), американського борсука (Taxidea taxus), смугастого скунса (Mephitis mephitis), західного плямистого скунса (Spilogale gracilis), північноамериканську котофредку (Bassariscus astutus) та звичайного ракуна (Procyon lotor). На берегах річок зустрічаються канадські бобри (Castor canadensis) та болотяні ондатри (Ondatra zibethicus). Ендеміками прибережних рівнин екорегіону є кенгурові стрибуни Стівенса (Dipodomys stephensi), а майже ендемічними їх представниками — великовухі лісові хом'яки (Neotoma macrotis), прудкі кенгурові стрибуни (Dipodomys agilis) та сан-дієгські торбомиші (Chaetodipus fallax).
На архіпелазі Чаннел мешкають лише три види наземних ссавців — оленячі миші Гамбела (Peromyscus gambelii), представлені кількома ендемічними підвидами, ендемічні [en] (Spilogale gracilis amphiala) та ендемічні острівні лисиці (Urocyon littoralis). У 1990-х роках популяція острівних лисиць значно скоротилася, однак наразі вона відновилася і становить близько 8700 особин. Ці тварини є найбільшими місцевими ссавцями на архіпелазі, однак при цьому вони на 25 % менші за сірих лисиць (Urocyon cinereoargenteus), їхніх родичів з континенту, що є прикладом острівної карликовості. Острівну карликовість демонстрували й карликові мамути (Mammuthus exilis), що жили на островах Північної групи наприкінці останнього льодовикового періоду, коли вони являли собою єдиний острів. У цей же час на цих островах жили [en] (Peromyscus nesodytes), які були прикладом острівного гігантизму, відповідно до правила Фостера.
На острові Гвадалупе, розташованому далеко від узбережжя, місцеві наземні ссавці відсутні. У XIX столітті на острів були інтродуковані кози, що призвело до екологічної катастрофи. [en] винищили практично всю рослинність висотою більше кількох сантиметрів, зокрема майже всі острівні дуби (Quercus tomentella), гвадалупські пальми (Brahea edulis), гвадалупські кипариси (Hesperocyparis guadalupensis) і монтерейські сосни (Pinus radiata), а також призвели до зникнення на острові каліфорнійських яловців (Juniperus californica). У 2007 році кози на острові були винищені, що уможливило відновлення рослинності острова.
На острів Седрос також були інтродуковані кози, однак на відміну від екосистеми Гвадалупе, тут це не призвело до екологічної катастрофи. Причиною цього був той факт, що на острові вже були присутні великі рослиноїдні ссавці — ендемічні [en] (Odocoileus hemionus cerrosensis), які потрапили на острів у плейстоцені, коли він був сполучений з материком. Олені конкурували з козами за їжу, а їх історична присутність змушувала місцеві рослини зберігати захист від рослиноїдних тварин, який втрачається на островах, де такі тварини відсутні. Крім оленів, на острові Седрос також зустрічаються ендемічні підвиди каліфорнійського кролика (Sylvilagus bachmani cerrosensis) та кактусової миші (Peromyscus eremicus).
На скелястих узбережжях регіону зустрічаються лежбища численних морських ссавців — тихоокеанських звичайних тюленів (Phoca vitulina richardsi), каліфорнійських морських левів (Zalophus californianus), північних морських слонів (Mirounga angustirostris), а також ендемічних гвадалупських морських котиків (Arctocephalus townsendi), які розмножуються лише на острові Гвадалупе. Серед інших морських ссавців, що зустрічаються у водах Південнокаліфорнійської затоки, слід відзначити сірого кита (Eschrichtius robustus), синього кита (Balaenoptera musculus) та білобокого дельфіна (Delphinus delphis). Звіробійний та китобійний промисли, що велися в регіоні у XIX столітті, призвели до значного скорочення популяцій морських ссавців. Їхні популяції наразі переважно відновилися, однак сивучі (Eumetopias jubatus) та морські калани (Enhydra lutris), які колись часто зустрічалися у Південнокаліфорнійській затоці, в регіоні зникли.
Серед птахів, що зустрічаються в екорегіоні, слід відзначити каліфорнійську перепелицю (Callipepla californica), каліфорнійського голуба (Patagioenas fasciata), американського луня (Circus hudsonius), [en] (Buteo lineatus), неоарктичного канюка (Buteo jamaicensis), білохвостого шуліку (Elanus leucurus), віргінського пугача (Bubo virginianus), американського сича (Athene cunicularia), західну сплюшку (Megascops kennicottii), каліфорнійського колібрі-крихітку (Selasphorus sasin), рубіновоголову каліпту (Calypte anna), аметистовоголову каліпту (Calypte costae), каліфорнійську таязуру-подорожника (Geococcyx californianus), [en] (Dryobates nuttallii), чорноволу гілу (Melanerpes formicivorus), каліфорнійську сойку (Aphelocoma californica), американську тимелію (Chamaea fasciata), каліфорнійського тремблера (Toxostoma redivivum), американського ополовника (Psaltriparus minimus), каліфорнійську синицю (Baeolophus inornatus), оливкового червоїда (Leiothlypis celata), біловусого пісняра-лісовика (Setophaga nigrescens), світлочеревого копетона (Myiarchus cinerascens), західного піві-малюка (Empidonax difficilis), [en] (Pyrocephalus obscurus), каліфорнійського еполетника (Agelaius tricolor), маскового чижа, (Spinus lawrencei), плямистого тауї (Pipilo maculatus), каліфорнійського тауї (Melozone crissalis), рудоголового пінсона (Aimophila ruficeps) та каліфорнійську вівсянку-пустельницю (Artemisiospiza belli). Ендеміками прибережних рівнин екорегіону є підвиди [en] (Polioptila californica californica) та кактусового різжака (Campylorhynchus brunneicapillus bryanti).
Орнітофауна островів екорегіону характеризується високим рівнем ендемізму. На острові Санта-Круз мешкають ендемічні санта-крузькі сойки (Aphelocoma insularis), популяція яких нараховує до 3000 особин. На островах Чаннел зустрічаються ендемічні підвиди західного піві-малюка (Empidonax difficilis insulicola), американського сорокопуда (Lanius ludovicianus anthonyi і Lanius ludovicianus mearnsi) та співочої пасовки (Melospiza melodia graminea). Ендеміками острова Гвадалупе є рідкісні гвадалупські юнко (Junco insularis), а також ендемічні підвиди садової чечевиці (Haemorhous mexicanus amplus), плямистого тауї (Pipilo maculatus consobrinus) та скельного орішця (Salpinctes obsoletus guadeloupensis). Поява на Гвадалупе здичавілих кішок призвела до вимирання низки видів птахів, зокрема ендемічних підвидів золотистого декола (Colaptes auratus rufipileus), рубіновочубої золотомушки (Corthylio calendula obscurus) та підбуреника (Thryomanes bewickii brevicauda). Гваделупські каракари (Caracara lutosa) вимерли на початку XX століття, однак причиною їх зникнення стало винищення з боку людей, які підозрювали цих хижих птахів у полюванні на кіз.
На островах регіону гніздяться численні морські птахи, зокрема західні мартини (Larus occidentalis) та тихоокеанські чистуни (Cepphus columba), а також майже ендемічні тихоокеанські моржики (Synthliboramphus scrippsi), каліфорнійські моржики (Synthliboramphus craveri), крикливі моржики (Synthliboramphus hypoleucus), фаралонські качурки (Oceanodroma homochroa), чорні качурки (Oceanodroma melania) та каліфорнійські буревісники (Puffinus opisthomelas). На невеликих острівцях поблизу острова Гвадалупе гніздяться ендемічні негроанські качурки (Oceanodroma socorroensis) та острівні качурки (Oceanodroma cheimomnestes). Раніше ці птахи гніздилися й на самому острові Гвадалупе, однак після появи на острові кішок, кіз та хатніх мишей (Mus musculus), ці види на острові зникли. Гваделупські качурки (Oceanodroma macrodactyla) також раніше гніздилися на Гвадалупе, однак вони не спостерігалися з початку XX століття та, ймовірно, повністю вимерли.
Серед поширених в екорегіоні плазунів слід відзначити стрічкового гекона (Coleonyx variegatus), західну парканну ігуану (Sceloporus occidentalis), [en] (Phrynosoma blainvillii), [en] (Phrynosoma coronatum), звичайну плямистобоку ящірку (Uta stansburiana), каліфорнійську безногу ящірку (Anniella pulchra), каліфорнійського удава (Lichanura trivirgata), [en] (Masticophis lateralis), [en] (Hypsiglena ochrorhynchus), каліфорнійську королівську змію (Lampropeltis californiae) та західного гримучника (Crotalus oreganus). Ендеміками екорегіону є острівні парканні ігуани (Sceloporus becki), [en] (Uta squamata), острівні нічні ящірки (Xantusia riversiana) та [en] (Pituophis insulanus).
Серед поширених в регіоні амфібій слід відзначити [en] (Spea hammondii), деревну саламандру (Aneides lugubris), енсатіну (Ensatina eschscholtzii) та каліфорнійського тритона (Taricha torosa), а також майже ендемічних [en] (Anaxyrus californicus), каліфорнійських райок (Pseudacris cadaverina) та [en] (Batrachoseps nigriventris). Ендеміками екорегіону є садові стрункі саламандри (Batrachoseps major) та [en] (Batrachoseps pacificus).
В екорегіоні зустрічається від 150 до 200 видів метеликів, зокрема ендемічні [en] (Euphydryas editha quino) та [en] (Lycaena hermes). Тут спостерігається найвище різноманіття бджіл в США. Мексиканська частина екорегіону характеризується високим різноманіттям скорпіонів, яких тут зустрічається 21 вид, та павуків, яких тут зустрічається понад 330 видів. Серед інших безхребетних тварин, поширених в екорегіоні, слід відзначити реліктових [en] (Streptocephalus woottoni), пов'язаних із ефемерними водоймами.
Збереження
Густота населення в екорегіоні є однією з найвищих в США. Тут розташована міська агломерація Великого Лос-Анджелеса, друга за розмірами в США, транскордонна [en], а також інші міста, такі як Енсенада та [en]. Внаслідок розширення поселень та сільськогосподарських угідь лише 15 % природного рослинного покриву екорегіону є відносно незайманими. Екосистема шавлієвих чагарників є значно фрагментованою, а більшість дубових саван та горіхових лісів екорегіону повністю знищені. Надмірний випас та поширення інтродукованих тварин призвели до екологічної катастрофи на острові Гвадалупе і значно змінили екосистеми островів Чаннел. Незаймані ділянки шавлієвих чагарників збереглися на військовій базі Корпусу морської піхоти США в Кемп-Пендлтоні, у горах Санта-Моніка та серед пагорбів [en] поблизу Лагуни-Біч.
Оцінка 2017 року показала, що 1925 км², або 6 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en] та [en] в США, а також Біосферний заповідник острова Гвадалупе та Біосферний заповідник тихоокеанських островів Нижньої Каліфорнії в Мексиці.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 01 листопада 2024.
- Schoenherr, Allan A. (1992). A natural history of California. California natural history guides. Berkeley: University of California Press. ISBN .
- Castellanos, A. V.; Mendoza, S. R. (1991). Aspectos Socioeconómicos. У Ortega, A.; Arriaga, L. (ред.). La Reserva de la Biosfera "El Vizcaíno" en la Peninsula de Baja California. México (Spanish) . Т. 4. Centro de Investigaciones Biológicas de Baja California Sur. с. 35—52.
Посилання
- «California coastal sage and chaparral». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «California Coastal Sage and Chaparral» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Chaparal priberezhnih rajoniv Kaliforniyi identifikator WWF NA1201 nearktichnij ekoregion seredzemnomorskih lisiv ta chagarnikiv roztashovanij na pivdennomu zahodi Kaliforniyi v SShA ta na pivnichnomu zahodi Nizhnoyi Kaliforniyi v Meksici Chaparal priberezhnih rajoniv Kaliforniyi Shavliyevi chagarniki ta chaparal v gorah Santa Susana Ekozona Nearktika Biom Seredzemnorski lisi ridkolissya ta chagarniki Status zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF NA1201 Mezhi Nizhnokalifornijska pustelya Chaparal ta ridkolissya gir Kaliforniyi Sosnovo dubovi lisi Syerra de Huaresa ta Syerra de San Pedro Martira Pustelya Sonora Plosha km 32 124 Krayini Spolucheni Shtati Ameriki Meksika Ohoronyayetsya 1925 6 Roztashuvannya ekoregionu zelenim Priberezhni chagarniki na bazi Kemp Pendlton Priberezhni shavliyevi chagarniki Priberezhni chagarniki i sosni Torreya na ostrovi en en Coreopsis maritima na uzberezhzhi Nizhnoyi Kaliforniyi Ostrivna lisicya Urocyon littoralis Santa kruzka sojka Aphelocoma insularis GeografiyaEkoregion chaparalyu priberezhnih rajoniv Kaliforniyi ohoplyuye priberezhni terasi rivnini ta peredgir ya sho prostyagayutsya uzdovzh uzberezhzhya Tihogo okeanu na pivdennomu zahodi Kaliforniyi na pivden vid Santa Barbari ta na pivnichnomu shodi Nizhnoyi Kaliforniyi Na shodi priberezhni rivnini obmezheni gorami en ta en odnak deyaki nevisoki girski hrebti roztashovani blizhche do uzberezhzhya taki yak Santa Monika en ta en ye chastinoyu cogo ekoregionu Krim togo ekoregion vklyuchaye amerikanskij arhipelag Channel ta meksikanski ostrovi Gvadalupe i Sedros roztashovani v Tihomu okeani na zahid vid Kaliforniyi ta Nizhnoyi Kaliforniyi Vulkanichnij arhipelag Channel roztashovanij u en skladayetsya z vosmi