Генетичний мономорфізм

Генетичний мономорфізм — застаріла гіпотеза, згідно з якою всі гени в живому організмі поділяються на мономорфні (типові для всіх речників даного виду) та поліморфні (варіабельні й тим самим відповідальні за внутрішньовидову мінливість). Сформульована радянським генетиком Юрієм Алтуховим у 1970-х роках, але подальшого розвитку не отримала і у світлі сучасних даних може вважатися спростованою .

Аналіз гіпотези

Термінологія

Потрібно зазначити, що Ю.П. Алтухова не можна вважати автором терміну "мономорфізм", оскільки поняття поліморфних та мономорфних ознак сформулювали були популяційні генетики ще задовго до 1970-х .

Зв'язок з іншими еволюційними моделями

Найбільш відмінною рисою гіпотези генетичного мономорфізму є принципове розділення механізмів мікроеволюції та макроеволюції, всупереч класичній синтетичній теорії, котра є градуалістичною і передбачає єдність останніх. Такі уявлення споріднюють припущення Алтухова з сальтаційними концепціями Де Фріза, Гольдшмідта та інших.

Причини помилковості

Всі дані, які начебто свідчили на користь гіпотези генетичного мономорфізму, були отримані або методом білкового форезу , або , які обидва не дають жодної інформації про первинні послідовності амінокислот чи нуклеотидів, та допускають суб'єктивізм в інтерпретації результатів, а отже можуть слугувати лише як опосередковані методики.

Гіпотеза генетичного мономорфізму остаточно втратила свою актуальність у 1990-х, в епоху зародження геноміки. Дослідники отримували велику кількість інформації про послідовності ДНК та білків (включаючи повнорозмірні розшифровки геномів), але в спеціальній літературі не було повідомлень про відкриття будь-чого, що б нагадувало Алтуховську класифікацію.

Використання креаціоністами

Хоча Алтухов на момент формулювання своєї гіпотези поділяв еволюційні погляди на розвиток життя , сучасний російський креаціоніст взяв на озброєння його гіпотезу для атаки на еволюційну теорію в цілому . Попри некомпетентність Вєртьянова у біологчній проблематиці, його пропаганда має певний вплив на свідомість релігійних мас .

Посилання

1. Алексей Кондрашов. О генетическом мономорфизме и слиянии хромосом.. — Антропогенез.ру.(рос.)
2. Julian Huxley Morphism and evolution. // Heredity. 1955. Т. 9 [ 26 липня 2012 у Wayback Machine.] (стр. 1-52)
3. Алтухов Ю П., Рычков Ю. Г. Генетический мономорфизм видов и его возможное биологическое значение. // Журнал общей биологии. 1972. Т. 33 № 3. [ 18 листопада 2012 у Wayback Machine.] (С. 288)
4. Алтухов Ю.П., Абрамова А.Б. Мономорфная видоспецифичная ДНК, выявляемая в полимеразной цепной реакции со случайными праймерами. // Генетика. 2000. Т.36. [ 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (С.1674-1681.)
5. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 травня 2013. Процитовано 21 січня 2013.
6. Общая биология: Учебник для 10-11 кл. общеобразовательных учреждений. — 3-е изд. — Сергиев Посад, 2006. — . з джерела 19 березня 2013 (стр. 196-198)
7. Мамонтов С.Г. Рецензия на учебник С.Ю. Вертьянова "Общая биология" для 10-11 кл. : [ 15 вересня 2010].
8. Валерий Духанин. Из обезьяны ли Бог сотворил человека?. — .