Олександр Валерійович Носик 6 листопада 1971 Москва РСФРР СРСР російський актор театру та кіно телеведучий викладач акто

Олександр Валерійович Носик (6 листопада 1971, Москва, РСФРР, СРСР) — російський актор театру та кіно, телеведучий, викладач акторської майстерності.

Олександр Носик
На прощальном творческом вечере на юбилейной 110-й встрече московского клуба короткометражного кино «Kinolibre». Москва, 28 февраля 2020 года.
Ім'я при народженні	Олександр Валерійович Носик
Народився	6 листопада 1971(1971-11-06) (52 роки) Москва, СРСР
Громадянство	Росія
Національність	росіянин
Місце проживання	Москва
Діяльність	актор
Alma mater	Вище театральне училище імені Б. В. Щукіна
Знання мов	російська
Роки активності	1998 — тепер. час
Батько	Валерій Носик (09.10.1940-04.01.1995)
Мати	(18.05.1944)
IMDb	ID 1460967
Сайт	alexandernosik.ru
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія та життєпис

Народився 6 листопада 1971 року в Москві , в сім'ї акторів - (9 жовтня 1940 - 4 січня 1995) та (нар. 18 травня 1944). Батьки розлучилися в 1980 році, коли Сашкові було дев'ять років, а його одноутробній сестрі Каті Стичкіної (дочки матері від першого шлюбу з Олексієм Стичкіним) – дванадцять років. Потім діти виховувалися мамою та вітчимом, актором Олексієм Кудиновичем (нар. 2 березня 1951).

В 1989 закінчив московську середню загальноосвітню школу № 591 (нині - школа № 1465 імені адмірала Н. Г. Кузнєцова ) на Брянській вулиці.

Здобувши атестат зрілості , намагався вступити на економічний факультет Московського інституту народного господарства імені Г. В. Плеханова , але провалив іспити і вступив до фінансово-економічного технікуму, через два роки навчання в якому можна було піти на другий курс фінансового інституту и поступил в финансово-экономический техникум, через два года обучения в котором можно было пойти на второй курс финансового института.

Восени 1989 був призваний на військову службу в лавах Радянської армії . Два роки служив під Білгородом, в автомобільному батальйоні військ ППО СРСР, у взводі акумуляторників.

Повернувшись зі служби в армії знову пробував вступити до Плеханівського інституту, але вдруге зазнав невдачі (для зарахування йому не вистачило лише одного бала).

В 1992 вступив, а в 1996 закінчив Вищу театральне училище імені Б. В. Щукіна в Москві (художній керівник курсу - Юрій Веніамінович Шликов ). На четвертому курсі було прийнято до трупи Московського театрального центру «Вишневий сад» під керівництвом Олександра Михайловича .

Пізніше працював у театрі «Міленіум», Творчому об'єднанні «Дует». Співпрацює з та багато грає в антрепризі.

З 2011 року викладав дисципліну «Акторська майстерність» на факультеті медіакомунікацій та аудіовізуальних мистецтв Московського державного інституту культури . А у 2014 році став співпрацювати зі «Школою мистецтв та медіатехнологій» Аріни Шарапової у Москві, де очолив студію акторської майстерності.

З грудня 2015 року є президентом благодійного фонду допомоги дітям «Байдужості. Ні».

Особисте життя

З 14 жовтня по липень 2017 року був одружений з Ольгою фон Зінгер, яка була на той час фахівцем з авторського права, продюсером, генеральним директором ТОВ «Кіт фільм».

Творчість

Ролі в театрі

«Авантюристи мимоволі» - Роберт
"Він, вона і Дженні" - Лео
«Вбивство помилково»
«Авантюрна сімейка» - Вася
«Лебідь» - Кевін
«Ігри уяви» - Лопахін
"Сюрприз для компаньйона" - Пол Ріггс
"З любов'ю не жартують" - Дон Алонсо
"Чоловічий рід. Єдине число - Френк Хардер, мама
«Ханума» - Акоп
«Немовля напрокат»
"Наречена для банкіра, або Шість страв з однієї курки" - Банкір
«Оскар» - Оскар
«Подорож у стилі блюз»
«Скляний звіринець» - Джим
"Трамвай "Бажання"" - Мітч, Стенлі Ковальські
«Дама та її чоловіки» - Пол
"Погана сімейка" - Мішель
«Про Федота-стрільця молодого молодця» — Федот
«Фамільна честь Вустерів» - Вустер
"Чао" - Антуан Мартіне
«Російське лото»