ostroviv z yakih chotiri pivnichni ostrovi Anakapa en Santa Kruz i en ye prodovzhennyam Poperechnih hrebtiv a chotiri pivdenni San Klemente en en i Santa Katalina prodovzhennyam Pivostrivnih hrebtiv Zagalna plosha arhipelagu stanovit 908 8 km Isla Gvadalupe ce vulkanichnij ostriv roztashovanij za 241 km na zahid vid uzberezhzhya Kalifornijskogo pivostrova Skelyastij ostriv Isla de Sedros roztashovanij lishe za 22 km vid misa en najzahidnishoyi tochki pivostrova Kaliforniya Gori Poperechnih ta Pivostrivnih hrebtiv roztashovani na shid vid priberezhnih rivnin vhodyat do ekoregioniv chaparalyu i ridkolis gir Kaliforniyi ta sosnovo dubovih lisiv Syerra de Huaresa i Syerra de San Pedro Martira Dali na shid za gorami Pivostrivnih hrebtiv lezhit pustelya Sonora a na pivden vid ekoregionu na teritoriyi Kalifornijskogo pivostrova Nizhnokalifornijska pustelya KlimatNa bilshij chastini ekoregionu dominuye seredzemnomorskij klimat Csa abo Csb za klasifikaciyeyu klimativ Keppena yakij harakterizuyetsya spekotnim sonyachnim i suhim litom ta proholodnoyu vologoyu zimoyu a u deyakih rajonah na pivdni napivpustelnij klimat BSk abo BSh za klasifikaciyeyu Keppena U San Diyego priblizno v centri ekoregionu serednya temperatura kolivayetsya vid 14 1 C u sichni do 22 C u serpni Priblizno 344 dni na rik u San Diyego temperatura ye vishoyu za 16 C ale lishe protyagom 25 dniv vona pidijmayetsya vishe 27 C Zavdyaki comu klimat regionu ye dosit privablivim dlya lyudini Serednorichna kilkist opadiv v ekoregioni kolivayetsya vid 150 do 300 mm odnak u gorah Santa Moniki ta u pagorbah sho otochuyut en vona mozhe dosyagati 600 mm Kilkist opadiv znachno kolivayetsya z roku v rik Z pustel i gir na shodi voseni ta vzimku chasto dmut silni tepli ta suhi vitri vidomi yak en Ci vitri chasto viklikayut lisovi pozhezhi Hocha bilshist tipiv roslinnosti poshirenih v ekoregioni vklyuchayut roslini adaptovani do pozhezh grozi z bliskavkami v regioni traplyayutsya ridko tomu prirodni pozhezhi v ekoregioni spalahuyut nechasto hocha i zazvichaj dovoli silni FloraV mezhah ekoregionu zustrichayutsya riznomanitni roslinni ugrupovannya zokrema priberezhni shavliyevi chagarniki chaparal priberezhni luki dubovi gorihovi kiparisovi ta sosnovi ridkolissya girski hvojni lisi a takozh prisni ta soloni bolota ta inshi vodno bolotni ugiddya Osnovnimi roslinnimi ugrupovannyami regionu ye shavliyevi chagarniki chaparal ta dubovi ridkolissya en zustrichayutsya na terasah i v peredgir yah ekoregionu uperemizh z chaparalem dubovimi ridkolissyami lukami ta en Cej riznomanitnij tip roslinnosti yakij za ostanni stolittya stav dovoli ridkisnim harakterizuyetsya nevisokimi aromatichnimi posuhostijkimi listyanimi chagarnikami en Salvia mellifera en Salvia apiana en Salvia clevelandii en Salvia munzii en Artemisia californica en Eriogonum fasciculatum en Encelia californica kalifornijskogo tojona Heteromeles arbutifolia ta en Rhus integrifolia U nevisokih gorah regionu zokrema v gorah Santa Monika zustrichayetsya bagato inshih chagarnikiv takih yak en Salvia leucophylla ta en Diplacus longiflorus Na pivdni regionu zokrema u Nizhnij Kaliforniyi zustrichayetsya bagato kaktusiv ta sukulentiv Sered sukulentnih roslin poshirenih v ekoregioni slid vidznachiti en Agave shawii en Dudleya caespitosa ta en Bergerocactus emoryi a takozh rizni vidi opuncij Opuntia spp yuk Yucca spp ta dudlej Dudleya spp U priberezhnih rajonah ekoregionu zustrichayetsya bagato endemichnih roslin takih yak san diyegska kolyucha m yata Acanthomintha ilicifolia en Ambrosia pumila ta en Ferocactus viridescens Vishe vid beregovoyi liniyi na visoti ponad 300 m nad rivnem morya shili gusto vkriti chagarnikami chaparalyu Yak pravilo chaparal zustrichayetsya na bilshih visotah nizh shavliyevi chagarniki odnak vin takozh traplyayetsya u priberezhnih rajonah u miscevostyah z glibokim gruntom ta pidvishenoyu vologistyu Osnovu chaparalyu poshirenogo v ekoregioni skladayut kushi kalifornijskogo shamizu Adenostoma fasciculatum riznih