Пінарії

Піна́рії (лат. Pinarii) — один з найдавніших родів у стародавньому Римі, який підтримував культ Геркулеса. Цей рід ведеться ще з доримських часів, вони брали активну політичну участь аж до періоду ранньої імперії.

Історія роду

В давньоримській міфології предок Пінаріїв був одним з аркадців, які зустріли Геракла на Палантинському пагорбі після його перемоги над Каком. Після того як Евандр впізнав Геркулеса, на честь останнього була затверджена традиція жертвоприношень і влаштований Великий Вівтар Непереможного Геркулеса. Жерцями Великого Вівтаря стали два найповажніших роди — Пінаріїв і .

Залишки Великого Вівтаря Непереможного Геркулеса в церкві Санта Марія ін Космедін у Римі.

Тоді-то вперше і принесли жертву Геркулесу, взявши із стада добірну корову, а до служіння і бенкету закликали Потіціїв і Пінаріїв, самі знатні в тих місцях сім'ї. Сталося так, що Потіції були на місці вчасно і нутрощі були запропоновані їм, а Пінарії з'явилися до залишків бенкету, коли нутрощі були вже з'їдені. З тих пір повелося, щоб Пінарії, поки існував їх рід, не їли нутрощів жертви.

— Тит Лівій. Історія від заснування міста, I, 7.

Така історія свідчить про давнє, швидше за все, доримське походження роду Пінаріїв. Можна зробити припущення, що цей рід походив з давнього міста Тібура, де, як відомо, культ Грекулеса був дуже розвинутий (саме з цього міста цей культ прийшов до Риму). Інша версія — походження від грецьких колоністів.

Роди Пінаріїв, Потіціїв і Фабіїв були пов'язані спільним сімейним культом Геркулеса, тому деякі дослідники припускають сімейні зв'язки між цими родами.

Назва роду

Легенда, яка розповідає про походження культа Геркулеса прослідковує назву роду Пінаріїв від грец. απο τοΰ πείνας — «голодувати, бути голодним», яка походить від звичаю, при якому під час принесення жертви Геркулесу Пінарії не їли нутрощів, на відміну від Потіціїв.

Інша версія пов'язує походження Пінаріїв з Піном, сином Нума Помпілія. Проте ця версія ще в античні часи здавалася сумнівною і повязувалась з бажання Пінаріїв прослідкувати свій рід до царів.

Література

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.

Примітки

1. http://ancientrome.ru/antlitr/t.htm?a=1364000100#7
2. Маяк І. Л.. «Рим первых царей. Генезис римского полиса.» — М., 1983. С.135
3. Маяк І. Л.. «Рим первых царей. Генезис римского полиса.» — М., 1983. С.150—151
4. Маяк І. Л.. «Рим первых царей. Генезис римского полиса.» — М., 1983. С.140