Льодовики Грузії розташовані головним чином вздовж великого Кавказького хребта Загальні відомостіПросторове поширення су

Льодовики Грузії розташовані, головним чином, вздовж великого Кавказького хребта.

Загальні відомості

Просторове поширення сучасних льодовиків біля Грузії обумовлене особливостями атмосферних процесів, морфолого-морфометрическим умовам рельєфу та їх взаємодії. Основні центри заледеніння пов'язані з підвищеними кавказьким хребтом водороздільного хребта і Казбецького масиву. Окремі центри можуть бути знайдені в районі великої Кавказької філії в районах: Бзиб, Кодорі, Самегрело, Сванеті, Лечхумі, Пірікительська Алазані і т. д. За даними 2015 року, у Грузії 637 льодовиків із загальною площею 355,80 км². Сучасні льодовики зосереджені в основному в річкових басейнах Інгурі, Ріоні, Кодорі та Терека, де є піки 4500 м і вище. 89,32 % від сумарного обсягу та 97,15 % площі льодовиків Грузії перебувають у цих басейнах.

Сучасні льодовики нерівномірно розподілені між різними річковими басейнами. Тут чільне місце належить басейну річки Інгурі; його частка 42,22 % від загальної кількості льодовиків Грузії, а також 62,78 % загальної площі льодовиків Грузії — частка річкового басейну Інгурі.

Обсяг

Крім басейну річки Інгурі, внесок інших річкових басейнів у загальний обсяг льодовиків Грузії розподіляються так: у Кодорській ущелині річки басейну — 22,76 %; у басейні річки Ріоні — 15,22 %; у басейні річки Терек — 9,10 %; у Пірикітській Алазані річка басейну — 3,19 %; у басейні річки Бзибі — 2,82 %; у басейні річки Велика Ліахві — 1,56 %, а у басейні річки Хобісцкалі — 1,41 %. Що стосується басейнів річок Аргун, Аса, Арагві та Келасурі, їх спільна частка становить 1,72 % від загальної кількості льодовиків Грузії.

Площа

Крім басейну річки Інгурі, внесок інших річкових басейнів за загальною площею льодовиків Грузії розподіляються таким чином: у басейні Ріоні — 13,11 %; Кодорському річковому басейні — 11,25 %; у басейні річки Терек — 9,99 %; у басейні річки Бзибі — 1,12 %; в басейні річки Пірікительська Алазані — 0,68 %. Що стосується басейнів річок Велика Ліахві, Хобісцкалі, Аргун, Арагві та Келасурі, їх спільна частка становить 1,07 % від загальної площі льодовиків Грузії.

Вчені про льодовики

Великий грузинський вчений Вахушті Багратіоні дає першу наукову інформацію про льодовики Грузії на початку 18 століття:

«Є великі гори, які є на Кавказі на північ від Чорного моря до Каспійського моря, висота яких складає від одного дня ходьби та вершини його постійно морозні, товщина льоду в людську руку, і влітку він ламається і, якщо людина залишається там, вона не може терпіти холоду навіть на малий час; а під нею течуть річки, і лід червоний та зелений, як камінь через його вік».

Майже сто років, закордонні вчені почали описувати льодовики Грузії. Інформацію про льодовики Грузії можна знайти в роботах:

Г. Абиха (1865),
Р. Редді (1873),
Н. Диника (1884),
І. Рашевського (1904)
тощо

Ця інформація пов'язана з індивідуальними особливостями льодовиків і, переважно, носить описовий характер. Однак їх висновки дуже допомагають у визначенні динаміки окремих льодовиків.

У 1880—1910 роках проводилася топографічна зйомка Кавказу. На основі створених карток К. І. Подозерський (1911) склав перший докладний каталог льодовиків, який досі не втратив свого значення; Проте слід зазначити, що під час його компіляції було зроблено низку помилок.

Л. Рейнхардт (1916, 1917) відзначив ці помилки надалі, і склав новий каталог протягом багатьох льодовикових водойм досліджуваного регіону та визначив місцезнаходження снігової лінії. Дослідження, проведені А. Рейнхардтом, мають високу якість і надійні за своєю науковою цінністю порівняно з попередніми дослідниками.