vidiv muchnici Arctostaphylos spp ta chervonokorinnika Ceanothus spp U gorah Santa Monika poshireni chagarniki en Arctostaphylos glandulosa ta en Arctostaphylos glauca Sered inshih roslin harakternih dlya chagarnikiv chaparalyu slid vidznachiti en Hesperoyucca whipplei en Cercocarpus betuloides en Garrya fremontii ta en Adenostoma sparsifolium Yak shavliyevi chagarniki tak i chagarniki chaparalyu pristosovani do regulyarnih pozhezh sho spalahuyut z chastotoyu vid 20 do 40 rokiv Ci ugrupovannya vklyuchayut bagato pristosovanih do pozhezh vidiv yaki shvidko vidnovlyuyutsya z korenya abo prorostayut z nasinnya Deyaki roslini desyatilittyami perebuvayut u stani spokoyu prorostayuchi ta kvitnuchi lishe pid vplivom vognyu Vidminnist chaparalevih ta shavliyevih chagarnikiv polyagaye u tomu sho priberezhni shavliyevi chagarniki aktivni peredusim pid chas proholodnoyi vologoyi zimi a pid chas suhogo lita voni perevazhno skidayut listya Natomist chagarniki chaparalyu bilsh stijki do posuhi ta chasto mayut sklerofilne vichnozelene listya Kolis bilshu chastinu peredgir yiv ta rivnin ekoregionu zokrema Los Andzhelesku rivninu ta dolinu en vkrivali veliki masivi en ta en u yakih dominuvali kalifornijski vichnozeleni dubi Quercus agrifolia ta dolinni dubi Quercus lobata Kanjonovi dubi Quercus chrysolepis chastishe zustrichalisya u girskih rajonah U peredgir yah i dolinah v pivnichnij chastini regionu kolis zustrichalisya lisi en Juglans californica Sered dubovih savan i lukiv podekudi zustrichayutsya en sho napovnyuyutsya vodoyu navesni Roslinni ugrupovannya pov yazani z cimi sezonnimi vodojmami vklyuchayut ponad 30 endemichnih vidiv roslin zokrema en Orcuttia californica Odin z pidvidiv en Limnanthes alba ssp parishii zustrichayetsya lishe poblizu efemernih vodojm v gorah en Najblizhchi micezrostannya cogo vidu znahodyatsya za 1300 km pivnichnishe u gorah en Uzdovzh richok sho protikayut teritoriyeyu regionu ranishe rosli priberezhni ridkolissya u yakih zrostali verbi Gudinga Salix gooddingii chervoni verbi Salix laevigata arrojski verbi Salix lasiolepis en Populus fremontii en Platanus racemosa kalifornijski vichnozeleni dubi Quercus agrifolia tropichni yaseni Fraxinus uhdei rombolisti vilhi Alnus rhombifolia ta amerikanski sunichniki Arbutus menziesii V yih pidlisku rosli riznomanitni trav yanisti roslini kushi ta lozi zokrema kalifornijski lavri Umbellularia californica ta tihookeanskij otrujnij plyush Toxicodendron diversilobum Bagato dikih tvarin poshirenih v ekoregioni zalezhat vid priberezhnih ekosistem U girskih rajonah na visoti ponad 1800 m nad rivnem morya poshireni girski hvojni lisi podibni do tih sho zustrichayutsya u gorah Poperechnih hrebtiv Yih osnovu skladayut sosni Lamberta Pinus lambertiana zhovti sosni Pinus ponderosa sosni Dzheffri Pinus jeffreyi sosni Kultera Pinus coulteri ta kalifornijski richkovi kedri Calocedrus decurrens Takozh u cih ridkolissyah zrostayut kalifornijski chorni dubi Quercus kelloggii kanjonovi dubi Quercus chrysolepis ta chagarniki muchnici Arctostaphylos spp U deyakih girskih chastinah ekoregionu zustrichayutsya endemichni vidi derev Tak ridkisni sosni Torreya Pinus torreyana rostut lishe sered priberezhnih skel u en poblizu San Diyego ta u priberezhnih rajonah na ostrovi en v arhipelazi Channel Inshim prikladom ye kiparis Tekate Hesperocyparis forbesii yakij zustrichayetsya lishe u kilkoh miscevostyah na amerikansko meksikanskomu kordoni Cej vid kiparisu roste lishe na vilugovanih gruntah sho utvorilisya vnaslidok eroziyi gabro Ostrovi Channel perevazhno vkriti shavliyevimi chagarnikami ta chaparalem Na nih takozh zustrichayutsya dubovi ridkolissya u yakih zrostayut ridkisni ta endemichni vidi en Eriogonum spp ta dudleyi Dudleya spp endemichni ostrivni dubi Quercus tomentella en Ceanothus arboreus ta en Malva assurgentiflora a takozh majzhe endemichni yepiskopski sosni Pinus muricata Endemikami cih ostroviv ye takozh ridkisni reliktovi en Lyonothamnus floribundus yaki kolis zustrichalisya na