Комітет з питань незалежності Грузії

Комітет з незалежності Грузії (груз. საქართველოს დამოუკიდებლობის კომიტეტი, також «Паритетний комітет») — підпільна антирадянська організація, що діяла в Грузії на початку 1920-х років. Комітет провів підготовку невдалого Серпневого Повстання в 1924 році.

Коте Андронікашвілі, голова Комітету з незалежності Грузії в 1923-1924 рр.

Керівники повстання

Комітет був сформований на початку травня 1922 року в результаті переговорів , колишньою правлячою партією, з колишньою політичною опозицією — Національно-демократичною партією, партією федералістів, есерів і партією Схіві («Промінь»). Кожна сторона була представлена ​​одним членом в Паритетному комітеті (звідси альтернативна назва організації), в якому традиційно головували меньшовики. Першого голову Gogita Paghava невдовзі замінив , який, після арешту ЧК 16 березня 1923 року, був замінений Коте Андронікашвілі. Протягом свого існування, секретарем Комітету був Ясон Джавахішвілі з Національно-демократичної партії.

Угоди, ухвалені членами Комітету передбачали повалення більшовицького режиму через всенародне повстання, відновлення Демократичної Республіки Грузія і формування коаліційного уряду. Комітет підтримував тісні контакти з та його «Константинопольським бюро», заснованим в Стамбулі, Туреччина. Комітетом було створено військовий центр під головуванням відставного генерала , який повинен був провести підготовку народного повстання. Кілька членів колишнього меншовицького уряду таємно повернувся із заслання, в тому числі колишній міністр сільського господарства, , а також колишній командир Народної гвардії Валіко Джугелі .

Шіо-Мгвімський монастир, храм Святого Іоанна Хрестителя

Грузинській ЧК з нещодавно призначеним заступником начальника Лаврентій Берія вдалося проникнути в організацію і провести масові арешти. Важких втрат грузинська опозиція зазнала в лютому 1923 року, коли військовий центр очолив , член Національно-демократичної партії. П'ятнадцять членів військового центру були арештовані, серед них — керівники руху опору: , , Варден Цулукідзе, полковник , , і , вони були страчені 20 травня того ж року. Також потрапили в руки ЧК Хомерікі і Джугелі, які згодом були розстріляні. Після деяких коливань, Комітет склав плани до загального повстання на 2:00 ранку 29 серпня 1924. Проте, через деякі непорозуміння, в шахтарському місті Чіатура, Західна Грузія, повстання підняли на день раніше, 28 серпня.

Повстання тривало протягом трьох тижнів у кількох районах Грузії — переважно в Західній частині — і було придушене силами Червоної Армії і ЧК. Придушення повстання супроводжувалося великомасштабними репресіями, в яких кілька тисяч людей були вбиті. 4 вересня ЧК виявили Головний штаб повстанців в монастирі Шіо-Мгвіме, недалеко від міста Мцхета і заарештували лідерів Комітету, в тому числі його голову — Андронікашвілі. Того ж дня, Берія зустрів їх в Тбілісі, і запропонував видати декларацію з закликом до повсталих склали зброю. Члени комітету перед лицем смерті, прийняли пропозицію за умови, що масові розстріли бути негайно припинені. Берія погодився і повстанці підписали декларацію для того, щоб покласти край кровопролиттю. Однак, переслідування не закінчилися і заарештовані лідери опозиції самі незабаром були страчені. До середини вересня велика частина збройних загонів Комітету була знищена.

Посилання

• (рос.)
• ვალერი ბენიძე (Valeri Benidze) (1991), 1924 წლის აჯანყება საქართველოში (1924 Uprising in Georgia). Tbilisi: სამშობლო ("Samshoblo") (in Georgian)
• Stephen F. Jones (October 1988). The Establishment of Soviet Power in Transcaucasia: The Case of Georgia 1921-1928. Soviet Studies. 40 (4): 616—639. JSTOR 151812.
• Amy W. Knight (1993), Beria: Stalin's First Lieutenant, Princeton University Press, Princeton, New Jersey, .
• David Marshall Lang (1962). A Modern History of Georgia, London: Weidenfeld and Nicolson.
• Markus Wehner (1995). Le soulèvement géorgien de 1924 et la réaction des bolcheviks. Communisme. n° 42/43/44: 155—170.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 серпня 2013.