Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Шиподзьоб рудогузий Рудогузий шиподзьоб в пустелі Старта Новий Південний Уельс Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1

Шиподзьоб рудогузий

Шиподзьоб рудогузий
Шиподзьоб рудогузий
image
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Надродина: Meliphagoidea
Родина: Шиподзьобові (Acanthizidae)
Підродина: Шиподзьобні (Acanthizinae)
Рід: Шиподзьоб (Acanthiza)
Вид: Шиподзьоб рудогузий
Біноміальна назва
Acanthiza uropygialis
Gould, 1838
image
Ареал виду
Посилання
image Вікісховище: Acanthiza uropygialis
image Віківиди: Acanthiza uropygialis
image ITIS: 558384
image МСОП: 22704650
image NCBI: 117199

Шиподзьоб рудогузий (Acanthiza uropygialis) — вид горобцеподібних птахів родини шиподзьобових (Acanthizidae). Ендемік Австралії.

Таксономія

Рудогузий шиподзьоб був описаний в 1838 році англійським орнітологом Джоном Гульдом. Деякі дослядники, зокрема Грегорі Метьюс пропонували виділити до дев'яти підвидів. Пізніші дослідники виділяли два підвиди: A. u. uropygialis і A. u. augusta. Однак генетичне дослідження не підтвердило існування підвидів. Сучасні дослідники вважають вид Acanthiza uropygialis монотиповим.

Опис

Довжина птаха становить 9-11 см, розмах крил 15,5 см, вага 6 г. Верхня частина тіла світло-сіро-коричнева, гузка каштанова, хвіст здебільшого чорний зі світлим кінчиком. На бічних сторонах, на лобі та на тім'ї світлі плями. Нижня частина тіла рівномірно білувата. Виду не притаманний статевий диморфізм.

Рудогузі шипоздьоби внутрішніх районів Австралії мають світліше забарвлення. Гузка в них набагато світліша, а нижня сторона тіла біла.

Поширення і екологія

Рудогузий шиподзьоб є ендеміком Австралії. Мешкає на більшій частині континенту, крім північних регіонів. Живе в сухих лісових масивах і чагарниках, а також в піщаних дюнах, на кам'янистих схилах і осипах. Це осілий вид птахів на всьому ареалі.

Раціон

Рудогузі шиподзьоби здебільшого комахоїдні, але можуть доповнювати раціон насінням. Дослідження вмісту шлунку вказують на вживання птахами павуків, комах, насіння, бруньок і пагонів.

Цей вид птахів шукає здобич серед листя і гілок чагарників і невеликих дерев. Часто рудогузі шиподзьоби харчуються в зграйках до 20 птахів. які складаються з птахів різних видів: бурих і жовтогузих шиподзьобів, бурих білолобиків, білочеревих кущовиків, рудогорлих пустковиків, сивоспинних окулярників.

В Південній Австралії в зимовий період рудогузі шиподзьоби були помічені в зграях зі 100 і білеше птахів. До цих зграй також долучалися малі, жовтогузі і золотомушкові шиподзьоби.

Розмноження

Сезон розмноження триває в червні-грудні. За сезон може вилупитися до трьох виводків пташенят. Гнізда маленькі, куполоподібні або яйцеподібні. Вони зазвичай облаштовуються в дуплах дерев або в пнях. Пташенята залишаються в гнізді 18-20 днів. Були помічені випадки групового виховання (коли батьківській парі птахів допомагали інші птахи, зазвичай їх минулорічне потомство).

Рудогузі шиподзьоби є жертвою гніздового паразитизму з боку рудохвостих дідриків.

