Закон Ньютона — Ріхмана

Зако́н Нью́тона — Рі́хмана (рос. закон Ньютона-Рихмана; англ. Newton-Richman's law; нім. Newton-Richmannsches Gesetz n) — густина теплового потоку ${\displaystyle q}$ пропорційна різниці між температурою оточення ${\displaystyle T_{0}}$ і температурою стінки ${\displaystyle T_{c}}$:

${\displaystyle q=\alpha \left(T_{0}-T_{c}\right)}$

де ${\displaystyle \alpha }$ — коефіцієнт тепловіддачі.

Історія

У 1701 році в "Philosophical Transactions" Ньютон опублікував статтю "Scala graduum caloris et frigoris" (укр. "Шкала ступенів теплоти і холоду"). В ній він описав свою шкалу температур, в якій як термометрична рідина застосовувалася лляна олія. В цій же статті був і сформлюванний закон тепловіддачі, який використовувався для вимірювання високих температур:

Кількість тепла, яке нагріте залізо віддає в заданий час навколишнім холодним тілам, тобто яке залізо втрачає в продовж заданого часу, пропорційне всій теплоті заліза, тому якщо часи охолодження приймати рівними, то теплоти будуть в геометрічній прогрессії

В той час не була розроблена теорія теплоти і Ньютон під теплотою тіла має на увазі його температуру. І закон можна математично сформлювати наступним чином:

${\displaystyle {\frac {dT}{dt}}=-\alpha \left(T-T_{0}\right)}$

Де ${\displaystyle T}$ - температура тіла, ${\displaystyle T_{0}}$ - температура оточення, ${\displaystyle t}$ - час

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — .