Гафт Валентин Йосипович

Валентин Йосипович Гафт (рос. Валентин Иосифович Гафт; 2 вересня 1935(19350902), Москва — 12 грудня 2020, Жаворонки) — радянський і російський актор театру та кіно, театральний режисер, поет та письменник, Народний артист РРФСР (1984).

Валентин Йосипович Гафт
рос. Валентин Гафт
Ім'я при народженні	Валентин Йосипович Гафт
Народився	2 вересня 1935(1935-09-02) Москва
Помер	12 грудня 2020(2020-12-12) (85 років) Жаворонки
Поховання	Троєкуровське кладовище^[1]
Національність	єврей
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	актор, поет, театральний режисер, співак, мемуарист
Alma mater	Школа-студія МХАТ (1957)
Роки діяльності	1956—2019
У шлюбі з	Остроумова Ольга Михайлівна
IMDb	nm0300781
Автограф
Нагороди та премії
Золотий орел
Валентин Йосипович Гафт у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гафт (значення).

Біографія

Народився 2 вересня 1935 року у Москві в єврейській родині вихідців з Чернігівської області міста Прилуки Йосипа Романовича (1907—1969) й Ґіти Давидівни (1908—1993) Гафт.

Навчаючись у школі, почав брати участь у шкільних виставах. Водночас нікому не зізнавався в тому, що хоче стати артистом. Вступати в театральне училище вирішив потайки. Документи подав до Щукінського училища й до Школи-студії МХАТ. Випадково, за два дні до іспитів, Валентин Гафт зустрів на вулиці відомого актора Сергія Столярова й попросив «прослухати» його. Столяров хоч і здивувався, але не відмовив і навіть допоміг порадами. У Щукінськім училищі Валентин Гафт пройшов перший тур, але не пройшов другий. Проте в школу-студію МХАТ вступив з першої спроби, склавши іспит на «відмінно».

У 1957 році закінчив Школу-студію МХАТ (майстерня В. О. Топоркова), після закінчення дебютував на сцені Театру ім. «Моссовета» (з рекомендаціями від Д. М. Журавльова). Через деякий час — в Театрі на Малій Бронній, потім — в А. О. Гончарова в маленькому театрі на Спартаківській вулиці. Справжні роботи почали виходити тільки в А. Ефроса в Ленкомі.

Дебютував у кіно 1956 року в фільмі «Вбивство на вулиці Данте». З 1969 по 2020 роках був актором театру «Современник». Також відомий своїми епіграмами.

12 грудня 2020 року помер у своєму будинку на 86-му році життя.

Приватне життя

Був одружений кілька разів. Першою дружиною була манекенниця Олена Ізоргіна. Другим був шлюб з балериною Інною Єлісеєвою, в них народилася донька Ольга, проте на початку 1980-х років Гафт і Єлисеєва розлучилися. Донька Ольга загинула у вересні 2002 року, покінчивши життя самогубством. Остання дружина — актриса Ольга Остроумова, під впливом якої Валентин Гафт охрестився у православ'я.

Відомі ролі

• Покойовий у картині «Здорові були, я ваша тітка»
• Сидорин у фільмі «Гараж»
• Сатанеєв у «Чародіях»
• Волянд у «Майстрі і Маргариті» Юрія Кари.

Громадянська позиція

Путініст і українофоб. У вересні 2015 року на російському телевізійному каналі НТВ вийшов пропагандистський документальний фільм «Чорний список Порошенка» за участю Валентина Гафта. В інтерв'ю актора, що послідувало виданню «Гордон» журналістка Наталія Двалі, серед іншого, спитала Гафта відносно його деяких висловлювань у цьому фільмі:

– «Гордон»: У документальному фільмі НТВ Ви ще додали: "Я – путініст", – і що поважаєте президента РФ. – Гафт: Завжди говорю те, що думаю ... Кому потрібна Україна? Крим віддано вам несправедливо, це російська територія, за неї бозна скільки боролися, пролили кров.

Інша цитата:

Я — путинец, со мной опасно об этом говорить (про антивладні виступи в РФ). Я уважаю его (Путіна), и мне он нравится. Россия — ей богом отпущено быть чище и сильнее других.

Був включений до списку діячів культури, дії яких загрожують національній безпеці України, фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України та міжнародному правопорядку.

Фільмографія

• 1956 — Поет — Андре
• 1956 — Вбивство на вулиці Данте — марсель Ружі
• 1958 — Олеко Дундич — французький солдат
• 1960 — Нормандія-Німан — Мілле
• 1960 — Російський сувенір — Клод Жерар, французький композитор
• 1961 — Підводний човен (короткометражний) — Джим Темпл
• 1965 — Ми, російський народ — Боєр
• 1966 — Два роки над прірвою — штандартенфюрер Граузе
• 1967 — (фільм-спектакль) — Митя, Дмитро Іванович Мартинов
• 1967 — Перший кур'єр — Микола Карлович фон Гесберг — жандармський ротмістр
• 1968 — Інтервенція — «Довгий», Каро
• 1968 — Каліф-Лелека — Кашнур, чарівник
• 1968 — Новенька — Костянтин Федорович Баранцев, тренер
• 1969 — Жди мене, Анна — клоун
• 1969 — Сімейне щастя (кіноальманах) — прикажчик
• 1970 — (фільм-спектакль) — Сурков
• 1970 — Про любов — Микола
• 1970 — (короткометражний) — Шарков
• 1970 — Дивовижний хлопчик — доктор Капа
• 1971 — Дорога на Рюбецаль — Апанасенко, командир партизанського загону
• 1971 — Змова (фільм-спектакль) — Кейсі Джікс — полковник, начальник об'єднаного штабу
• 1971 — Ніч на 14-й паралелі — Ед Стюар, льотчик
• 1971 — Дозвольте зліт! — Віктор Кирилович Азанчєєв
• 1971 — Людина з іншого боку — Андрій Ізвольський
• 1972 — Будденброки (фільм-спектакль) — Томас Будденброк
• 1972 — Записки Піквікського клубу (фільм-спектакль) — Сем Уеллер
• 1973 — (фільм-спектакль) — Глумов
• 1973 — Всього кілька слів на честь пана де Мольєра (фільм-спектакль) — маркіз д'Орсіньі
• 1973 — (фільм-спектакль) — помічник начальника контррозвідки
• 1973 — (анімаційний) — ведучий
• 1973 — Сімнадцять миттєвостей весни — Геверніц
• 1973 — Цемент — Дмитро Івагін, білогвардієць
• 1974 — (фільм-спектакль) — Сергій Сергійович Паратов
• 1974 — (фільм-спектакль) — містер Домбі
• 1974 — Жереб — Інокентій Жильцов
• 1974 — Іван та Марія — скарбник
• 1974 — Москва, кохання моє — балетмейстер
• 1974 — Сергєєв шукає Сергєєва — Анатолій Анатолійович Петелін
• 1974 — Таня (фільм-спектакль) — Герман Миколайович Балашов, молодий інженер
• 1974 — (короткометражний)
• 1975 — (фільм-спектакль)
• 1975 — Здрастуйте, я ваша тітка! — Брассет, лакей
• 1975 — (фільм-спектакль) — Лопатін
• 1975 — На все життя, що залишилося… — Крамін, поранений і паралізований лейтенант
• 1975 — Ольга Сергіївна — Троянкін
• 1975 — (фільм-спектакль) — Растіньяк
• 1976 — Шалене золото — Горацій Логан
• 1976 — Денний поїзд — Ігор
• 1976 — (фільм-спектакль) — Олексій Тимофійович Балбінський, прокурор
• 1976 — Повість про невідомого актора — Знаменський Роман Семенович, головний режисер театру
• 1977 — (Дівчинко, хочеш зніматися в кіно?) — Павло Володимирович, режисер
• 1977 — Майже смішна історія — попутник Мєшкова
• 1977 — Сутичка в хуртовині — чужинець, грабіжник-рецидивіст
• 1978 — (фільм-спектакль) — Втішний
• 1978 — Кентаври — Андрес, змовник
• 1978 — Королі і капуста — Френк Гудвін
• 1978 — (фільм-спектакль) — лейтенант
• 1979 — Гараж — Сидорін, голова гаражного кооперативу
• 1979 — Чоловіки і жінки — Георгій
• 1979 — Сьогодні і завтра — Олександр Григорович Россолов
• 1979 — Ранковий обхід — Алік
• 1979 — Циркачонок — Жорж
• 1980 — Історія кавалера де Гріє і Манон Леско (фільм-спектакль) — Тенвіль
• 1980 — Про бідного гусара замовте слово — Іван Антонович Покровський, полковник
• 1980 — Таємниця Едвіна Друда (фільм-спектакль) — Джаспер
• 1980 — Три роки — Іван Гаврилович Ярцев, вчений-хімік
• 1980 — Чорна курка, або Підземні жителі — Дефорж, вчитель французької
• 1981 — Езоп (фільм-спектакль) — Агностос
• 1982 — Гонки по вертикалі — Олексій Дєдушкін, злодій
• 1982 — Якщо ворог не здається... — Штеммерман
• 1982 — (фільм-спектакль) — Віктор Горєлов
• 1982 — (короткометражний) — психолог
• 1982 — Митниця — Володимир Миколайович Нікітін
• 1982 — Чародії — Апполон Митрофанович Сатанєєв — заступник директора НУІНУ
• 1983 — (фільм-спектакль) — Глапьє
• 1983 — (фільм-спектакль) — князь Бореску
• 1983 — (фільм-спектакль) — епізод
• 1984 — Вісім днів надії — Ігор Артемович Білоконь — директор шахти
• 1984 — Перегін — Яків Борисович Левін, капітан
• 1985 — Контракт століття — Сміт
• 1985 — Про кота... — Людожер
• 1986 — Рік теляти — Валеріан Сергійович, вчитель музики
• 1986 — Мій ніжно коханий детектив — містер Лестер, старший інспектор Скотленд-Ярду
• 1986 — По головній вулиці з оркестром — Костянтин Михайлович
• 1986 — Подорож мсьє Перрішона — майор Мартьє
• 1986 — Фуете — поет / Воланд
• 1986—1988 — Життя Клима Самгіна — Трифонов, офіцер-алкоголік
• 1987 — (фільм-спектакль) — Стєклов, редактор газети «Ізвестія»
• 1987 — Візит до Мінотавра — Павло Петрович Іконніков
• 1987 — Час літати — ВІктор Іванович — саксофоніст, пасажир
• 1987 — Забута мелодія для флейти — Одінков, чиновник «Головного управління вільного часу»
• 1988 — Аеліто, не приставай до чоловіків — Скамейкін Василь Іванович, шахрай
• 1988 — Злодії в законі — Артур
• 1988 — Дороге задоволення — Вільям Тер-Іванов
• 1989 — Візит дами — Альфред Ілл
• 1989 — Бенкети Валтасара, або Ніч зі Сталіним — Лаврентій Павлович Берія
• 1989 — (фільм-спектакль) — Коровкін
• 1990 —  — Лапшин
• 1990 — Самогубець — конферансьє
• 1990 — Футболіст — Олег Олександрович Норов, футбольний тренер
• 1991 — Загублений в Сибіру — Берія
• 1991 — Небеса обітовані — Дмитро Логінов, «Президент»
• 1991 — Нічні забави — Михайло Федорович Езепов
• 1991 — Терористка — Віктор
• 1992 — Анкор, ще анкор! — Федір Васильович Виноградов, полковник
• 1992 — Хто боїться Вірджинії Вульф? (Фільм-спектакль) — Джордж
• 1992 — Важкі люди (фільм-спектакль) — Еліезер Вайнгартен
• 1993 —  — Епштейн
• 1994 — Майстер і Маргарита — Воланд
• 1994 — Я вільний, я нічий — Леонід Дмитрович Чесноков
• 1996 — Кар'єра Артуро Уї. Нова версія — актор
• 1997 — Сирота казанська — Павло Оттович Брумель, фокусник
• 1999 — Небо в алмазах — заступник міністра
• 2000 — Будинок для багатих — Роман Петрович Рум'янов, сатирик
• 2000 — Ніжний вік — Саледон старший, відомий скульптор-дисидент
• 2000 — Старі шкапи — генерал
• 2001 — Годинник без стрілок — фотожурналіст
• 2002 — По ту сторону вовків — Голощоков, доктор
• 2003 — Дні ангела — Віктор Зуєв
• 2003 — Кожен зійде на Голгофу — «Дядя Саша»
• 2003 — Снігова любов, або Сон у зимову ніч — Олег Костянтинович
• 2004 — Все починається з любові — Карл
• 2005 — Дев'ять невідомих — Віктор Євгенович Севідов, британський мільйонер російського походження
• 2005 — Лебединий рай — Гришин
• 2005 — Майстер і Маргарита — Каїфа / людина у френчі
• 2006 — Карнавальна ніч 2, або 50 років потому — Політтехнолог Борис Глібович
• 2007 — 12 — 4-й присяжний
• 2007 — Ленінград — режисер театру музичної комедії
• 2007 — Чоловік, дружина і коханець (фільм-спектакль) — Трусоцький
• 2008 —  — Василь Петрович
• 2008 — Тяжіння — Олександр Миколайович, художник
• 2009 — Заєць. Любовна історія (фільм-спектакль) — Він
• 2009 — Книга Майстрів — чарівне дзеркало
• 2009 — Осінні квіти — Альфред Вікторович
• 2010 — Родинний дім — Василь Петрович Швець, дивак-селекціонер
• 2010 — Сон Гафта, переказаний Віктюком (фільм-спектакль) — головна роль
• 2010 — Стомлені сонцем 2 — зек Пімен
• 2011 — Життя і пригоди Мішки Япончика — Мендель Герш
• 2011 — Морпіхи — Лазар Семенович Гольдман, лікар-гінеколог
• 2013 — Ялинки 3 (кіноальманах) — Микола Петрович
• 2013 — Шлях лідера. Вогняна річка. Залізна гора — Аркадій Йосипович Преображенський
• 2013 — Найбільша маленька драма (фільм-спектакль) — Свєтловидов, трагік
• 2013 — Студія 17 — Андрій Іванович Дорохов, режисер
• 2014 — Історія однієї бабусі — Гавриїл Мойсейович Фішман
• 2014 — Розриваючи замкнуте коло — Аркадій Йосипович Преображенський, професор Карагандинського університету
• 2015 — Чумацький шлях
• 2016 — Четвертий (короткометражний) — головна роль

