Ньєрун

Ньєр́ун — богиня сліз у . Ньєрун згадується у кьонінгах «Промови Альвіса», а також у Старшій та Молодшій Еддах (в списку імен).

Ньєрун
Частина від	скандинавська міфологія

Наукові теорії

Теорії, що стосуються її імені та функції в пантеоні, вказують на етимологічний зв'язок зі скандинавським богом Ньйордом та римською богинею Неріо і сестрою-жінкою Ньйорда. Згідгно евгемеричного трактування божеств Сноррі Стурлусона в «Сазі про інглінгів» з циклу «Кола земного» до прибуття Асів, бог Нйорд перебував серед Ванів і був одружений зі своєю сестрою.

«Коли Ньйорд був у Ванів, він був одружений зі своєю сестрою, бо такий був там звичай. Їх дітьми були Фрейр і Фрейя. А в Асів був заборонений шлюб з близькими родичами».

Ньорун — «таємнича … фігура», про яку нічого не відомо; Енді Орчард передбачає, що вона може бути фіктивною.

Етимологія

Жіночий аналог Ньйорда підходить для пояснення невідповідності статі між Нертою Тацита і давньоскандинавським богом Ньйордом: "можливо, що стара Земля-Мати (Нерта) і постає неназваною сестрою Ньйорда. Альберт Морі Стуртевант порівнює Ньєрун з давноскандинавською богинею Гевьон. Стуртевант підкреслює, що тільки ці два імені богинь з усього скандинавського корпусу закінчуються суфіксом -un. Дослідник також передбачає можливий зв'язок між Ньєрун, Нертою і Ньйордом через основу * ner.

У своєму дослідженні богині Фрейї Брітт-Мері Несстрьом також зазначає, що, як і назва Njärð, ім'я Ньєрун є жіночою формою імені Ньйорда. Несстрьом робить висновок, що: «Нерта стала в Скандинавії жіночим персонажем з ім'ям * Njärð, представленої топонімом, або Ньєрун, які з'являтимуться в кьонінгах. Це ім'я поступово було забуто з піднесенням Фрейї».

Посилання

• Фіннер Йонссон (1913). Міфологія норвежців і ісландців за джерелами. Ісландська бухгалтерська компанія.
• Фіннер Йонссон (1931). Lexicon poeticum. Друкована компанія SL Møller.
• Хопкінс, Джозеф (2012). «Богині Невідомі Я: Нджрун і Сестра-Дружина Нджерра». Інформаційний бюлетень RMN; тому 5. стор. 39-44.
• Орчард, Енді (1997). Словник норвезького міфу і легенди. Касселл. ISBN 0-304-34520-2
• Штуртевант, Альберт Морей (1952). «Що стосується давньоскандинавського імені Гефьон», опублікований в скандинавських дослідженнях; том 24 (номер 4, листопад). ISSN 0036-5637

Примітки

1. авторов, Коллектив (7 вересня 2017). Древнейшие государства Восточной Европы. 2011 год. Устная традиция в письменном тексте (рос.). Litres. ISBN .
2. Orchard (1997: 119)
3. Тацит, Публий Корнелий (2003). Анналы. Малые произведения. История (пер. с лат. А.С. Бобовича). Москва: Германия. с. 40.
4. Sturtevant 1952: 167
5. Näsström 1995: 50, 53, 60