Олег Олександрович Мельников (рос. Олег Александрович Мельников; 20 березня (2 квітня) 1912, Хвалинськ — 12 травня 1982) — радянський астроном, член-кореспондент АН СРСР (1960).
Мельников Олег Олександрович | |
---|---|
Народився | 20 березня (2 квітня) 1912 Хвалинськ, Саратовська губернія, Російська імперія[1] |
Помер | 12 травня 1982 (70 років) Ленінград, РРФСР, СРСР |
Поховання | d |
Країна | СРСР |
Діяльність | астроном |
Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна |
Галузь | спектроскопія і історія астрономії |
Заклад | Пулковська обсерваторія |
Вчене звання | d |
Членство | Академія наук СРСР |
Нагороди | |
Мельников Олег Олександрович у Вікісховищі |
Біографія
Родився в Хвалинську (нині Саратовська область. У 1933 році закінчив Харківський університет. З 1933 року і до кінця життя працював у Пулковській обсерваторії, з 1946 — також професор Ленінградського університету.
Наукові роботи присвячені вивченню Сонця, зірок і міжзоряного середовища спектральними методами, астрономічному приладобудуванню та історії астрономії. Виконав детальну спектрофотометрію ліній поглинання в спектрах сонячних плям, факелів, хромосфери Сонця. Спільно з Є. Я. Перепелкіним встановив наявність турбулентних рухів в хромосфері. Разом з С. С. Журавльовим запропонував метод визначення напруженості магнітних полів сонячних плям по контурах обраних ліній у спектрах плям. Детально досліджував спектри цефеїд. Визначив хімічний склад атмосфер класичних цефеїд δ Цефея і η Орла і встановив наявність у них турбулентності. У 1950-х роках виконав цикл досліджень з вивчення фізичних умов в атмосферах зірок класу A, визначив параметри їхніх атмосфер і уточнив шкалу температур цих зірок. Досліджував міжзоряне поглинання світла і визначив деякі характеристики міжзоряного газу. Брав участь у роботах зі створення 6-метрового телескопа-рефлектора БТА. Автор дослідження «До історії розвитку астроспектроскопії в Росії і в СРСР» (1957).
Президент Комісії № 9 «Астрономічні інструменти» Міжнародного астрономічного союзу (1964—1967).
Нагороджений премією ім. Ф. О. Бредіхіна АН СРСР (1950).
Іменем Мельникова названа мала планета (2237 Мельников), відкрита Г. М. Неуйміним 2 жовтня 1938 року в Сімєїзькій обсерваторії.
Похований у Санкт-Петербурзі, на Пулковському кладовищі.
Література
- Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Мельников Олег Александрович. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
- Некролог О. А. Мельникова. Астрономический журнал, т.9, с.1036 (1982)
- Мельников Олег Олександрович // Вкарбовані в літопис науки / уклад. О. І. Вовк, А. В. Григор'єв, С. М. Куделко; гол. ред. В. С. Бакіров. — 2-ге. — Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2020. — С. 211. — 376 с. — .
- Мельников Олег Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Вкарбовані в літопис науки, 2020, с. 211.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Melnikov Oleg Oleksandrovich Melnikov ros Oleg Aleksandrovich Melnikov 20 bereznya 2 kvitnya 1912 Hvalinsk 12 travnya 1982 radyanskij astronom chlen korespondent AN SRSR 1960 Melnikov Oleg OleksandrovichNarodivsya20 bereznya 2 kvitnya 1912 Hvalinsk Saratovska guberniya Rosijska imperiya 1 Pomer12 travnya 1982 1982 05 12 70 rokiv Leningrad RRFSR SRSRPohovannyadKrayina SRSRDiyalnistastronomAlma materHNU im V N KarazinaGaluzspektroskopiya i istoriya astronomiyiZakladPulkovska observatoriyaVchene zvannyadChlenstvoAkademiya nauk SRSRNagorodid Melnikov Oleg Oleksandrovich u VikishovishiBiografiyaRodivsya v Hvalinsku nini Saratovska oblast U 1933 roci zakinchiv Harkivskij universitet Z 1933 roku i do kincya zhittya pracyuvav u Pulkovskij observatoriyi z 1946 takozh profesor Leningradskogo universitetu Naukovi roboti prisvyacheni vivchennyu Soncya zirok i mizhzoryanogo seredovisha spektralnimi metodami astronomichnomu priladobuduvannyu ta istoriyi astronomiyi Vikonav detalnu spektrofotometriyu linij poglinannya v spektrah sonyachnih plyam fakeliv hromosferi Soncya Spilno z Ye Ya Perepelkinim vstanoviv nayavnist turbulentnih ruhiv v hromosferi Razom z S S Zhuravlovim zaproponuvav metod viznachennya napruzhenosti magnitnih poliv sonyachnih plyam po konturah obranih linij u spektrah plyam Detalno doslidzhuvav spektri cefeyid Viznachiv himichnij sklad atmosfer klasichnih cefeyid d Cefeya i h Orla i vstanoviv nayavnist u nih turbulentnosti U 1950 h rokah vikonav cikl doslidzhen z vivchennya fizichnih umov v atmosferah zirok klasu A viznachiv parametri yihnih atmosfer i utochniv shkalu temperatur cih zirok Doslidzhuvav mizhzoryane poglinannya svitla i viznachiv deyaki harakteristiki mizhzoryanogo gazu Brav uchast u robotah zi stvorennya 6 metrovogo teleskopa reflektora BTA Avtor doslidzhennya Do istoriyi rozvitku astrospektroskopiyi v Rosiyi i v SRSR 1957 Prezident Komisiyi 9 Astronomichni instrumenti Mizhnarodnogo astronomichnogo soyuzu 1964 1967 Nagorodzhenij premiyeyu im F O Bredihina AN SRSR 1950 Imenem Melnikova nazvana mala planeta 2237 Melnikov vidkrita G M Neujminim 2 zhovtnya 1938 roku v Simyeyizkij observatoriyi Pohovanij u Sankt Peterburzi na Pulkovskomu kladovishi LiteraturaKolchinskij I G Korsun A A Rodriges M R 1977 Melnikov Oleg Aleksandrovich Astronomy Biograficheskij spravochnik na sajte Astronet otv redaktor Bogorodskij A F vid 2 ge 416 s Kiev Naukova dumka ros Nekrolog O A Melnikova Astronomicheskij zhurnal t 9 s 1036 1982 Melnikov Oleg Oleksandrovich Vkarbovani v litopis nauki uklad O I Vovk A V Grigor yev S M Kudelko gol red V S Bakirov 2 ge Harkiv HNU imeni V N Karazina 2020 S 211 376 s ISBN 978 966 285 613 2 Melnikov Oleg Aleksandrovich Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Vkarbovani v litopis nauki 2020 s 211