Примітки

1. Валентина Гафта похоронят 15 декабря на Троекуровском кладбище
2. . Архів оригіналу за 12 грудня 2020. Процитовано 23 березня 2010.
3. На 86-му році помер Валентин Гафт [ 12 грудня 2020 у Wayback Machine.] // МК, 2020-12-12
4. . ntv.ru. 12 вересня 2015. Архів оригіналу за 14 вересня 2015. Процитовано 16 вересня 2015. (рос.)
5. . gordonua.com. 14 вересня 2015. Архів оригіналу за 20 вересня 2015. Процитовано 16 вересня 2015. (рос.)
6. . Архів оригіналу за 16 вересня 2015. Процитовано 26 квітня 2017.
7. . Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 26 серпня 2020.
8. . Архів оригіналу за 12 грудня 2020. Процитовано 26 серпня 2020.

Посилання

• Энциклопедия «Кругосвет» [ 17 листопада 2012 у Wayback Machine.]
• Біографія на сайті www.kino-teatr.ru [ 11 квітня 2010 у Wayback Machine.]
• Біографія на сайті ktoestkto.ru [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Помер актор Валентин Гафт [ 12 грудня 2020 у Wayback Machine.] // Укрінформ, 12.12.2020
• Відомі особи, хто не пережив 2020 рік [ 11 липня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)