Ананьєв Павло Архипович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ананьєв.

Павло́ Архи́пович Ана́ньєв (1917—1999) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, почесний громадянин Бердичева.

Павло Ананьєв
Капітан
Загальна інформація
Народження	20 грудня 1914(1914-12-20) РСФРР
Смерть	6 серпня 1999(1999-08-06) (84 роки)
Військова служба
Приналежність	Російська імперія →  СРСР →  Україна
Війни / битви	Друга світова війна Житомирсько-Бердичівська наступальна операція 1943-1944
Нагороди та відзнаки
Медаль «За взяття Берліна» Медаль «За визволення Праги» Медаль «Ветеран праці»

Життєпис

Народився у селі Перевесинка Самарської губернії (нині Ртищевський район Саратовської області) у багатодітній родині — батьки виховували 14 дітей.

1933 року закінчив 7 класів Трусівської неповної середньої школи, поступив на навчання до Астраханського ПТУ. Здобувши спеціальну освіту, працював обліковцем у тракторній бригаді.

Груднем 1936 року призваний до лав ЧА, у жовтні 1938-го по переводу направлений на курси полкової школи молодшого командного складу, 78-й Західний залізничний полк УВО УНКВС СРСР по Московській області. В січні 1938 року йому присвоєно звання молодшого командира РККА. 1941 року закінчив .

З червня 1941 року — на фронтах німецько-радянської війни. По серпень 1942-го проходив службу командиром будівельного взводу, Південно-Західний фронт, надалі служив командиром автоматного взводу — на Північнокавказькому фронті. Згодом — командир автомобільного взводу, командир взводу 1-ї автоматної роти 338-го гвардійського стрілецького полку 1-го Українського фронту. У грудні 1943 — січні 1944 року брав участь у боях за Бердичів.

По закінченні війни у складі 117-ї гвардійської стрілецької дивізії прибув до Бердичева. Через деякий час звільнився з лав ЧА, одружився з Валентиною Дем'янівною, уродженкою села Гвоздава Бердичівського району. Із дружиною виховали четверо дітей.

У 1949—1951 роках працював у Бердичівському військкоматі завідувачем складу, згодом — у військовому госпіталі № 4251, агент господарських доручень. Від 1954 року працював слюсарем-монтажником, БМУ-2 тресту «Укргазнафтобуд», з 1957-го — пічник на Бердичівській швейній фабриці. З 1958 року — кочегар на міській електростанції та в котельні шкірцеху Бердичівського міського промкомбінату, також робив у Бердичівському таксомоторному парку. 1964 року пройшов навчання в учбовому комбінаті Житомирського обласного комунгоспу, здобув кваліфікацію оператора газифікованої котельні. Протягом 1965—1972 років працював робітником газових печей БМУ-2 та інших організацій. 1980 року вийшов на пенсію.

Брав активну участь у роботі ветеранської організації 117-ї гвардійської стрілецької дивізії та міської ветеранської організації.

Помер Павло Ананьєв 6 серпня 1999 року, похований поряд з дружиною в селі Гвіздава Бердичівського району.

Нагороди та вшанування

• ордени Вітчизняної війни 2 ступеня
• орден Червоної Зірки
• медаль «За перемогу над Німеччиною»
• медаль «За взяття Берліна»
• медаль «За визволення Праги»
• медаль «Ветеран праці»
• почесний громадянин Бердичева (рішення міської ради від 20 квітня 1998 року № 184)

Джерела

• Ананьєв Павло Архипович [ 23 вересня 2017 у Wayback Machine.]