Цікаві дослідження було проведено Ф. Рутковською (1936) у зв'язку з проведенням 2-го Міжнародного Полярного року. У 1932—1933 роках заледеніння річки Інгурі було вивчено і було визначено динаміку (за рік) окремих льодовиків.

У 1959 році П. А. Іваньков видав загальну кількість і площу льодовиків в області, що вивчається на основі топографічних карт і аерофотозйомки 1946 року. У тому ж році П. Ковальова (1961) описала в деталях льодовики і зробила їх маркування.

Велику роботу з вивчення льодовиків Грузії було проведено 1937 року Д. Церетелі разом із Елом.

А. Ф. Асланікашвілі обстежив кілька льодовиків і в 1963 описав динаміку льодовиків у період 1937—1960 років.

Особливо слід відзначити велику та різнобічну роботу, яка була виконана у Гляціологічній лабораторії при грузинському Інституті географії імені Вахушті Багратіоні; підсумки цієї багаторічної роботи було узагальнено у 1975 році виданням каталогу льодовиків; а також — Гідрографічний Відділ Гідро-Метеорологічного Департаменту, який опублікував роботу про Льодовики Великого Кавказу (редактори: В. Цомая, Є. Дробишев, 1970).

Слід також відзначити багаторічні дослідження різних льодовиків у великих річкових басейнах Р. Гобеджишвілі. Можна вважати його заслугою, що після 1990-х років гляціологічні дослідження в Грузії не були припинені.

Гляціологи

Вивчали льодовики Грузії з річкових басейнів:

Л. И. Маруашвили,
Д. Б. Уклеба,
Т. Кикалишвили,
Містер. Курдгелайдзе,
Д. Табідзе,
Р. Хазарадзе,
О. Николаишвили,
В. Цомая,
А. Дробишеви,
Р. Шенгелія,
Р. Гобеджишвили,
К. Мгеладзе,
Т. Лашхи,
Ш. Инашвили,
Н. Голодівська,
Л. Срібний,
А. Орлов,
А. Надирашвили,
Н. Закарашвілі,
А. Рехвиашвили,
О. Самадбегишвили,
та інші.

Гляціо-геоморфологічні роботи

Гляціо-геоморфологічні роботи велися з 1968 (Р. Гобеджишвілі).

У різних річкових басейнах було проведено вивчення найбільших льодовиків фототеодолитичною методою. Це льодовики, такі як:

Зохіто-Лабода,
Киртиша,
Брили,
Часахтом,
Едена,
Хваргула,
Боко,
помилка,
Тбілісі,
Адіші,
Чалааті,
Долра,
киш,
Ладували,
Шхара,
Намквані,
Моя сестра,
Марухського,
кричати,
та льодовик типу «цирк» у басейні Кличі.

Сьогодні Гляціологічна група під керівництвом Левана Тієлідзе щороку проводить гляціологічні експедиції на Кавказьких льодовиках у різних річкових басейнах.

Загальне

У Західній Грузії є досить розвинена льодовикові системи, з численними льодовиками, що походять від джерела Бзибська річка в Західній Абхазії до Мамісонського перевалу на кордоні з Північною Осетією. Найбільші національні льодовики цього регіону лежать у басейні річки Інгурі . Льодовики Східної Грузії зазвичай складаються з невеликих ізольованих груп. Крім того, гірські хребти, які височіють на північ від головного Кавказького хребта, більш заледенілі, ніж у сусідніх районах, що відходять від південних схил Кавказу.

Лінії заледеніння в діапазоні 2,800-2,900 метрів над рівнем моря; у Західній Грузії до 3600 метрів у крайній Східній Грузії, поблизу м. Лагодехи . Контраст виникає, в основному, через різницю в кліматі, викликаному загальним зменшення опадів по лінії Захід-Схід, що призводить до більш континентальних кліматів в районах Східної Грузії.

Посилання

Буш Н. А. Льодовики Західного Кавказу. - СПб.: Тип. Імп. Акад. наук, 1905. — 134 c.
Леван Тієлідзе. «Льодовики Грузії». Тбілісі: Вид-во «Колорі». 2014. 254 с.
Грузинська Радянська Енциклопедія. 1981. Додатковий випуск. с. 20.
На Вікіскладі є медіафайли на тему Льодовики Грузії