kontinenti odnak narazi zrostayut lishe na arhipelazi Channel Na ostrovah Gvadalupe ta Sedros rostut majzhe endemichni monterejski sosni Pinus radiata Endemikami Gvadalupe ye duzhe ridkisni en Brahea edulis ta gvadalupski kiparisi Hesperocyparis guadalupensis a endemikami Sedrosu en Salvia cedrosensis ta en Eriogonum molle FaunaSered poshirenih v ekoregioni ssavciv slid vidznachiti pivdennogo chornohvostogo olenya Odocoileus hemionus fuliginatus velikovuhogo zajcya Lepus californicus kalifornijskogo krolika Sylvilagus bachmani pustelnogo krolika Sylvilagus audubonii zahidnu siru vivirku Sciurus griseus kalifornijskogo hovraha Otospermophilus beecheyi goferchika Botti Thomomys bottae san diyegskogo kengurovogo stribuna Dipodomys simulans zahidnu vrozhajnicyu Reithrodontomys megalotis dribnu torbomishu Perognathus longimembris en Peromyscus gambelii pivnichnonizhnokalifornijsku olenyachu mishu Peromyscus fraterculus pinjonovu mishu Peromyscus truei chagarnikovu mishu Peromyscus boylii kalifornijsku mishu Peromyscus californicus kalifornijsku polivku Microtus californicus prikrashenu midicyu Sorex ornatus ta pivnichnogo shirokolapogo krota Scapanus latimanus Sered velikih hizhakiv poshirenih v regioni slid vidznachiti en Puma concolor couguar ta rudu ris Lynx rufus a sered dribnishih hizhih ssavciv kojota Canis latrans siru lisicyu Urocyon cinereoargenteus dovgovuhu lisicyu Vulpes macrotis dovgohvostu lasicyu Neogale frenata amerikanskogo borsuka Taxidea taxus smugastogo skunsa Mephitis mephitis zahidnogo plyamistogo skunsa Spilogale gracilis pivnichnoamerikansku kotofredku Bassariscus astutus ta zvichajnogo rakuna Procyon lotor Na beregah richok zustrichayutsya kanadski bobri Castor canadensis ta bolotyani ondatri Ondatra zibethicus Endemikami priberezhnih rivnin ekoregionu ye kengurovi stribuni Stivensa Dipodomys stephensi a majzhe endemichnimi yih predstavnikami velikovuhi lisovi hom yaki Neotoma macrotis prudki kengurovi stribuni Dipodomys agilis ta san diyegski torbomishi Chaetodipus fallax Na arhipelazi Channel meshkayut lishe tri vidi nazemnih ssavciv olenyachi mishi Gambela Peromyscus gambelii predstavleni kilkoma endemichnimi pidvidami endemichni en Spilogale gracilis amphiala ta endemichni ostrivni lisici Urocyon littoralis U 1990 h rokah populyaciya ostrivnih lisic znachno skorotilasya odnak narazi vona vidnovilasya i stanovit blizko 8700 osobin Ci tvarini ye najbilshimi miscevimi ssavcyami na arhipelazi odnak pri comu voni na 25 menshi za sirih lisic Urocyon cinereoargenteus yihnih rodichiv z kontinentu sho ye prikladom ostrivnoyi karlikovosti Ostrivnu karlikovist demonstruvali j karlikovi mamuti Mammuthus exilis sho zhili na ostrovah Pivnichnoyi grupi naprikinci ostannogo lodovikovogo periodu koli voni yavlyali soboyu yedinij ostriv U cej zhe chas na cih ostrovah zhili en Peromyscus nesodytes yaki buli prikladom ostrivnogo gigantizmu vidpovidno do pravila Fostera Na ostrovi Gvadalupe roztashovanomu daleko vid uzberezhzhya miscevi nazemni ssavci vidsutni U XIX stolitti na ostriv buli introdukovani kozi sho prizvelo do ekologichnoyi katastrofi en vinishili praktichno vsyu roslinnist visotoyu bilshe kilkoh santimetriv zokrema majzhe vsi ostrivni dubi Quercus tomentella gvadalupski palmi Brahea edulis gvadalupski kiparisi Hesperocyparis guadalupensis i monterejski sosni Pinus radiata a takozh prizveli do zniknennya na ostrovi kalifornijskih yalovciv Juniperus californica U 2007 roci kozi na ostrovi buli vinisheni sho umozhlivilo vidnovlennya roslinnosti ostrova Na ostriv Sedros takozh buli introdukovani kozi odnak na vidminu vid ekosistemi Gvadalupe tut ce ne prizvelo do ekologichnoyi katastrofi Prichinoyu cogo buv toj fakt sho na ostrovi vzhe buli prisutni veliki roslinoyidni ssavci endemichni en Odocoileus hemionus cerrosensis yaki potrapili na ostriv u plejstoceni koli vin buv spoluchenij z materikom Oleni konkuruvali z kozami za yizhu a yih istorichna prisutnist zmushuvala miscevi roslini zberigati zahist vid roslinoyidnih