Октроюва ння франц octroyer дарувати жалувати від лат auctor поручитель гарант одноосібний акт у результаті якого монарх

Октроюва́ння (франц. octroyer — дарувати, жалувати, від лат. auctor — поручитель, гарант) — одноосібний акт, у результаті якого монарх фіксує або змінює державний лад, умови здійснення політичної влади. Здебільшого це виявляється у «даруванні» народові конституції чи конституційних актів шляхом відповідного волевиявлення монарха.

Поряд з традиційними способами прийняття конституції, такими як прийняття конституції парламентом або на референдумі, існує прийняття конституції чинним главою держави — монархом, президентом чи дарування конституції колонії, залежної території метрополією. Такий спосіб і називається октроюванням. Вперше октроювання було застосовано у Франції: 4 червня 1814 набрала чинності «Хартія 1814 року», октройовану королем Людовіком XVIII; вона являла собою розвиток конституції 6 квітня 1814.

Див. також

Посилання

Октроювання [ 30 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — .

Ця стаття є . Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити .