Анга рський рос Ангарский селище в Богучанському районі Красноярського краю Росії Розташоване на березі річки Ангари сел

Анга́рський (рос. Ангарский) — селище в Богучанському районі Красноярського краю Росії. Розташоване на березі річки Ангари.

селище Ангарський
рос. Ангарский



Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Красноярський край
Муніципальний район	Богучанський
Код ЗКАТУ:	04209802001
Код ЗКТМО:	04609402101
Основні дані
Населення	2008 осіб (2014)
Поштовий індекс	663440
Географічні координати:	58°26′ пн. ш. 97°08′ сх. д. / 58.433° пн. ш. 97.133° сх. д. / 58.433; 97.133Координати: 58°26′ пн. ш. 97°08′ сх. д. / 58.433° пн. ш. 97.133° сх. д. / 58.433; 97.133
Часовий пояс	MSK+4 (UTC+8)
Влада
Міський голова	Володимир Андрійович Зиль
Мапа
Ангарський

Історія поселення

Засноване переселенцями, насильно вивезеними у часи радянських політичних репресій. Місце розташування Ангарського обумовлене наявністю природних ресурсів, а саме — деревини, яку каторжники вирубували в тайзі і сплавляли річкою Ангара вниз до течії Єнісея. На місці звезення деревини утворилося тимчасове поселення, яке спочатку називали рос. «Соленый ручей». У 1957 році поселення перейменували в Ангарський і утворили місцевий орган самоуправління.

В Ангарському на довічному поселенні проживав і помер священномученик Петро (Вергун), Апостольський Візитатор для українців греко-католиків Німеччини, проголошений 27 червня 2001 року блаженним Католицької Церкви.

Населення

Зміна чисельності населення з роками представлена нижче:

Рік	2010 р.	2012 р.	2013 р.	2014 р.
Кількість осіб	2093	2064	2049	2008

Місцеве самоуправління

Ангарська сільська Рада депутатів

Дата обрання: 04.03.2012. Термін повноважень: 4 роки. Кількість депутатів: 10

Голова муніципального утворення

Зиль Володимир Андрійович (рос. Зыль Владимир Андреевич). Дата обрання: 04.03.2012. Термін повноважень: 4 роки

Примітки

Рубльова Н. С. Вергун Петро Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — С. 480.
о. Тарас Пошивак. Священномученик Петро Вергун: Архівні документи. Свідчення. Спогади. — Дрогобич: Коло, 2018. — 282 с. ISBN .
. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 17 вересня 2014.
Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2012 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)

Це незавершена стаття з географії Росії.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Рубльова Н. С. Вергун Петро Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — С. 480.

[2] о. Тарас Пошивак. Священномученик Петро Вергун: Архівні документи. Свідчення. Спогади. — Дрогобич: Коло, 2018. — 282 с. ISBN .

[3] . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 17 вересня 2014.

[rus-census2012-2-4] Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2012 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)

[rus-census2013-5] Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)

[rus-census2014-6] Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)