Фільмографія

1992 - «Ка-ка-ду» - Саша (у дитинстві)
1998 - «Квіти від переможців» - Роман («Лютик»), друг Паші та Сергія
1999-2000 - «Каменська» (фільм №3 "Вбивця мимоволі") - Ігор Єрохін
2000 - (фільм №5 "Ген смерті") - юнак, син Топоркова
2000 - «Марш Турецького» (серії №4 "Синдикат кілерів" та № 10 "Контрольний постріл") - Олег Романов, співробітник Адміністрації Президента Росії, син начальника ГУВС Москви Романової
2001 - «Ми зробили це!» - Сашко Єлізаров, молодий виконавець волі шефа
2002-2003 - «Спецназ» - Кобрин («Змій»), спецназівець, старший прапорщик
2003 - «Інструктор» (фільм №2 "Шукай бродягу") - Андрій Палєєв, сержант
2003 - «Любов імператора» - пан X
2003 - «Вільна жінка 2» - Паша
2004 - «Повернення Мухтара» - Артем Валерійович Колосов, старший лейтенант, оперуповноважений ОВС "Щукіно", господар Мухтара;
2004 - «Боєць» - Геннадій Темнов, майор морської піхоти Північного флоту
2004 - Прощальна луна - Юрка Сенчин, видавець
2005 - «Велика прогулянка» - Ігор
2005 - «Повернення Мухтара-2» - Артем Валерійович Колосов, старший лейтенант, оперуповноважений ОВС "Щукіно", господар Мухтара.
2005 - Золоті хлопці - Роман Сироткін
2005 - Невідкладна 2 (серія № 4 "Пограбування") - Кирило Самохвалов, охоронець-грабіжник
2005 - Полювання на ізюбря - епізод
2006 - У першому колі - Віталій Євгенович, референт
2006 - Танцюй, не зупиняйся - Микита
2007 - Спартакіада. Локальне потепління - Шурік
2007 - Зберігати вічно - Віталій Євгенович, референт
2008 - Багата і кохана - Максим Єпішин, лікар
2008 - Воротили - Юрій Олексійович Ілюхін
2009 - Дах - Ярослав Ігнатович, вчитель географії
2009 - Таке життя - Семен Молчалін, олігарх районного масштабу
2009 - Танго з ангелом - Роман Вікторович Львів, адвокат Тимура Лігова
2009 - Тихі сосни - Борис, чоловік Ольги
2009 - Марго. Вогненний хрест
2010 - Виконавчий лист - Станіслав Сергійович
2010 - Шляховики 2 (серія № 5 "Випадковий пасажир") - Ваня Переверзєв
2010 - Охоронці мережі - Ігор, власник інтернет-агентства «Нетрейнджерс»
2010 - Помста - Пилип Олександрович Кудасов
2011 - Лектор - Єгор, співробітник ФСБ
2011 - Знахар 2. Полювання без правил - Вадим Андрійович
2012 - Дикий 3 (фільм № 11 "Ромео і Джульєтта") - Гриша Сіверський
2012 - Агент Хамілтон. В інтересах нації (Швеція) - Крутов
2013 - Берега - Дмитро Іванович Ковальський, майор-штабіст
2013 - Пасічник - Яків Олександрович Шніц, майор, старший слідчий Слідчого комітету при обласній прокуратурі
2013 - Дід (короткометражний) - Олексій
2013 - Сімейні обставини - Саша Любочкін, батько-одиначка
2014 - Альпіністи - Єгор
2014 - На кордоні
2014 - Стрілок 2 - Діма
2016 - Все за законом - В'ячеслав Мурзін, заступник командира частини з тилу, підполковник
2017 - Останній шанс - Сергій
2017 - Правила механіка замків - Куваєв, злодій-«ведмежатник»
2017 - Каспій 24 - Сергій Мамаєв
2017 - Торгсін - Матвій Яровий, голова правління "Торгсіна"
2019 - Гаряча точка - Костянтин Миколайович Таранов, ветеран Афганської війни , вітчим Жені Муріна, чоловік Раїси, бандит
2020 - Вікна на бульвар - Павло Олександрович Бондар, кримінальний бізнесмен, інвестор,
2021 - Ключ від усіх дверей - Павло Білецький
2021 - Таємниці слідства 21 - Михайло Прасолов, колишній співробітник ВБЕЗ

Робота на телебаченні

Олександр Носік був ведучим телепередач:

«Година безпеки» (телеканал «Безпека»),
«Вчинок» (телеканал «Зірка» ),
«Хочу знати» («Перший канал»),

«Хочу будинок за кордоном» (телеканал ), "Між нами, дівчатками" ("Перший канал").

Громадська позиція

Олександра Носика внесли до бази центру "Миротворець". Відповідний запис з'явився у розділі "Чистилище", через те що виступав в окупованій Ялті під час новорічних свят та відкрито підтримав окупацію Криму Росією.

«Крим стане стовідсотковою власністю Російської Федерації, як це є зараз, і передумови цього були. Треба повернутися в історію: за всієї спірності ситуації з Кримом та приєднанням Криму до Росії, у 1991 році був референдум в Україні та Крим, до речі, і східна" Україна, тоді проголосували за приєднання до Російської Федерації»

Оригінальний текст (рос.)

«Крым станет стопроцентной собственностью Российской Федерации, как это есть сейчас, и предпосылки к этому были. Надо вернуться в историю: при всей спорности ситуации с Крымом и присоединением Крыма к России, в 1991 году был референдум в Украине и Крым, кстати, и восточная Украина, тогда проголосовали за присоединение к Российской Федерации»

Посилання

Носик Александр Валерьевич. Биография, фильмография, фотографии актёра. [ 22 липня 2020 у Wayback Machine.] // ruskino.ru
Александр Носик. Биография и фильмография. [ 19 березня 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт телеканала «Россия-1» // russia.tv
Александр Носик. Биография. [ 9 вересня 2009 у Wayback Machine.] // ktoestkto.ru
Александр Носик. Биография. [ 19 січня 2013 у Wayback Machine.] Сайт «Актёры советского и российского кино» // rusactors.ru
Александр Носик. Биография. [ 30 червня 2018 у Wayback Machine.] Сайт «Вокруг ТВ» // vokrug.tv
Александр Носик. Биография. [ 6 листопада 2020 у Wayback Machine.] // 7days.ru
Александр Носик. Полная Биография. [ 2 лютого 2022 у Wayback Machine.] // biojizn.ru

Примітки

Сергей Пустовойтов, газета . «Листая старые подшивки». О смерти Валерия Носика узнали через два года. [ 6 листопада 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт (Москва) // maly.ru (8 октября 2003 года)
Александр Носик. ВИДЕО. Александр Носик вернулся в родную школу. [ 6 листопада 2020 у Wayback Machine.] // 7days.ru (27 мая 2018 года)
Ведущая: . ВИДЕО. Программа «Субботник». Александр Носик (выпуск от 17 января 2015 года). [ 23 жовтня 2018 у Wayback Machine.] Официальный сайт телеканала «Россия-1» // russia.tv
Автор и ведущий: . ВИДЕО. Программа «Однажды» (выпуск от 14 ноября 2019 года). Завидный холостяк Александр Носик, российская «Хорошая жена» и любовь Александра Панайотова. [ 2 березня 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт телекомпании «НТВ» // ntv.ru (14 ноября 2019 года)
Высшее театральное училище имени Б. В. Щукина. Галерея выпускников. 1990-е годы. — 1996 год, художественный руководитель курса Ю. В. Шлыков. [ 11 квітня 2018 у Wayback Machine.] Официальный сайт // htvs.ru
Александр Кныш (19 лютого 2016). (рос.). Газета «Ульяновская правда» // ulpravda.ru. Архів оригіналу за 30 червня 2018. Процитовано 30 червня 2018.
Ирина Волга (19 липня 2017). . // wday.ru. Архів оригіналу за 30 червня 2018. Процитовано 30 червня 2018.
Василиса Моргунова (19 липня 2017). . сайт // dni.ru. Архів оригіналу за 30 червня 2018. Процитовано 30 червня 2018.
Премьера на «НТВ»: Арсений Робак и Александр Носик оказались в «Горячей точке». — 27 января 2020 года на телеканале «НТВ» состоится премьера остросюжетного детектива «Горячая точка» производства «Киностудии КИТ». [ 7 лютого 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт телекомпании «НТВ» // ntv.ru (22 января 2020 года)
Анонс. Детективный телевизионный художественный фильм «Окна на бульвар» (Россия, 2020 год, 4 серии). Премьера — 7 марта 2020 года. [ 6 листопада 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт телеканала «ТВ Центр» // tvc.ru (7 марта 2020 года)
Надежда Шульга (20 жовтня 2011). . газета «Комсомольская правда» // kp.ru. Архів оригіналу за 28 липня 2018. Процитовано 27 червня 2018.
Ведущая: (14 червня 2012). ВИДЕО. В гостях у программы «Доброе утро» Александр Носик (выпуск от 14 июня 2012 года). — Один из ведущих программы «Между нами, девочками» актёр Александр Носик в эфире «Доброго утра» рассказал об отношениях с коллегами по передаче (рос.). Официальный сайт «Первого канала» // 1tv.ru. Архів оригіналу за 7 серпня 2012. Процитовано 24 липня 2012.