tvarin yakij vtrachayetsya na ostrovah de taki tvarini vidsutni Krim oleniv na ostrovi Sedros takozh zustrichayutsya endemichni pidvidi kalifornijskogo krolika Sylvilagus bachmani cerrosensis ta kaktusovoyi mishi Peromyscus eremicus Na skelyastih uzberezhzhyah regionu zustrichayutsya lezhbisha chislennih morskih ssavciv tihookeanskih zvichajnih tyuleniv Phoca vitulina richardsi kalifornijskih morskih leviv Zalophus californianus pivnichnih morskih sloniv Mirounga angustirostris a takozh endemichnih gvadalupskih morskih kotikiv Arctocephalus townsendi yaki rozmnozhuyutsya lishe na ostrovi Gvadalupe Sered inshih morskih ssavciv sho zustrichayutsya u vodah Pivdennokalifornijskoyi zatoki slid vidznachiti sirogo kita Eschrichtius robustus sinogo kita Balaenoptera musculus ta bilobokogo delfina Delphinus delphis Zvirobijnij ta kitobijnij promisli sho velisya v regioni u XIX stolitti prizveli do znachnogo skorochennya populyacij morskih ssavciv Yihni populyaciyi narazi perevazhno vidnovilisya odnak sivuchi Eumetopias jubatus ta morski kalani Enhydra lutris yaki kolis chasto zustrichalisya u Pivdennokalifornijskij zatoci v regioni znikli Sered ptahiv sho zustrichayutsya v ekoregioni slid vidznachiti kalifornijsku perepelicyu Callipepla californica kalifornijskogo goluba Patagioenas fasciata amerikanskogo lunya Circus hudsonius en Buteo lineatus neoarktichnogo kanyuka Buteo jamaicensis bilohvostogo shuliku Elanus leucurus virginskogo pugacha Bubo virginianus amerikanskogo sicha Athene cunicularia zahidnu splyushku Megascops kennicottii kalifornijskogo kolibri krihitku Selasphorus sasin rubinovogolovu kaliptu Calypte anna ametistovogolovu kaliptu Calypte costae kalifornijsku tayazuru podorozhnika Geococcyx californianus en Dryobates nuttallii chornovolu gilu Melanerpes formicivorus kalifornijsku sojku Aphelocoma californica amerikansku timeliyu Chamaea fasciata kalifornijskogo tremblera Toxostoma redivivum amerikanskogo opolovnika Psaltriparus minimus kalifornijsku sinicyu Baeolophus inornatus olivkovogo chervoyida Leiothlypis celata bilovusogo pisnyara lisovika Setophaga nigrescens svitlocherevogo kopetona Myiarchus cinerascens zahidnogo pivi malyuka Empidonax difficilis en Pyrocephalus obscurus kalifornijskogo epoletnika Agelaius tricolor maskovogo chizha Spinus lawrencei plyamistogo tauyi Pipilo maculatus kalifornijskogo tauyi Melozone crissalis rudogolovogo pinsona Aimophila ruficeps ta kalifornijsku vivsyanku pustelnicyu Artemisiospiza belli Endemikami priberezhnih rivnin ekoregionu ye pidvidi en Polioptila californica californica ta kaktusovogo rizzhaka Campylorhynchus brunneicapillus bryanti Ornitofauna ostroviv ekoregionu harakterizuyetsya visokim rivnem endemizmu Na ostrovi Santa Kruz meshkayut endemichni santa kruzki sojki Aphelocoma insularis populyaciya yakih narahovuye do 3000 osobin Na ostrovah Channel zustrichayutsya endemichni pidvidi zahidnogo pivi malyuka Empidonax difficilis insulicola amerikanskogo sorokopuda Lanius ludovicianus anthonyi i Lanius ludovicianus mearnsi ta spivochoyi pasovki Melospiza melodia graminea Endemikami ostrova Gvadalupe ye ridkisni gvadalupski yunko Junco insularis a takozh endemichni pidvidi sadovoyi chechevici Haemorhous mexicanus amplus plyamistogo tauyi Pipilo maculatus consobrinus ta skelnogo orishcya Salpinctes obsoletus guadeloupensis Poyava na Gvadalupe zdichavilih kishok prizvela do vimirannya nizki vidiv ptahiv zokrema endemichnih pidvidiv zolotistogo dekola Colaptes auratus rufipileus rubinovochuboyi zolotomushki Corthylio calendula obscurus ta pidburenika Thryomanes bewickii brevicauda Gvadelupski karakari Caracara lutosa vimerli na pochatku XX stolittya odnak prichinoyu yih zniknennya stalo vinishennya z boku lyudej yaki pidozryuvali cih hizhih ptahiv u polyuvanni na kiz Na ostrovah regionu gnizdyatsya chislenni morski ptahi zokrema zahidni martini Larus occidentalis ta tihookeanski chistuni Cepphus columba a takozh majzhe endemichni tihookeanski morzhiki Synthliboramphus