Свідок радянський двосерійний телефільм 1986 року режисера знятий за мотивами повісті Судний день заснованої на реальних

«Свідок» — радянський двосерійний телефільм 1986 року режисера , знятий за мотивами повісті «Судний день», заснованої на реальних подіях. Найкращий телефільм 1986 року за рішенням XII Всесоюзного фестивалю телевізійних фільмів.

Свідок

Жанр	драма
Режисер
Сценарист	Валерій Рибарєв Павло Фінн
У головних ролях	Ніна Усатова
Оператор
Композитор
Художник
Кінокомпанія	«Білорусьфільм»
Тривалість	160 хв. (2 серії)
Країна	СРСР
Рік	1986
IMDb	ID 0354072

Сюжет

1950-ті роки, Білорусь. Весна. У звичайному дитячому будинку готується випуск випускників, серед яких і Коля Летечка — простий, але справедливий хлопчисько, який вступає у вік зрілості, надій і любові — він закоханий в однокласницю Олену Лозу, і мріє про танці з нею на випускному. Він не знає свого справжнього імені, не пам'ятає рідних, і не знає навіть скільки йому точно років. Його прізвище походить від слова «літо» — часу коли в перші повоєнні роки його привезли в дитбудинок. Його і ще кількох привезених тоді разом з ним вихованців відрізняють лише часті нічні кошмари і наявність якоїсь незрозумілої хвороби, від якої деякі вже померли. В історію кохання, що протікає в складних дитбудинківських буднях, сутичках з однокласниками і керівництвом дитбудинку, вплітається відлуння війни. Про війну він не пам'ятає, але через роки війна наздоганяє його — приїзд військового слідчого, який просить розповісти про те, що з ним було під час війни, наводить Летечку на думку, що він має відношення до проведеного в місті суду над карателями. Він починає ходити на засідання суду. На черговому засіданні суду колишній поліцай з білоруських колабораціоністів дає свідчення про одну з рядових «акцій» карателів з масовим розстрілом жителів села, але з однією особливістю — тоді в травні 1944-го фашисти залишили в живих дітей, відібравши їх у матерів: «Батьків, матерів в ямі постріляли. А дітей в вантажну садили…». І Колі Летечці приходить усвідомлення реальності кошмарних видінь… він згадує концтабір для дітей — «кіндерхайм», де фашисти брали у дітей кров для солдатів райху і проводили над дітьми медичні дослідження, тримаючи їх у темній хаті-сараї з купами брудної соломи — яку потайки голодні діти і їли. А коли одна зі свідків на питання судді скільки було дітей, каже, що близько п'ятдесяти і починає перераховувати прізвища — Летечка розуміє, що свої справжні ім'я та прізвище він уже ніколи не дізнається і живих рідних у нього немає… фашисти забрали у нього не тільки запаси крові, а з нею і здоров'я та кровну спорідненість. Дорослим він навіть у спогадах не може пройти те нелюдськи страшне, що довелося йому пережити малюком, який тоді не розумів що відбувається. Вийшовши з суду він непритомніє. Титри в кінці: «Коля Летечка помер восени. Олена закінчила педінститут, живе на Півночі, вийшла заміж, у неї двоє дітей». Останні кадри фільму — танець Колі і Олени, що не відбувся.

У ролях

— Коля Летечка
— Олена Лоза
— Васька
Ніна Усатова — директор дитбудинку
— Віра Костянтинівна, завуч дитбудинку
— дід Захар, сторож дитбудинку
— Маруся
— Ядька
— Редько, каратель
— Хацкевич, каратель
— Мішуков, каратель
— Азанович, каратель
Валентина Березуцька — сестра-господиня
— свідок
— свідок
— свідок
— Ведьорко, свідок
— Галина Йосипівна, свідок
— епізод

Знімальна група

Режисер —
Сценаристи — Валерій Рибарєв, Павло Фінн
Оператор —
Композитор —
Художник —

Посилання

Свідок на сайті IMDb (англ.)