Забивка

Забивка (рос. забивка, англ. tamping, нім. Besatz m, Verdämmung f)

• 1) Процес заповнення інертним матеріалом частини зарядної порожнини.

• 2) Інертний матеріал, що застосовується для ізоляції заряду вибухової речовини (ВР). Використовується 3. для «замкнення» продуктів детонації, підвищення ККД вибуху, зниження радіуса розлітання уламків. Найбільший опір виштовхувальній дії продуктів детонації здійснюють сипучі матеріали, що мають досить високу щільність, високий коеф. внутр. тертя, а також пластичні, рідкі і швидкотверднучі суміші. Для зменшення фільтрації продуктів детонації через 3. грубозернистого матеріалу пустоти між його зернами заповнюють водою або дрібнозернистим піском. Як З. використовують: ґранульований шлак, пісок, щебінь, уламкові породи, глину, поліетиленові пакети, заповнені піском або водою тощо.

Забивка повітряна (порожнинна)

Забивка повітряна (порожнинна) — повітряний проміжок, який залишається між зарядом ВР і твердою забивкою у гирлі шпуру (свердловини). Застосовується для зниження початкового тиску вибухових газів і збільшення тривалості дії вибуху на навколишнє середовище з метою досягнення більш рівномірного подрібнення породи вибухом, рідше (при масових вибухах) — для скорочення тривалості і трудоємності вибійних робіт.

Див. також

• Забивна машина

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — .