Мігель Портільо

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Портільйо.

Мігель Альфредо Портільйо (ісп. Miguel Alfredo Portillo; нар. 26 вересня 1982, ^[en], Аргентина) — аргентинський футболіст, захисник.

Мігель Портільйо
Особисті дані
Повне ім'я	Мігель Альфредо Портільйо
Народження	26 вересня 1982(1982-09-26) (41 рік)
	, Коррієнтес, Аргентина
Зріст	180 см
Вага	76 кг
Громадянство	Аргентина
Позиція	захисник
Номер	5
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 2001—2002 «Бока Хуніорс» 0 (0) 2002—2004 «Ксамакс» 61 (2) 2004 «Серветт» 9 (0) 2005 «Анже» 7 (0) 2005—2006 «Янг Бойз» 32 (0) 2006—2007 «Вадуц» 28 (0) 2007—2010 «Янг Бойз» 32 (1) 2009—2010 →  «Лугано» 14 (0) 2010—2011 «Чорноморець» 25 (1) 2011—2012 «Бейтар» (Єрусалим) 13 (0) 2012— ? (?)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Кар'єра

Народився на півночі Аргентини в невеликому містечку під назвою Гобернадор Вірасоро де Корр'єнтес. Його мати українка, її батьки свого часу іммігрували з України до Південної Америки. Мігель з раннього дитинства присвятив себе футболу, йому завжди подобалося бігати з м'ячем і він мріяв стати професійним футболістом. У п'ять років Портільйо потрапив в академію клубу «Терагуї» з рідного міста, потім пробув рік в іншій спортивній школі і вже звідти потрапив у молодіжну команду «Бока Хуніорс».

У 2001 році молодий захисник дебютував в основному складі «Боки», зігравши два матчі на Кубок Меркосур, але так і не дебютував в чемпіонаті. Ці дві гри Мігель провів, коли команду тренував Карлос Б'янкі, але незабаром «Боку» очолив уругваєць Оскар Табарес, і Портільйо, що ще не мав професійного контракту, відправили до дублюючого складу. Після турне «Боки Хуніорс» по Європі, Мігель вирішив залишитися в Швейцарії, ставши гравцем клубу «Ксамакс» з Невшателя.

Потім аргентинський заисник виступав у швейцарських клубах «Серветт» з Женеви, «Янг Бойз» з Берна та «Лугано», а також «Анже» з Франції та «Вадуц», у складі якого виграв свій єдиний трофей — кубок Ліхтенштейну.

23 липня 2010 року підписав контракт з одеським «Чорноморцем». Дебютував за новий клуб 9 серпня у матчі Першої ліги проти бурштинського «Енергетика» (1:1). Південноамериканець досить успішно зіграв, був непоступливий в єдиноборствах, добре «тримав» позицію і навіть жовту картку заробив за «професійний фол»: в ситуації, коли потрібно було за всяку ціну виправляти помилку партнерів. Всього за сезон аргентинець зіграв у 25 матчах чемпіонату і забив один гол (18 вересня у ворота «Кримтеплиці» (4:0), допомігши команді за підсумками сезону вийти в Прем'єр-лігу. Проте в ній так і не зіграв, покинувши одеський клуб влітку 2011 року на правах вільного агента.

У сезоні 2011/12 виступав за єрусалимський «Бейтар», після чого повернувся до Швейцарії, де став грати за місцевий нижчоліговий клуб ^[de]

Досягнення

• Володар Кубка Ліхтенштейну: 2006/07

Примітки

1. Мигель Портильо: «В „Черноморце“ футболистам остается думать только о футболе» [ 19 вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
2. . Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 3 липня 2016.
3. Новичок из Аргентины (рос.). Официальный сайт ФК «Черноморец» (Одесса). 23.07.2010. Архів оригіналу за 15.07.2012. Процитовано 03.07.2016.
4. . Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 3 липня 2016.

Посилання

• Мігель Портільйо на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua