Melopyrrha grandis

Melopyrrha grandis
Охоронний статус
Вимерлий  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Саякові (Thraupidae) Рід: Чорна вівсянка (Melopyrrha) Вид: Melopyrrha grandis
Біноміальна назва
Melopyrrha grandis (Lawrence, 1881)
Ареал виду
Синоніми
Loxigilla portoricensis grandis Melopyrrha portoricensis grandis Pyrrhulagra portoricensis grandis
Посилання
Вікісховище: Melopyrrha grandis Віківиди: Melopyrrha grandis МСОП: 216918514

Melopyrrha grandis (вісянка-снігурець сент-кіттська) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae), імовірно, вимерлий. Є ендеміком Сент-Кіттс і Невісу. Деякі дослідники вважають його підвидом рудоголової вівсянки-снігурця.

Опис

Довжина птаха становила 15 см. Забарвлення було переважно блискучо-чорним, верхня частина голови, горло і гузка рудими, гузка також була поцяткована чорними плямками. Дзьоб і лапи були чорними. У молодих птахів тім'я і горло були поцятковані рудими плямками, нижня частина тіла у них була коричнювато-охристою, махові пера темно-сірими, спина і гузка коричнюватими з рудувато-оливковим відтінком.

Поширення і збереження

Сент-кіттські вівсянки-снігурці були ендеміками острова Сент-Кіттс. Дослідники припускають, що раніше вони були поширені на більшій території, зокрема на сусідніх островах Невіс і Сінт-Естатіус, які були поєднані з Сент-Кіттсом під час останнього льодовикового максимуму, однак викопних решток виду з цих островів немає. У 1880-х роках сент-кіттські вівсянки-снігурці жили лише у гірських тропічних лісах на схилах гори Ліамуїґа, і були досить поширеним видом в межах свого ареалу. Однак у 1920-х роках вид перебував на межі зникнення, а останній зразок птаха був отриманий у 1929 році. Причиною вимирання виду може бути знищення природного середовища, хижацтво з боку інтродукованих видів тварин і низка катастрофічних ураганів. За деякими неперевіреними свідченнями, сент-кіттську вівсянку-снігурця спостерігали, зокрема, у 1993 році. Однак, під час експедицій 1993, 2012 і 2021 років науковцям не вдалось зафіксувати птаха.

Примітки

1. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). . World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 06 квітня 2022.
2. Gerbracht, J. & Schulenberg, T.S. Elevate Melopyrrha portoricensis grandis to species status; Proposal 2021-C-13 // North and Middle American Classification Committee. — 2021. — С. 596.
3. Garrido, O.H. & Wiley, J.W. The taxonomic status of the Puerto Rican Bullfinch (Loxigilla portoricensis) (Emberizidae) in Puerto Rico and St. Kitts. — 2003. — ISSN 1075-4377.
4. Raffaele, H. (1977). (PDF). Condor. 79 (3): 389—390. doi:10.2307/1368023. JSTOR 1368023. Архів оригіналу (PDF) за 6 квітня 2022. Процитовано 6 квітня 2022.
5. Extinct Birds, Extinct Birds, Poyser, ISBN , процитовано 29 липня 2021
6. Steadman, D. W. (1997). (PDF). Caribbean Journal of Science. 33 (1–2): 15—16. Архів оригіналу (PDF) за 20 липня 2011. Процитовано 2 грудня 2006.
7. Horwith, Bruce (1999). A biodiversity profile of St. Kitts and Nevis. Island Resources Foundation. OCLC 786005670.
8. . Birds of St Kitts Nevis (амер.). 18 листопада 2012. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 29 липня 2021.
9. . Birds of St Kitts Nevis (амер.). 27 червня 2021. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 29 липня 2021.
10. The Caribbean has Two New Bird Species . . Sadly, They May Both be Extinct. www.birdscaribbean.org. 8 липня 2021. оригіналу за 14 жовтня 2021. Процитовано 29 липня 2021.
11. Wiley, Orlando H. Garrido and James W. (2003). . Ornitologia Neotropical. 14 (1): 91—98. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 6 квітня 2022.