[О_смерти_Валерия_Носика_на_maly.ru-1] Сергей Пустовойтов, газета . «Листая старые подшивки». О смерти Валерия Носика узнали через два года. [ 6 листопада 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт (Москва) // maly.ru (8 октября 2003 года)

[2] Александр Носик. ВИДЕО. Александр Носик вернулся в родную школу. [ 6 листопада 2020 у Wayback Machine.] // 7days.ru (27 мая 2018 года)

[Субботник_на_russia.tv-3] Ведущая: . ВИДЕО. Программа «Субботник». Александр Носик (выпуск от 17 января 2015 года). [ 23 жовтня 2018 у Wayback Machine.] Официальный сайт телеканала «Россия-1» // russia.tv

[Однажды_на_ntv.ru-4] Автор и ведущий: . ВИДЕО. Программа «Однажды» (выпуск от 14 ноября 2019 года). Завидный холостяк Александр Носик, российская «Хорошая жена» и любовь Александра Панайотова. [ 2 березня 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт телекомпании «НТВ» // ntv.ru (14 ноября 2019 года)

[5] Высшее театральное училище имени Б. В. Щукина. Галерея выпускников. 1990-е годы. — 1996 год, художественный руководитель курса Ю. В. Шлыков. [ 11 квітня 2018 у Wayback Machine.] Официальный сайт // htvs.ru

[6] Александр Кныш (19 лютого 2016). (рос.). Газета «Ульяновская правда» // ulpravda.ru. Архів оригіналу за 30 червня 2018. Процитовано 30 червня 2018.

[7] Ирина Волга (19 липня 2017). . // wday.ru. Архів оригіналу за 30 червня 2018. Процитовано 30 червня 2018.

[8] Василиса Моргунова (19 липня 2017). . сайт // dni.ru. Архів оригіналу за 30 червня 2018. Процитовано 30 червня 2018.

[9] Премьера на «НТВ»: Арсений Робак и Александр Носик оказались в «Горячей точке». — 27 января 2020 года на телеканале «НТВ» состоится премьера остросюжетного детектива «Горячая точка» производства «Киностудии КИТ». [ 7 лютого 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт телекомпании «НТВ» // ntv.ru (22 января 2020 года)

[10] Анонс. Детективный телевизионный художественный фильм «Окна на бульвар» (Россия, 2020 год, 4 серии). Премьера — 7 марта 2020 года. [ 6 листопада 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт телеканала «ТВ Центр» // tvc.ru (7 марта 2020 года)

[хочу_дом_за_рубежом-11] Надежда Шульга (20 жовтня 2011). . газета «Комсомольская правда» // kp.ru. Архів оригіналу за 28 липня 2018. Процитовано 27 червня 2018.

[12] Ведущая: (14 червня 2012). ВИДЕО. В гостях у программы «Доброе утро» Александр Носик (выпуск от 14 июня 2012 года). — Один из ведущих программы «Между нами, девочками» актёр Александр Носик в эфире «Доброго утра» рассказал об отношениях с коллегами по передаче (рос.). Официальный сайт «Первого канала» // 1tv.ru. Архів оригіналу за 7 серпня 2012. Процитовано 24 липня 2012.