Шереметєва Олена Іванівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шереметєва.

Олена Іванівна Шереметєва, в постригу Леоніда — третя й остання дружина царевича Івана, невістка Івана Грозного.

Шереметєва Олена Іванівна
Народилася	1553
Померла	4 (14) січня 1587
Країна	Московське царство
Діяльність	аристократка
Знання мов	давньоруська
Титул	принцеса
Конфесія	православ'я
Рід	Шереметєви
Батько	^d^[1]
Мати	^d
У шлюбі з	Іван Іванович (син Івана Грозного)^[…]
двоюрідна сестра — Агафія, дружина царевича Михайла Кайбуліна, дочка Івана «Великого» Шереметєва. Весілля За повідомленням Джерома Горсея в 1581 р. відбувся огляд наречених для двічі «розлученого» бездітного царевича, і Олена (яку англієць, втім, називає «Настасьєю» — Natacia), була обрана з безлічі інших дівчат. «Цар Іван Васильович зібрав з усієї держави найкрасивіших дочок його бояр і дворян, дівчат, і вибрав з них дружину для свого старшого сина, царевича Івана» Р. Г. Скринников пише: «Третю дружину, Олену Шереметєву, царевич, можливо, вибрав сам, бо цареві рід Шереметєвих був противний. Один з дядьків царівни Олени (Микита, 1563 р.) був страчений за царським указом, інший, якого цар називав „бісовим сином“, потрапив у монастир (Іван Великий, 1569 р.). Батька Олени цар всенародно звинуватив у зрадницьких зносинах з кримським ханом. Єдиний вцілілий дядько царівни потрапив у полон до поляків і, як доносили московські гінці, не тільки присягнув на вірність королю, але й подав йому зрадницьку пораду нанести удар по Великим Лукам. Боярська „зрада“ знову вже в котре вповзла в царський дім». Зімін додає: якщо її батько «користувався приязню Грозного, то його брати викликали у нього почуття неприхованого роздратування. До того ж дядько Олени окольничий Федір у 1579 р. потрапив у полон, де, за чутками, присягнув на вірність Баторію. Словом, причин для невдоволення Оленою у царя вистачало». Смерть чоловіка Наступного року Олена завагітніла — це був перший раз для її чоловіка, попередніх дружин якого заслали в монастир за безплідність і, зрозуміло, він хвилювався, передчуваючи можливість, нарешті, дочекатися на світ спадкоємця. Як свідчить поширена версія подій, у листопаді 1581 року в Олександрівій Слободі, Іван Грозний застав свою невістку Олену, яка лежить на лаві в одній спідній одежі. «Іван IV Грозний та Іван Іванович», картина І. Ю. Рєпіна Третя дружина сина Івана якось лежала на лаві, одягнена в спіднє, бо була вагітна і не думала, що до неї хтось увійде. Несподівано її відвідав великий князь московський. Вона негайно піднялася йому назустріч, але його вже неможливо було заспокоїти. Князь вдарив її по обличчю, а потім так побив своєю палицею, що була при ньому, що на наступної ночі у неї ставався викидень — вона втратила хлопчика. В цей час до батька вбіг син Іван і почав просити не бити його дружини, але цим тільки звернув на себе гнів і удари батька. Він був дуже важко поранений в голову, майже в скроню, цим же самим посохом. Перед цим в гніві на батька син гаряче докоряв його наступними словами: «Ти мою першу дружину без будь-якої причини заточив в монастир, те ж саме зробив з другою дружиною і ось тепер б'єш третю, щоб погубити сина, якого вона носить в утробі». — Антонио Поссевино, «Исторические сочинения о России» Антонио Поссевино, «Исторические сочинения о России»Сварка, як прийнято вважати, сталася 14 листопада, а царевич від отриманих побоїв помер через кілька днів — 19 листопада. Існує й інше тлумачення свідоцтв сучасника: ніби Іван Грозний насправді не образився неприбраним видом невістки, а «причиною зіткнення з сином стали сексуальні домагання батька до третьої дружини царевича Івана» (див. снохацтво). Постриг Після смерті царевича Івана «пострижена в Новому (Новодівичому) монастирі, під іноцех Леоніда, і государ дав їй у вотчину місто Лух так волость Ставрову». На відміну від Євдокії Сабурової і Параскеви Солової, засланих у далекий суздальський монастир, Шереметєва Олена перебувала в московському монастирі в більш почесних умовах, як вдова «цариця». Генеалогія Примітки Lundy D. R. The Peerage d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824 Иоанн Иоаннович // Русский биографический словарь — СПб: 1897. — Т. 8. — С. 188–189. d:Track:Q22811439d:Track:Q21175479d:Track:Q1960551d:Track:Q656 Шереметева, Елена Ивановна // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1903. — Т. XXXIXа. — С. 492. d:Track:Q22811478d:Track:Q602358d:Track:Q19908137d:Track:Q656d:Track:Q23892990 Иоанн Иоаннович // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1894. — Т. XIIIа. — С. 699–700. d:Track:Q23892919d:Track:Q656d:Track:Q602358d:Track:Q19908137d:Track:Q22811496 . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 квітня 2020. . Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 8 квітня 2020. . Архів оригіналу за 6 жовтня 2008. Процитовано 8 квітня 2020. Зимин А. А. В канун грозных потрясений: Предпосылки первой Крестьянской войны в России. М., 1986 Жіночий одяг того часу зазвичай складався з двох сорочок: нижньої (сорочка) і верхньої (плаття), а також тілогрійки. Верхня сорочка (плаття) була одягом чисто домашнім, вийти в ній перед сторонніми людьми, особливо перед чоловіками, вважалося дуже непристойним. Див.: Забелин И. Домашний быт русских цариц. М., 1901, с. 515—516. Антонио Поссевино. Исторические сочинения о России . Архів оригіналу за 4 грудня 2008. Процитовано 8 квітня 2020. Література Шереметева, Елена Ивановна // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.) Елена Ивановна // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)