Проповідь Скарги пол Kazanie Skargi картина написана маслом в 1862 1864 роки Яна Матейка з 1986 в колекції Королівського

Проповідь Скарги (пол. «Kazanie Skargi») − картина написана маслом в 1862—1864 роки Яна Матейка, з 1986 в колекції Королівського Замку у Варшаві (№ інв. ZKW 2048), дар hr. Яна Томаша Замойського.

Проповідь Скарги
Проповідь Скарги у Вікісховищі

Творець:	Ян Матейко
Час створення:	1864
Висота:	224±1 см
Ширина:	397±1 см
Матеріал:	олійна фарба і полотно
Жанр:	історичний живопис
Зберігається:	Національний музей у Варшаві
Музей:	Національний музей у Варшаві

Михайло Швейцер як лейтенант 1-го полку уланів, 1831, модель у вигляді Петра Скарги в *Казані Скарги* Яна Матейка, 1864

З 1945 в Національному Музеї у Варшаві (від 1986 депозит Королівського Замку).

Опис

Петро Скарга — головний герой історії, стоїть праворуч. Яскравим світлом підкреслений жест, який виконує, що являє собою разючий контраст з аскетичним одягом. Повідомили, підносячись над нерухомою аудиторії Скарга живий жестикулюючи.

На картині видно різні реакції слухачів на слова проповідника. Від ігнорування і відволікання до розуміння. придбання після. Сигізмунд III Ваза, сидить майже в центрі.

Рукавичка, яка не належить ні до однієї з представлених персонажів зображена в центрі. Це подвійний виклик кинутий самим Матейком, він хотів цим показати, що буде великим художником і вчителем свого народу. Рукавички можна також розглядати як виклик кинутий магнатам. Адже в центрі стоять: Януш Радзивілл, Микола Зебжидовський і Станіслав Диявол Стадницький.

Гетьман Ян Зруйновані сидить зліва на узвишші. Два кандидати: Іпатій і єпископ Станіслав Красновський, зображені зліва в нижній частині картини. Обличчя двох послів і кардинала видно праворуч. З королем ми бачимо Маленький королевич Владислав зображений поруч із королем. Біля ніг Петра Скарги сидить .

Відразу після невдачі повстання" Матейко намалював картину «Проповідь Скарги», що ще більше посилює жах нерухомого майна. Скам'яніла від жаху аудиторія, яка натхненна виглядом королівського духівника і проповідника. Михайло Швейцер повстанець листопадовий позував для цієї картини, як Петро Скарга.

Робота витримана в тонах фіолетово-червоні з великою кількістю фіолетового.

Визнання

5 листопада 1864 року в знак визнання за внесок у відтворення історичних тем як у цій картині, Матейко був обраний членом Краківського наукового товариства (Towarzystwo Naukowe Krakowskie). Ця картина була тією, яка зробила художника знаменитим не тільки в Польщі, але і за її межами в Європі. У 1865 році картина була нагороджена золотою медаллю на щорічному Паризькому салоні. Паризькі критики дуже позитивно оцінювали роботу 26-річного Матейка, порівнюючи її з роботами Пола Делароче та Луї Галлайта, хоча багато хто вважав тему польської історії досить неясною, а деякі стверджували, що картина була занадто темною.

Примітки

Dorota Folga-Januszewska (red.): Muzeum Narodowe w Warszawie. Arcydzieła malarstwa. Warszawa: Arkady, 2012. ISBN 978-83-213-774-5.
Słoczyński, Henryk Marek (2000). Matejko (польською) . Wydawn. Dolnośląskie. с. 81. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ ()
Rezler, Marek. Kazanie Skargi. Interkl@sa. Polski Portal Edukacyjny (польською) . Процитовано 22 березня 2018.

Посилання

Проповідь Скарги. Culture.pl

[1] Dorota Folga-Januszewska (red.): Muzeum Narodowe w Warszawie. Arcydzieła malarstwa. Warszawa: Arkady, 2012. ISBN 978-83-213-774-5.

[2] Słoczyński, Henryk Marek (2000). Matejko (польською) . Wydawn. Dolnośląskie. с. 81. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ ()

[3] Rezler, Marek. Kazanie Skargi. Interkl@sa. Polski Portal Edukacyjny (польською) . Процитовано 22 березня 2018.