scrippsi kalifornijski morzhiki Synthliboramphus craveri kriklivi morzhiki Synthliboramphus hypoleucus faralonski kachurki Oceanodroma homochroa chorni kachurki Oceanodroma melania ta kalifornijski burevisniki Puffinus opisthomelas Na nevelikih ostrivcyah poblizu ostrova Gvadalupe gnizdyatsya endemichni negroanski kachurki Oceanodroma socorroensis ta ostrivni kachurki Oceanodroma cheimomnestes Ranishe ci ptahi gnizdilisya j na samomu ostrovi Gvadalupe odnak pislya poyavi na ostrovi kishok kiz ta hatnih mishej Mus musculus ci vidi na ostrovi znikli Gvadelupski kachurki Oceanodroma macrodactyla takozh ranishe gnizdilisya na Gvadalupe odnak voni ne sposterigalisya z pochatku XX stolittya ta jmovirno povnistyu vimerli Sered poshirenih v ekoregioni plazuniv slid vidznachiti strichkovogo gekona Coleonyx variegatus zahidnu parkannu iguanu Sceloporus occidentalis en Phrynosoma blainvillii en Phrynosoma coronatum zvichajnu plyamistoboku yashirku Uta stansburiana kalifornijsku beznogu yashirku Anniella pulchra kalifornijskogo udava Lichanura trivirgata en Masticophis lateralis en Hypsiglena ochrorhynchus kalifornijsku korolivsku zmiyu Lampropeltis californiae ta zahidnogo grimuchnika Crotalus oreganus Endemikami ekoregionu ye ostrivni parkanni iguani Sceloporus becki en Uta squamata ostrivni nichni yashirki Xantusia riversiana ta en Pituophis insulanus Sered poshirenih v regioni amfibij slid vidznachiti en Spea hammondii derevnu salamandru Aneides lugubris ensatinu Ensatina eschscholtzii ta kalifornijskogo tritona Taricha torosa a takozh majzhe endemichnih en Anaxyrus californicus kalifornijskih rajok Pseudacris cadaverina ta en Batrachoseps nigriventris Endemikami ekoregionu ye sadovi strunki salamandri Batrachoseps major ta en Batrachoseps pacificus V ekoregioni zustrichayetsya vid 150 do 200 vidiv metelikiv zokrema endemichni en Euphydryas editha quino ta en Lycaena hermes Tut sposterigayetsya najvishe riznomanittya bdzhil v SShA Meksikanska chastina ekoregionu harakterizuyetsya visokim riznomanittyam skorpioniv yakih tut zustrichayetsya 21 vid ta pavukiv yakih tut zustrichayetsya ponad 330 vidiv Sered inshih bezhrebetnih tvarin poshirenih v ekoregioni slid vidznachiti reliktovih en Streptocephalus woottoni pov yazanih iz efemernimi vodojmami ZberezhennyaGustota naselennya v ekoregioni ye odniyeyu z najvishih v SShA Tut roztashovana miska aglomeraciya Velikogo Los Andzhelesa druga za rozmirami v SShA transkordonna en a takozh inshi mista taki yak Ensenada ta en Vnaslidok rozshirennya poselen ta silskogospodarskih ugid lishe 15 prirodnogo roslinnogo pokrivu ekoregionu ye vidnosno nezajmanimi Ekosistema shavliyevih chagarnikiv ye znachno fragmentovanoyu a bilshist dubovih savan ta gorihovih lisiv ekoregionu povnistyu znisheni Nadmirnij vipas ta poshirennya introdukovanih tvarin prizveli do ekologichnoyi katastrofi na ostrovi Gvadalupe i znachno zminili ekosistemi ostroviv Channel Nezajmani dilyanki shavliyevih chagarnikiv zbereglisya na vijskovij bazi Korpusu morskoyi pihoti SShA v Kemp Pendltoni u gorah Santa Monika ta sered pagorbiv en poblizu Laguni Bich Ocinka 2017 roku pokazala sho 1925 km abo 6 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut en en en en en en en en en en ta en v SShA a takozh Biosfernij zapovidnik ostrova Gvadalupe ta Biosfernij zapovidnik tihookeanskih ostroviv Nizhnoyi Kaliforniyi v Meksici PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 01 listopada 2024 Schoenherr Allan A 1992 A natural history of California California natural history guides Berkeley University of California Press ISBN 978 0 520 06921 3 Castellanos A V Mendoza S R 1991 Aspectos Socioeconomicos U Ortega A Arriaga L red La Reserva de la Biosfera El Vizcaino en la Peninsula de Baja California Mexico Spanish T 4 Centro de Investigaciones Biologicas de Baja California Sur s 35 52 Posilannya California coastal sage and chaparral Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund California Coastal Sage and Chaparral One Earth