Новозаславський замок архітектурний комплекс другої половини 16 початку 18 століть розташований в осерді Нового Заслава

Новозаславський замок — архітектурний комплекс другої половини 16 — початку 18 століть, розташований в осерді Нового Заслава, на мисі при впадінні річки Понори до річки Горині. Зразок резиденційної архітектури князів Заславських.

Новозаславський замок



Північний фасад Новозаславського замку

50°07′00″ пн. ш. 26°49′13″ сх. д. / 50.11667° пн. ш. 26.820417° сх. д. / 50.11667; 26.820417
Статус	невідомий
Країна	Україна
Розташування	Ізяслав
Тип будівлі	замок
Засновник	Януш та Михайло Заславські
Будівництво	16 століття — 18 століття
Відомі мешканці	Олександр Янушович Заславський, Владислав Домінік Заславський-Острозький, Павло Карл Санґушко, Барбара Санґушкова, Паоло Фонтана
Стан	у руїні
Новозаславський замок (Україна)

Новозаславський замок у Вікісховищі

Історія і архітектура

Виник у зв'язку з закладенням князями Янушем та Михайлом Заславськими міста Нового Заслава, що вперше згадується 1579 року:

Место Староє Жаславскоє парканом добре обваровано и ровомъ окопано, а Новое место так не ест опатрено, прото мещане и подданые, Старому месту подлеглые, половицу оного плацу од речкы Поноры парканом заробит и ров окопат, яко налепей и наслушней быт може в року прийшлом осмдесятом.

Наступна згадка про Новий Заслав датується 1581 роком. А вже 1583 родове місто Заславських було офіційно «клоновано».

Иж они [Януш та Михайло Заславські] на власном кгрунте своем Старом Жаславли по другой стороне места Старого Жаславля место Новое Жаславль ку пожитку своему осадити хочуть, якожь и осажовати почали, -

йдеться у привілеї, яким Новому Заславу надавалося маґдебурзьке право, щотижневий торг та право мати корчми.

Найстаріший опис Новозаславського замку з 1637 року, як і наступні 1645 і 1700 років свідчать про неоднорідність його забудови в різні періоди історії.

В 1637 році замок складався з мурованої в'їзної брами, палацу на одинадцять покоїв і шести кімнат з вікнами, оправленими в олово з венеційськими шибами. У палаці була також каплиця з захристям, дзвоном і садком, по колу обмурованим, скабничка, пивниці і кухонні приміщення. Довкола палацу розташовувалася бастіонна система земляних валів і веж, цойґгавзи, допоміжні приміщення. «Від поля» замок був захищений муром.

У Новозаславському замку 6 липня 1627 року, в покоях князя Олександра Заславського, у присутності Митрополита Київського Йосифа Веляміна Рутського, православний архієпископ Мелетій Смотрицький оголосив про своє таємне навернення до унії.

Наполеон Орда. *Костел Святого Йосипа і Новозаславський замок.* 1872 рік

Інвентар з 1645 року подає допіру опис великого дерев'яного будинку, що розташовувався в Новозаславському замку і передавався на три роки в оренду якомусь Ґлоговському.

Наступний інвентар з 1700 подає вже більш розлогий опис замкового ансамблю, що зазнав суттєвих ушкоджень під час козацької ребелії під проводом гетьмана Богдана Хмельницького.

…після бунтів козацьких і революції воєнної спустошення князівства заславського було настільки великим, що місто Заслав направду пусткою без уряду і догляду після тих подій лишилося

В'їзд до палацу був від міста через міст брукований, велику муровану вежу-браму, що вже не мала накриття, через «ворота двоїсті на гаках і завісах залізних у мурі з запертям дерев'яним від замку з склепінням мурованим». На замку стояли два палаци, поєднані між собою. Другий мав колись «покої, кабінети, залі, альтани, ґанки на горі і здолу». Центральну частину палацу займала кругла вежа-стовп «покій особливий князівський», над дверима якої містилася іскрипція з датою 1610 і латинським висловлюванням «прийшов, побачив, змовчав» (лат. veni, vidi, exi tace). Крім того, на замковому подвір'ї знаходився мурований костьолик в занедбаному стані.

З трьох сторін замок був оточений оборонною системою земляних валів, частково обмурованих, мав дві муровані вежі зі стрільницями і бастіон. З четвертої сторони був захищений лише дерев'яним частоколом. З арсеналу в замку лишалося три гармати, дві з яких, судячи з опису, вже не були дієздатними.

Власники на той час у замку не мешкали. Приміщення замка, як і подвір'я, що були

…гноєм від худоби і людей різних із сіл і різних волюнтаристів свавільних із шляхти [що] з респекту ніби притулок там собі набудували невідомо за чиїм дозволом

наказувалося самовільним господарям очистити, а замковій зверхності докласти зусиль, щоб це сталося напевно.

*Костел Святого Йосипа і Новозаславський замок.* 1960-ті роки

В 1720-30 роках здійснено реконструкцію замка, власником якого на той час був Павло Карл Санґушко. Керував роботами заславський губернатор Анджей Ґоський і варшавський майстер Войцех Стшалковський, а виконували ремісники з Любартова і Варшави. Остаточно роботи завершено в 1745 році. Під час реконструкції відновлено покій і окремий кабінет княжни, покій князівни, канцелярію і кабінет князя, велику репрезентаційну залу і малу скарбничку. Відремонтовано палацову каплицю. Вівтар для каплиці з різьбленням Христа виконав Ґжеґож Ждановський. Інтер'єр прикрашено картинами на релігійну тематику, невеличкими образками, вотивами, молитовними текстами і культовими предметами. Залі обставлено оздобленими різьбленими гербами меблями, розмаїтими столами, столиками, кріслами оббитими червоною шкірою, шафами і великою кількістю порцеляни і золотарських виробів. Канцелярію прикрашено кармазиновим адамашком, шістьмома білими світильниками і двома великими дзеркалами. Залу репрезентаційну прикрашено мальованим оббиттям, крісла у ній обтягнуті шкірою в червоні і золоті кольори..

На початку 1730-х років до заславської придворної капели належав видатний німецький композитор доби пізнього бароко .

В грудні 1746 року в Новозаславському замку перебував польський король Авґуст III Фрідріх.

Наполеон Орда. Руїни Новозаславського замку з-над річки Понори. 1872 рік

У 1750-х на новозаславському дворі Санґушків неодноразово перебував Павло Ґіжицький, відомий волинський архітектор.

Новозаславський замок став частиною нового архітектурного комплексу після побудови у 1754–1770 роках палацу князів Санґушків.

Галерея

Кам'яний портал в минулому був частиною замкового інтер'єру.
Північно-західний ріг палацу князів Заславських.
Зразок цегляної кладки склепіння.
Сучасний стан інтер'єру палацу князів Заславських.

Див. також

Зауваги

Згадували ще в 18 столітті. Цит. за: Skrabski Jόzef. Paolo Fontana. Nadworny architekt Sanguszkόw. — Tarnόw, 2007. — S. 83. — . (пол.)
Імовірно збудована після повернення князя Олександра Янушовича Заславського з освітньої мандрівки (1605 рік). Див. цікаву формулу змалювання цього (?) покою в листі князя Олександра Заславського, де він просить якогось Валентина Мочиґембу збудувати йому кам'яничку 0,5×4 м, де остання з кімнат являла б собою круглу башту, обгороджену мерлонами, щоб звідти не вилітали «закуті» там «душки». Див.: Наталя Яковенко. Жарти зі смертю (пародійна мініатюра князя Олександра Заславського на тлі його конфесійної ідентичності) Зчитано 29-11-2010. А також слушні зауваження Володимира Александровича: Александрович В. Мистецькі клопоти князя Олександра Заславського // Український археографічний щорічник. — Вип. 15. — Т. 18. — Київ, 2010. — C. 176–177.
Зокрема гармата «Богдан» з 1581 року і гармата з гербом князя Януша Острозького з 1608 року.
Відновлення замкової каплиці схвалив папа римський Бенедикт XIV.

