Лайош Бароті угор Baróti Lajos нар 19 серпня 1914 Сегед пом 23 грудня 2005 Будапешт угорський футболіст що грав на позиц

Лайош Бароті (угор. Baróti Lajos, нар. 19 серпня 1914, Сегед — пом. 23 грудня 2005, Будапешт) — угорський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Лайош Бароті

Особисті дані

Повне ім'я

Лайош Бароті-Краточфілл

Народження

19 серпня 1914

Сегед, Австро-Угорщина

Смерть

23 грудня 2005 (91 рік)

Будапешт, Угорщина

Громадянство

Угорщина

Позиція

захисник

Професіональні клуби*

Роки	Клуб	І (г)
1928–1946		?	(?)
1946–1948	«Дьйор»	?	(?)

Національна збірна

Роки	Збірна	І (г)
1939–1941	Угорщина	2	(0)

Тренерська діяльність**

Роки	Команда	Посада
1948–1952	«Дьйор»
1952–1953	«Посташ»
1953–1957	«Вашаш»
1957–1966	Угорщина
1967–1971	«Уйпешт»
1971–1972	Перу
1972–1974	«Вашаш»
1975–1978	Угорщина
1979	«Ваккер» (Інсбрук)
1980–1982	«Бенфіка»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Лайош Бароті у Вікісховищі

Виступав, зокрема, за клуби та «Дьйор», а також національну збірну Угорщини.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1928 року виступами за команду клубу , в якій провів вісімнадцять сезонів.

1946 року перейшов до клубу «Дьйор», за який відіграв 2 сезони. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Дьйор» у 1948 році.

Виступи за збірну

24 вересня. 1939 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини в товариській грі проти збірної Німеччини (5:1). 16 листопада 1941 року зіграв свій другий і останній матч за збірну проти Швейцарії (2:1).

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1948 року, очоливши тренерський штаб клубу «Дьйор», де до того був гравцем.

З 1952 року тренував будапештські команди «Посташ» та «Вашаш», після чого 1957 року очолив збірну Угорщини. Збірну Бароті п'ять разів виводив у фінальну частину великих турнірів — чемпіонату світу 1958 року у Швеції, футбольного турніру на Олімпійських іграх 1960 року у Римі, на якому команда знову здобула бронзові нагороди, чемпіонату світу 1962 року у Чилі, чемпіонату Європи 1964 року в Іспанії, на якому команда здобула бронзові нагороди, та чемпіонату світу 1966 року в Англії. Він набув популярності в ту пору, коли угорський футбол, досягнувши свого піку у першій половині 50-х років, почав втрачати позиції. Саме під його початком на зміну «золотої команди» прийшли нові лідери: Флоріан Альберт, Ференц Бене, Кальман Меселі.

1967 року Лайош очолив «Уйпешт», де він поклав початок золотої ери клубу. Передній ряд, що складався з Фазекаша - Гереча - Бене - Дунаї - Замбо був одним з найкращих у 1970-ті роки. Він двічі поспіль вигравав з клубом «золотий дубль» в 1969 і 1970 роках, а в 1971 році став ще раз чемпіоном Угорщини. Він також довів клуб до фіналу Кубка ярмарків сезону 1968/69, де угорці поступились «Ньюкасл Юнайтеду» (0:3 і 2:3).

Втомившись від постійного втручання партійних верхів Бароті 1971 року поїхав у Південну Америку, де недовго працював зі збірною Перу, але наступного року повернувся на батьківщину і вдруге очолив «Вашаш», з яким став володарем Кубка Угорщини 1973.

У 1975 році Лайош повернувся до роботи зі збірною Угорщини, яку вивів на чемпіонат світу 1978 року в Аргентині. Під час турніру він був найстаршим тренером (64 роки), але команда програла всі три матчі проти Аргентини (1:2), Італії (1:3) і Франції (1:3) та не вийшла з групи. Після поразки від французів покинув збірну, яку за два приходи очолював у 117 матчах

У 1979 році недовго очолював австрійський «Ваккер» (Інсбрук), вигравши Кубок Австрії.

Останнім місцем тренерської роботи був клуб [Бенфіка (Лісабон)|«Бенфіка»]], головним тренером команди якого Лайош Бароті був до 1982 року і у 1981 році виграв з командою «золотий дубль».

Помер 23 грудня 2005 року на 92-му році життя.