Замок Кнокграффон англ Knockgraffon Castle ірл Cnoc Rafann Cnoc Rath Fionn замок Нокграффон замок Кнок Рафанн замок Кнок

Замок Кнокграффон (англ. Knockgraffon Castle, ірл. Cnoc Rafann, Cnoc Rath Fionn) — замок Нокграффон, замок Кнок Рафанн, замок Кнок Рах Фьонн, замок Пагорбу Світла — один із замків Ірландії, розташований в графстві Тіпперері, біля одноіменного селища. Зберігся пагорб, на якому був побудований найбільш давній замок Кнокграффон, що був побудований в стилі «мотт-і-бейлі» (дерев'яний замок на штучному пагорбі, що оточений ровом) в ХІІ столітті та поруч руїни замку XVI століття.

Замок Кнокграффан




52°25′02″ пн. ш. 7°55′44″ зх. д. / 52.417326000027777866° пн. ш. 7.929087300028° зх. д.Координати: 52°25′02″ пн. ш. 7°55′44″ зх. д. / 52.417326000027777866° пн. ш. 7.929087300028° зх. д.
Тип	замок і лицарська вежа
Статус спадщини	національна пам'ятка Ірландії
Країна	Ірландія
Розташування	^d
Замок Кнокграффан (Ірландія)

Замок Кнокграффан у Вікісховищі

Історія замку Кнокграффон

До англо-норманського завоювання Ірландії на місці замку Кнокграффон була давня фортеця, що мала сакральне значення в Ірландії — тут коронувалися королі Манстера (Муму) — одного з королівств Ірландії. Давня назва цієї фортеці — Рах Фіонн — Фортеця Світла. Судячи по давнім ірландським літописам тут була резиденція короля Манстера Фінгена мак Едо Дуйба (ірл. — Fíngen mac Áedo Duib) (помер в 618 році), що належав до клану Еогнахта. Після його смерті трон Манстера успадкував його молодший брат Фальбе Фланн мак Едо Дуйб (ірл. — Faílbe Flann mac Áedo Duib). Його нащадки були відомі як клан Кенел Фінгін (ірл. — Cenél Fíngin), що потім утворив клани О'Саліван та Мак Гіллікуді. Після смерті Фланн мак Едо Дуйба його дружина Мор Муман одружилася вдруге і владу над королівством успадкували сини від її другого шлюбу, зокрема до Кахала Ку-кен-махайра (ірл. — Cathal Cú-cen-máthair). Після цього клан О'Салліван успадкував землі Кнокграффон, де вони мали свою резиденцію. Крім цих земель клан О'Салліван володів землями Клонмель, Кахір, Каррік-он-Суїр, Кашель. Зберігся вірш написаний біля 1400 року, що оспівував ті події: «Клан О'Саліван, що не радий був насильству, панував над Еогнахта в Манстері, володів широкими землями Кнокграффон, здобутий ними перемогами в битвах…»

Після завоювання Ірландії англо-норманськими феодалами в 1169 році клан О'Саліван чинив опір загарбникам і не визнав їх влади, володів незалежним королівством Еогнахта, що було незалежним не тільки від короля Англії, але і від ірландського королівства Манстер (Муму), яким володів клан Мак Карті Мор. Але в 1192 році клан О'Саліван отримав поразку від англо-норманських феодалів і змушений був віддати їм свої землі. Люди клану О'Саліван переселились на пагорби нинішніх графств Корк та Керрі. Англо-норманські феодали захопивши ці землі збудували замок на священному для ірландців пагорбі Рах Фіонн. Спочатку дерев'яний, а потім кам'яний. Дональд Мор — вождь клану О'Саліван був вбитий під час конфлікту з кланом Мак Карті Мор у 1214 році. Землі клану Еогнахта потрапили від владу королівства Манстер і королів з роду Фінген.

Перший норманський замок Кнокграффон був побудований тут в 1192 році англо-норманськими завойовниками Ірландії під час війни з ірландським кланом О'Салліван, якому належали ці землі. Англо-норманське військо вирушило з Лейнстеру в похід проти вождя клану О'Салівн Донала Мора, що чинив запеклий опір загарбникам. Землі біля річки Суїр були захоплені і на них був побудований замок Кнокграффон. Ці землі були «даровані» королем Англії Вільяму де Брузу — ІІІ лорду Брамбер. Але потім ці землі і замок в нього були конфісковані і продані королем Англії Джоном Безземельним феодалу Філіпу Ворчестерському (помер в 1215 або в 1220 році) за 5000 марок у 1200 році. За ці гроші були продані усі землі Філіпа Вустера та Теобальда Вальтера Нена, якими вони володіли в Ірландії. Однак Філіп Вустер повернув частину своїх земель війною, а Теобальд купив свої землі назад за 500 марок. Війна Філіпа, очевидно, була досить успішною, тому що в серпні 1202 році йому було наказано здати замки, в тому числі замок Кнокграффон та інші замки і землі, «які король нещодавно йому дарував». Імовірно, замок і землі були повернені Філіпу при падінні замку Брауз в Ірландії в 1210 році, але лише 6 липня 1215 року король наказав віддати землі нинішнього графства Тіпперарі, включаючи замок Кнокграффон.

У 1214 році дочка Філіпа — Фелісія Вустер вийшла заміж за валійського маршала Джеффрі Камвіля (помер у 1219 році) — лорда Лланстефана. Він заснував Августинський монастир у землях Кахір. Зазвичай замок і абатство були одним володінням. Але землі Кнокграффон і Кахір були окремими володіннями — Кнокграффон був володінням абата, а Кахір — володінням дочки та зятя Філіпа. Можливо, що Джеффрі та Фелісія одружилися не в 1214 році, а, імовірно, ще в 1200 році. Це можна припустити, оскільки Джеффрі був володарем Кахіра на межі століть. 21 квітня 1225 року Вільям Ворчестер сперечався з королем Генріхом III за володіння, що включали 4 замки і в свій час належали його дядькові — Філіпу Вустеру.

Про спорудження замку Кнокграффон англо-норманськими феодалами під час війни з Доналом Мором згадується в «Літописі чорирьох Майстрів». Біля замку в ХІІІ столітті була збудована церква від якої нині лишилися тільки руїни. У XVI столітті феодали Батлери поруч був збудували новий замок Кнокграффон, від старого замку лишився тільки пагорб на якому він стояв.

Біля замку було споруджене селище, яке довгий час було населеним і важливим у житті краю. У 1610 році видатний історик Ірландії Джефрі Кіттінг був призначений парафіяльним священиком селища Кнокграффон. Але в XVIII столітті селище занепало і перетворилося на пустку.

У 1998 році пагорб давнього замку Кнокграффон був придбаний людиною з клану О'Саліван — Гері Браян О'Саліван (з Стейтсборо, штат Джорджія, США). Вперше за 800 років пагорб старого замку Кнокграффон повернувся в володіння клану О'Саліван.

Джерела

Placenames Database of Ireland.
all dates per The Chronology of the Irish Annals, Daniel P. McCarthy
«Woman who sheltered Dan Breen granted pension 32 years later». The Irish Times. 2013-03-21. Retrieved 2020-03-08.
http://www.castles99.ukprint.com/Essays/Ireland/Knockgraffon.htm^{[недоступне посилання]}