Примітки

  1. BirdLife International (2012). . Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 26 листопада 2013.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
  3. Pizzey, G., & Knight, F. (2012). The field guide to the birds of Australia (S. Pizzey Ed. 9 ed.). Sydney: Harper Collins.
  4. Higgins, P. J., & Peter, J. M. (Eds.). (2002). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds (Vol. 6, pp. 468-478). Melbourne: Oxford University Press.
  5. Gould, J. (1865). Handbook to the birds of Australia. London: Published by the author. [1] [ 7 грудня 2016 у Wayback Machine.]
  6. Mathews, G. M. (1912). A List to the Birds of Australia. Novitates Zoologicae, 18, 171-455. [2] [ 20 липня 2019 у Wayback Machine.]
  7. Campbell, A. G., & Kilsyth, J. P. (1925). Thornbills of the Genus Geobasileus. Emu, 25(2), 57-68. doi:10.1071/MU925057
  8. Mack, G. (1936). A systematic revision of the Australian thornbills. Memoirs of Museum Victoria, 10, 86-118. retrieved 23 Oct 2013 from https://www.biodiversitylibrary.org/item/120023#page/90/mode/1up [ 14 червня 2017 у Wayback Machine.]
  9. Mayr, E., & Serventy, D. L. (1938). A Review of the Genus Acanthiza Vigors and Horsfield. Emu, 38(3), 244-292. doi:10.1071/MU938245
  10. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). . World Bird List Version 9.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 21 January 2019.
  11. Schodde, R., & Mason, I. J. (1999). The Directory of Australian Birds: Passerines. Melbourne: CSIRO Publishing.
  12. Christidis, L., & Boles, W. E. (2008). Systematics and taxonomy of Australian birds. Melbourne: CSIRO Publishing.
  13. Baldwin, M. (1975). Birds of Inverell District, NSW. Emu, 75(3), 113 - 120. [3]
  14. McEvey, A. R., & Middleton, W. G. (1968). Birds and vegetation between Perth and Adelaide (Results of the Harold Hall Australian Expedition, No.12). Emu, 68(3), 161 - 212. [4] [ 16 грудня 2013 у Wayback Machine.]
  15. Ford, J., & Sedgwick, E. H. (1967). Bird distribution in the Nullarbor Plain and Great Victoria Desert region, Western Australia. Emu, 67(2), 99 - 124. doi:10.1071/MU967099 [ 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  16. Gee, P., Gee, I., & Read, J. (1996). An annotated bird list from the Davenport Range, South Australia. South Australian Ornithology, 32(4/5), 76-81.
  17. White, H. L. (1915). Descriptions of nests and eggs new to science. Emu, 15(1), 35 - 36. doi:10.1071/MU915035
  18. J.N.McGilp. (1922). Birds of the Lake Frome District, South Australia. Part II. Emu, 22(4), 274 - 287. doi:10.1071/MU922274 [ 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.]

