Вілаєт Хаккярі Прапор Вілаєт Хаккярі адміністративно територіальна одиниця Османської імперії що була утворена 1876 року

Вілаєт Хаккярі

Прапор

Вілаєт Хаккярі — адміністративно-територіальна одиниця Османської імперії, що була утворена 1876 року з частини Ерзурумського вілаєту. Проіснував 12 років, після чого доєднано до вілаєту Ван.

Історія

хаккярі з часів розпаду держави Хулагуїдів було невеличким курдським володінням, що розташовувалося на південь від озера Ван. Його правителі в різні часи носили титули беїв, ханів або емірів. У середині XVI ст. хаккярі добровільно підпорядкувалося Османській імперії. Хаккярі отримало статус автономного володіння (хюккюмету). В подальшому війська Хаккярі брали участь у війнах з Персією, захищаючи османський кордон між озерами Ван та Урмія. У 1842 році відбулася різанина курдами ассирійців, що підтримували центральну владу. У 1847 році увійшов до складу еялету Курдистан.

З просуванням Російської імперії на Кавказі та послабленням влади османських султанів у цьому регіоні розпочалося зміцнення турецької влади на курдських землях. В рамках реформ Танзімату у 1864 році Хаккярі виокремлено з Курдистану та перетворено на санджак у складі Ерзурумського вілаєту. У 1876 році Хаккярі отримало статус вілаєту. Це було зроблено напередодні війни з Російською імперією з метою покращати управління та зміцнити владу османського султана на цих землях з огляду на пробудження курдської самосвідомості. Адміністративним центром стало місто Хаккярі.

Після закінчення 1878 року війни з Росією посилилася турецька присутність у вілаєті. Але курди намагалися зберегти свою самостійність, дедалі більше виступаючи проти свавілля центрального уряду. Зрештою у 1888 році Хаккярі знову стає санджаком, тепер у складі Ванського вілаєту.

Структура

Вілаєт складався з 6 санджаків: Хаккярі, Шемдінлі, Юксекова, Бейтюшшебап, Улудере. У 1888 році санджаки перетворено на кази.

Населення

Відомості перепису невідомі. Основу становили курди. Значними також були громади туркіВ, туркоманів, єзидів, вірмен та ассирійців.

Джерела

B. Darkof «Hakkari» mad., i. Ans., Istanbul, 1997, s. 99
19. yy'ın Sonunda Osmanli Devleti Haritası^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Примітки

. web.archive.org. 12 серпня 2012. Архів оригіналу за 12 серпня 2012. Процитовано 25 травня 2023.
(PDF). web.archive.org. 25 квітня 2012. Архів оригіналу (PDF) за 25 квітня 2012. Процитовано 25 травня 2023.

[1] . web.archive.org. 12 серпня 2012. Архів оригіналу за 12 серпня 2012. Процитовано 25 травня 2023.

[2] (PDF). web.archive.org. 25 квітня 2012. Архів оригіналу (PDF) за 25 квітня 2012. Процитовано 25 травня 2023.