Ідріс Булатович Хайбулаєв (крим. İdris Khaibulaev, 15 березня 1915 — 19 жовтня 1984) — радянський військовий, учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу.
Ідріс Хайбулаєв | |
---|---|
İdris Khaibulaev | |
Народження | 1915 Судак |
Смерть | 1984 |
Країна | СРСР |
Звання | лейтенант-полковник |
Війни / битви | Друга світова війна |
Нагороди |
Біографія
Ідріс Хайбулаєв народився 15 березня 1915 року в Судаку. Кримський татарин.
Війна застала його курсантом військової школи з підготовки офіцерів у Алма-Аті. На початку грудня 1941 39-а окрема стрілецька бригада, в якій служив Хайбулаєв, вирушила на фронт. Вона брала активну участь у фінальних операціях Московського контрнаступу РСЧА, за три місяці з боями пройшла понад 400 кілометрів. Там лейтенант Хайбулаєв командував взводом автоматників одного окремого стрілецького батальйону. У ході бойових дій підлеглі Хайбулаєва здобули перемогу, взявши при цьому в полон 217 німецьких солдатів і офіцерів, а також захопивши 18 ворожих гармат і три кулемети. У боях він отримав поранення в ноги, але після лікування знову повернувся на фронт і був призначений командиром 1337 гірсько-стрілецького полку.
16 березня 1942 року командир 39-ї стрілецької бригади підполковник В. А. Полевик та військком бригади старший батальйонний комісар Багаєв підписали подання на присвоєння командиру взводу автоматників 1-го окремого стрілецького батальйону лейтенанту Хайбулаєву звання. Проте 15 травня командувач 4-ї ударної армії генерал-майор Курасов та член Військової Ради бригадний комісар Рудаков винесли резолюцію про нагородження Хайбулаєва орденом Червоного Прапора.
У складі 1337-го гірничо-стрілецького полку 318-ї гірничо-стрілецької дивізії Хайбулаєв брав участь у звільненні Києва, Житомира, Рівного, Славути, Кам'янця-Подільського, Чернівців, а також Польщі та Чехословаччини. Там Хайбулаєв знову зазнав поранення.
За службу в роки Великої Вітчизняної війни Хайбулаєв був нагороджений трьома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни І ступеня, медалями «За бойові заслуги», «За оборону Москви», "За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1941.
Після закінчення війни з дружиною, військовим фельдшером Любов'ю Василівною Хайбулаєвою (Карагодиною), та дітьми жив у місті Кувасай, Ферганська область, Узбецька РСР. 1971 року переїхав із сім'єю до селища Архипо-Осипівка Краснодарського краю. Помер 19 жовтня 1984 року.
Примітки
- Идрис Хайбулаев сражался геройски. Милли Фирка (ru-RU) . 27 лютого 2016. Процитовано 5 червня 2024.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Idris Bulatovich Hajbulayev krim Idris Khaibulaev 15 bereznya 1915 19 zhovtnya 1984 radyanskij vijskovij uchasnik Drugoyi svitovoyi vijni Geroj Radyanskogo Soyuzu Idris HajbulayevIdris KhaibulaevNarodzhennya1915 SudakSmert1984Krayina SRSRZvannyalejtenant polkovnikVijni bitviDruga svitova vijnaNagorodiBiografiyaIdris Hajbulayev narodivsya 15 bereznya 1915 roku v Sudaku Krimskij tatarin Vijna zastala jogo kursantom vijskovoyi shkoli z pidgotovki oficeriv u Alma Ati Na pochatku grudnya 1941 39 a okrema strilecka brigada v yakij sluzhiv Hajbulayev virushila na front Vona brala aktivnu uchast u finalnih operaciyah Moskovskogo kontrnastupu RSChA za tri misyaci z boyami projshla ponad 400 kilometriv Tam lejtenant Hajbulayev komanduvav vzvodom avtomatnikiv odnogo okremogo strileckogo bataljonu U hodi bojovih dij pidlegli Hajbulayeva zdobuli peremogu vzyavshi pri comu v polon 217 nimeckih soldativ i oficeriv a takozh zahopivshi 18 vorozhih garmat i tri kulemeti U boyah vin otrimav poranennya v nogi ale pislya likuvannya znovu povernuvsya na front i buv priznachenij komandirom 1337 girsko strileckogo polku 16 bereznya 1942 roku komandir 39 yi strileckoyi brigadi pidpolkovnik V A Polevik ta vijskkom brigadi starshij bataljonnij komisar Bagayev pidpisali podannya na prisvoyennya komandiru vzvodu avtomatnikiv 1 go okremogo strileckogo bataljonu lejtenantu Hajbulayevu zvannya Prote 15 travnya komanduvach 4 yi udarnoyi armiyi general major Kurasov ta chlen Vijskovoyi Radi brigadnij komisar Rudakov vinesli rezolyuciyu pro nagorodzhennya Hajbulayeva ordenom Chervonogo Prapora U skladi 1337 go girnicho strileckogo polku 318 yi girnicho strileckoyi diviziyi Hajbulayev brav uchast u zvilnenni Kiyeva Zhitomira Rivnogo Slavuti Kam yancya Podilskogo Chernivciv a takozh Polshi ta Chehoslovachchini Tam Hajbulayev znovu zaznav poranennya Za sluzhbu v roki Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni Hajbulayev buv nagorodzhenij troma ordenami Chervonogo Prapora ordenom Vitchiznyanoyi vijni I stupenya medalyami Za bojovi zaslugi Za oboronu Moskvi Za peremogu nad Nimechchinoyu u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1941 Pislya zakinchennya vijni z druzhinoyu vijskovim feldsherom Lyubov yu Vasilivnoyu Hajbulayevoyu Karagodinoyu ta ditmi zhiv u misti Kuvasaj Ferganska oblast Uzbecka RSR 1971 roku pereyihav iz sim yeyu do selisha Arhipo Osipivka Krasnodarskogo krayu Pomer 19 zhovtnya 1984 roku PrimitkiIdris Hajbulaev srazhalsya gerojski Milli Firka ru RU 27 lyutogo 2016 Procitovano 5 chervnya 2024