Посилання

image Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Shipodzob rudoguzij Rudoguzij shipodzob v pusteli Starta Novij Pivdennij Uels Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Yaderni Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Infratip Hrebetni Vertebrata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Pidryad Spivochi ptahi Passeri Nadrodina Meliphagoidea Rodina Shipodzobovi Acanthizidae Pidrodina Shipodzobni Acanthizinae Rid Shipodzob Acanthiza Vid Shipodzob rudoguzij Binomialna nazva Acanthiza uropygialis Gould 1838 Areal vidu Posilannya Vikishovishe Acanthiza uropygialis Vikividi Acanthiza uropygialis ITIS 558384 MSOP 22704650 NCBI 117199 Shipodzob rudoguzij Acanthiza uropygialis vid gorobcepodibnih ptahiv rodini shipodzobovih Acanthizidae Endemik Avstraliyi TaksonomiyaRudoguzij shipodzob buv opisanij v 1838 roci anglijskim ornitologom Dzhonom Guldom Deyaki doslyadniki zokrema Gregori Metyus proponuvali vidiliti do dev yati pidvidiv Piznishi doslidniki vidilyali dva pidvidi A u uropygialis i A u augusta Odnak genetichne doslidzhennya ne pidtverdilo isnuvannya pidvidiv Suchasni doslidniki vvazhayut vid Acanthiza uropygialis monotipovim OpisDovzhina ptaha stanovit 9 11 sm rozmah kril 15 5 sm vaga 6 g Verhnya chastina tila svitlo siro korichneva guzka kashtanova hvist zdebilshogo chornij zi svitlim kinchikom Na bichnih storonah na lobi ta na tim yi svitli plyami Nizhnya chastina tila rivnomirno biluvata Vidu ne pritamannij statevij dimorfizm Rudoguzi shipozdobi vnutrishnih rajoniv Avstraliyi mayut svitlishe zabarvlennya Guzka v nih nabagato svitlisha a nizhnya storona tila bila Poshirennya i ekologiyaRudoguzij shipodzob ye endemikom Avstraliyi Meshkaye na bilshij chastini kontinentu krim pivnichnih regioniv Zhive v suhih lisovih masivah i chagarnikah a takozh v pishanih dyunah na kam yanistih shilah i osipah Ce osilij vid ptahiv na vsomu areali RacionRudoguzi shipodzobi zdebilshogo komahoyidni ale mozhut dopovnyuvati racion nasinnyam Doslidzhennya vmistu shlunku vkazuyut na vzhivannya ptahami pavukiv komah nasinnya brunok i pagoniv Cej vid ptahiv shukaye zdobich sered listya i gilok chagarnikiv i nevelikih derev Chasto rudoguzi shipodzobi harchuyutsya v zgrajkah do 20 ptahiv yaki skladayutsya z ptahiv riznih vidiv burih i zhovtoguzih shipodzobiv burih bilolobikiv bilocherevih kushovikiv rudogorlih pustkovikiv sivospinnih okulyarnikiv V Pivdennij Avstraliyi v zimovij period rudoguzi shipodzobi buli pomicheni v zgrayah zi 100 i bileshe ptahiv Do cih zgraj takozh doluchalisya mali zhovtoguzi i zolotomushkovi shipodzobi RozmnozhennyaSezon rozmnozhennya trivaye v chervni grudni Za sezon mozhe vilupitisya do troh vivodkiv ptashenyat Gnizda malenki kupolopodibni abo yajcepodibni Voni zazvichaj oblashtovuyutsya v duplah derev abo v pnyah Ptashenyata zalishayutsya v gnizdi 18 20 dniv Buli pomicheni vipadki grupovogo vihovannya koli batkivskij pari ptahiv dopomagali inshi ptahi zazvichaj yih minulorichne potomstvo Rudoguzi shipodzobi ye zhertvoyu gnizdovogo parazitizmu z boku rudohvostih didrikiv PrimitkiBirdLife International 2012 Arhiv originalu za 3 bereznya 2014 Procitovano 26 listopada 2013 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Pizzey G amp Knight F 2012 The field guide to the birds of Australia S Pizzey Ed 9 ed Sydney Harper Collins Higgins P J amp Peter J M Eds 2002 Handbook of Australian New Zealand and Antarctic Birds Vol 6 pp 468 478 Melbourne Oxford University Press Gould J 1865 Handbook to the birds of Australia London Published by the author 1 7 grudnya 2016 u Wayback Machine Mathews G M 1912 A List to the Birds of Australia Novitates Zoologicae 18 171 455 2 20 lipnya 2019 u Wayback Machine Campbell A G amp Kilsyth J P 1925 Thornbills of the Genus Geobasileus Emu 25 2 57 68 doi 10 1071 MU925057 Mack G 1936 A systematic revision of the Australian thornbills Memoirs of Museum Victoria 10 86 118 retrieved 23 Oct 2013 from https www biodiversitylibrary org item 120023 page 90 mode 1up 14 chervnya 2017 u Wayback Machine Mayr E amp Serventy D L 1938 A Review of the Genus Acanthiza Vigors and Horsfield Emu 38 3 244 292 doi 10 1071 MU938245 Gill Frank Donsker David red 2019 World Bird List Version 9 1 International Ornithologists Union Arhiv originalu za 29 grudnya 2021 Procitovano 21 January 2019 Schodde R amp Mason I J 1999 The Directory of Australian Birds Passerines Melbourne CSIRO Publishing Christidis L amp Boles W E 2008 Systematics and taxonomy of Australian birds Melbourne CSIRO Publishing Baldwin M 1975 Birds of Inverell District NSW Emu 75 3 113 120 3 McEvey A R amp Middleton W G 1968 Birds and vegetation between Perth and Adelaide Results of the Harold Hall Australian Expedition No 12 Emu 68 3 161 212 4 16 grudnya 2013 u Wayback Machine Ford J amp Sedgwick E H 1967 Bird distribution in the Nullarbor Plain and Great Victoria Desert region Western Australia Emu 67 2 99 124 doi 10 1071 MU967099 29 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Gee P Gee I amp Read J 1996 An annotated bird list from the Davenport Range South Australia South Australian Ornithology 32 4 5 76 81 White H L 1915 Descriptions of nests and eggs new to science Emu 15 1 35 36 doi 10 1071 MU915035 J N McGilp 1922 Birds of the Lake Frome District South Australia Part II Emu 22 4 274 287 doi 10 1071 MU922274 29 zhovtnya 2013 u Wayback Machine PosilannyaGraeme Chapman image of chestnut rumped thornbill 13 kvitnya 2020 u Wayback Machine Greg Oakley image of chestnut rumped thornbill 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Videos Photos and sounds 6 travnya 2016 u Wayback Machine on the Internet Bird Collection Sound recording of chestnut rumped thornbill 4 bereznya 2016 u Wayback Machine on Cornell Laboratory of Ornithology s Macaulay Library website Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