Левіна Зара Олександрівна

Зара Олександрівна Левіна 23 січня [5 лютого] 1906 , Сімферополь — 27 червня 1976 , Москва) — радянська піаністка і композиторка. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1967). Дружина композитора Миколи Чемберджі, мати мемуаристки і перекладачки Валентини Чемберджі.

Левіна Зара Олександрівна
Основна інформація
Дата народження	5 лютого 1906(1906-02-05)^[1]^[2]
Місце народження	Сімферополь, Російська імперія
Дата смерті	27 червня 1976(1976-06-27)^[1] (70 років) або 17 червня 1976(1976-06-17)^[3] (70 років)
Місце смерті	Москва, СРСР
Громадянство	СРСР
Професії	композиторка, піаністка
Освіта	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Інструменти	фортепіано
Нагороди

Біографія

Зара Левіна народилася в родині власника невеликої крамниці, скрипаля-дилетанта; мати була сурдопедагогом (вчителькою російської мови) в школі для глухонімих дітей. Навчалася в гімназії в Олександрівську, потім — в Одеській консерваторії у Броніслави Дронсейко-Миронович , де познайомилася з Б. М. Рейнгбальд. Квартиру в одеському будинку, де жили Льовині ( Ніжинська вулиця, 3), відвідував в 1920–1921 роках Ісайя Браудо ; у дворі будинку жив також Борис Шехтер, через якого Зара Левіна незабаром познайомилася з Олександром Давиденко.

У 1925 році вона була прийнята на композиторське відділення Московської консерваторії в клас Рейнгольда Глієра. На вступному іспиті Левіна показала свою «Четверту сонату». Одночасно вона була прийнята педагогом по фортепіано в Технікум імені Скрябіна, де в цей час викладав також Д. Б. Кабалевський. Незабаром Левіна стала додатково займатися фортепіано під керівництвом Фелікса Блуменфельда. (фортепіано), і Миколи Мясковського (композиція). У роки навчання в консерваторії вона вступила в «Виробничий колектив студентів-композиторів Московської консерваторії» (Проколл) — творчу групу, створену А. Давиденко; в 1929 році перейшла в РАПМ, де піддавалася гонінням і цькування, в тому числі за її виступу з класичною музикою ^{[ ]}

Для випускного іспиту Зарой Льовіной була написана «Поема про Леніна» для оркестру, хору та солістів на слова . Роки після закінчення консерваторії (в 1932 році) і ліквідації РАПМ були насичені творчим життям, дружбою з Сергієм Прокоф'євим, Дмитром Шостаковичем, Арамом Хачатуряном, Самуїлом Фейнбергом і іншими відомими музикантами; в цей час вона вийшла заміж за .

Основні твори Льовіной — два фортепіанні концерти, дві сонати для скрипки і фортепіано, фортепіанні п'єси. Льовіной також належить понад 200 романсів на вірші Пушкіна і Лермонтова, Сергія Єсеніна, Самуїла Маршака, Євгенія Долматовського, Аветік Ісаакяна, Сільви Капутикян, вівсі Дріза і ін., А також пісні для дітей (на вірші ). Ряд вокальних творів Льовіной записали Зара Долуханова , , (акомпанемент композитора), перша скрипкова соната була записана Давидом Ойстрахом, п'єси для віолончелі — Святославом Кнушевицкого ^{[ ]} У 1967 році була удостоєна званням «Заслужений діяч мистецтв РРФСР».

Померла в Москві 27 червня 1976 року.

Примітки

1. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
2. International Music Score Library Project — 2006.
   d:Track:Q523660
3. Library of Congress Authorities — Library of Congress.
   d:Track:Q13219454d:Track:Q131454
4. {{{Заголовок}}}.

Література

• Поляновський Г. «Ода солдату» Зари Льовіной // «Музичне життя», 1963, № 17.
• Михайлівська Н. Зара Левіна. - М .: Радянський композитор, 1969.
• Валентина Чемберджі. У будинку музика жила. - М .: Аграф, 2002.

Посилання

• Левіна Зара Олександрівна // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 59.
• Інформація про записи по трансляції творів Льовіной на сайті Державного фонду телевізійних і радіопрограм ^{[недоступне посилання з Июль 2018] [недоступне посилання]}