Примітки

Заяць А. Урбанізаційний процес на Волині в XVI — першій половині XVII ст. — Львів, 2003. — С. 82—83.
Володимир Александрович. Інвентарі замків у Старому й Новому Заславі з XVII століття [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] Зчитано 29-11-2010.
Наталя Яковенко. Жарти зі смертю. Жарти зі смертю (пародійна мініатюра князя Олександра Заславського на тлі його конфесійної ідентичності) [ 29 травня 2014 у Wayback Machine.] (Перевірено 6 серпня 2012)
Володимир Александрович. Інвентарі замків у Старому й Новому Заславі з XVII століття [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] Зчитано 30-11-2010.
Гойський
Jόzef Skrabski. Paolo Fontana. Nadworny architekt Sanguszkόw.— Tarnόw, 2007.— S. 83-84. (пол.)
Józef Skrabski. Zasław jako ośrodek artystyczny w XVII i XVIII wieku. [ 26 квітня 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
Archiwum książąt Lubartowiczów-Sanguszków w Sławucie [ 7 червня 2011 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1887. — T. 1. — S. 354. (пол.)
Betlej Andrzej. Paweł Giżycki SJ architekt polski XVIII wieku. — Kraków, 2003. — S. 40. — . (пол.)

Література

Александрович В. Мистецькі клопоти князя Олександра Заславського // Український археографічний щорічник. — Вип. 15. — Т. 18. — Київ, 2010.

Мережні ресурси

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Новозаславський замок

Замки України: Новозаславський замок. 2023
Наталя Яковенко. Жарти зі смертю (пародійна мініатюра князя Олександра Заславського на тлі його конфесійної ідентичності)
Володимир Александрович. Інвентарі замків у Старому й Новому Заславі з XVII століття [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]
Юзеф Скрабський. Заслав як мистецький осередок XVII—XVIII сторіч [ 20 листопада 2008 у Wayback Machine.] (пол.)
Олексій Збруцький. Оборонна система палацового комплексу князів Санґушків у місті Заславі. Північно-західний бастіон [ 20 листопада 2008 у Wayback Machine.]

[4] Згадували ще в 18 столітті. Цит. за: Skrabski Jόzef. Paolo Fontana. Nadworny architekt Sanguszkόw. — Tarnόw, 2007. — S. 83. — . (пол.)

[5] Імовірно збудована після повернення князя Олександра Янушовича Заславського з освітньої мандрівки (1605 рік). Див. цікаву формулу змалювання цього (?) покою в листі князя Олександра Заславського, де він просить якогось Валентина Мочиґембу збудувати йому кам'яничку 0,5×4 м, де остання з кімнат являла б собою круглу башту, обгороджену мерлонами, щоб звідти не вилітали «закуті» там «душки». Див.: Наталя Яковенко. Жарти зі смертю (пародійна мініатюра князя Олександра Заславського на тлі його конфесійної ідентичності) Зчитано 29-11-2010. А також слушні зауваження Володимира Александровича: Александрович В. Мистецькі клопоти князя Олександра Заславського // Український археографічний щорічник. — Вип. 15. — Т. 18. — Київ, 2010. — C. 176–177.

[6] Зокрема гармата «Богдан» з 1581 року і гармата з гербом князя Януша Острозького з 1608 року.

[9] Відновлення замкової каплиці схвалив папа римський Бенедикт XIV.

[1] Заяць А. Урбанізаційний процес на Волині в XVI — першій половині XVII ст. — Львів, 2003. — С. 82—83.

[:0-2] Володимир Александрович. Інвентарі замків у Старому й Новому Заславі з XVII століття [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] Зчитано 29-11-2010.

[3] Наталя Яковенко. Жарти зі смертю. Жарти зі смертю (пародійна мініатюра князя Олександра Заславського на тлі його конфесійної ідентичності) [ 29 травня 2014 у Wayback Machine.] (Перевірено 6 серпня 2012)

[7] Володимир Александрович. Інвентарі замків у Старому й Новому Заславі з XVII століття [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] Зчитано 30-11-2010.

[8] Гойський

[10] Jόzef Skrabski. Paolo Fontana. Nadworny architekt Sanguszkόw.— Tarnόw, 2007.— S. 83-84. (пол.)

[11] Józef Skrabski. Zasław jako ośrodek artystyczny w XVII i XVIII wieku. [ 26 квітня 2014 у Wayback Machine.] (пол.)

[12] Archiwum książąt Lubartowiczów-Sanguszków w Sławucie [ 7 червня 2011 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1887. — T. 1. — S. 354. (пол.)

[13] Betlej Andrzej. Paweł Giżycki SJ architekt polski XVIII wieku. — Kraków, 2003. — S. 40. — . (пол.)