Глечик

Глек, зменшувальна форма гле́чик — висока кругла посудина з вушком (рідше без вушка) для зберігання рідин, головним чином, молочних продуктів (молока, сметани тощо). Може бути як керамічним, так і металевим (бронза, луджена мідь). Залежно від призначення, розрізняється розміром і формою. Незамінний атрибут українського сільського побуту. У різних країнах глечик має різну назву і дизайн.

Іранський бронзовий глек

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Глек (значення).

Назва

Слово «глек» походить від прасл. *gъlьkъ, *gъlьcь, поширеного в східнослов'янському мовному ареалі й утвореного від загальнопраслов'янського *gъlъ. Вважається спорідненим з грец. γαυλος («глек»), ісл. kjoll, дав.-англ. ceol, дав.-в.-нім. і дав.-н.-нім. kiol («корабель»). Східно-праслов'янські й германські назви або виводяться від праіндоєвроп. кореня *geu, або вважаються запозиченими з семітських мов. Малопереконливе пов'язання з прасл. *glъtati («глитати», «ковтати»), *glьjь («глей»).

У деяких діалектах глечик відомий як кувшин, гладу́н, глади́шка. Слово кувшин, очевидно, має балтійське походження: від лит. *kaušinas — «великий ківш», утвореного від kaušas, від якого також походить і укр. ківш.

Давньогрецький глечик. Близько 700 р. до н. е.

Призначення

Залежно від позначення глечика він може називатися:

• Гладушка, гладишечка, гладущик — глечик без ручки (вушка); використовувався для тримання молока, води;
• Глек, гладиш, гладуш, гладун — найбільший глечик; використовувався для зберігання води, сирівцю, молока.

Виготовляли також спеціального призначення глечики. Глечик для вареної — красиво оздоблена, полив'яна ритуальна посудина; він використовувався для розливання хмільних напоїв під час родинних та календарних обрядів.

До поширення водопроводу глечики використовували разом з тазами замість умивальників. Для цього також вживали підвісні глеки — рукомиї.

Форма

Див. також: Опішнянська кераміка

Опішнянські видовжені глечики для молока мають плавне звужування доверху (зручно для збирання відстояних вершків). Здебільшого шийка опішнянського глечика зроблена без різко обмежених плечиків і плавно переходить в корпус глечика, який звужуючись, закінчується досить широкою стійкою основою. Вироблявся в Опішні також і більш «парадний» тип глечиків з багатим орнаментом.

• Опішнянські глечики

Різновиди глеків

• — глечик з довгим носиком, використовуваний мусульманами для омивання
• Квеврі — грузинський глиняний глек великих розмірів для виробництва вина.
• Куманець
• — вузькогорлий азійський глек
• Ойнохоя — давньогрецький глечик

Галерея

• Кам'янковий глек для віскі
• Срібний глек для фірми Hamilton and Inches, Единбург, 1902 р.
• Глеки для сидру, Сомерсет
• Срібний глек для гарячої води
• Німецькі глеки з бородачами, XVII ст.
• Бутель-глек для фасованої води
• Пластикова молочна пляшка («молочний глечик»)
• Пивна пляшка «гроулер» чи «глечик»
• Римський глечик з вертикальним рифленням. 2-га половина I ст. н. е.
• Емальовані умивальний тазик і глек
• Чоловік з глеком, Португалія, 1950 р.
• Емальований глек з візерунком з виноградного листя
• Керамічний глек
• Ірландські керамічні глеки
• Молочний глек
• Поштова марка "Глечик, 1 грн.", Пошта України, 2007 рік
• Пластиковий глек

Інше

Глек для води. Країна Басків.

• Глечики — рід водяних рослин родини Лататтєві. Назва дана за схожість квіток з жовтими глечиками.
•  — сорт груш народної селекції
• Назва «глекопар» вживалася щодо парила волосистого та чистотілу.

Мовні звороти, прислів'я

• Глек розбити — посваритися
• Глек брехні назбирали та й розбили

Див. також

• Глекові поховання
• Глеки з бородачами
• Посуд
• Дзбан
• Горщик
• Миска
• Карафа

Примітки

1. Глек // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
3. Євген Желехівський / Eugen Żelechowski. Малоруско-нїмецкий словар в 2-х томах / Ruthenisch-Deutsches Wörterbuch in 2 Bänden. — Товариство ім. Шевченка / Szewczenko Verein, 1886
4. гладун // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
5. гладишка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
6. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — .
7. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
8. Гладуш // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
9. Гладущик // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
10. Глекопар // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Джерела

• Глечик [ 24 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• Про керамологічні терміни в довідковій літературі початку ХХІ століття [ 26 серпня 2016 у Wayback Machine.]