Миха йло Проко пович Ди кий нар 12 серпня 1917 19170812 пом 30 березня 1967 радянський військовий льотчик часів Другої с

Миха́йло Проко́пович Ди́кий (нар. 12 серпня 1917(19170812) — пом. 30 березня 1967) — радянський військовий льотчик часів Другої світової війни, начальник повітряно-стрілецької служби 236-ї винищувальної авіаційної дивізії (5-а повітряна армія, Закавказький фронт), капітан. Герой Радянського Союзу (1943).

Михайло Прокопович Дикий

Народження

12 серпня 1917
Велика Андрусівка

Смерть

30 березня 1967 (49 років)
Вінниця

Поховання

Вінниця

Країна

УНР

Приналежність

Освіта

Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна

Роки служби

1935–1958

Звання

Полковник авіації

Формування

Війни / битви

радянсько-фінська війна
німецько-радянська війна

Нагороди


		Медаль «За оборону Кавказу»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дикий.

Життєпис

Народився 12 серпня 1917 року в селі Великій Андрусівці Стецівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії (нині — Світловодський район Кіровоградської області) в селянській родині. Українець. Закінчив семирічку і 3 курси Дніпродзержинського металургійного технікуму.

До лав РСЧА призваний у 1935 році. У 1937 році закінчив 11-у Ворошиловградську військову авіаційну школу пілотів імені Пролетаріату Донбасу. Проходив військову службу в крейсерській авіаційній ескадрильї ВПС Чорноморського флоту. З 1 січня по 13 березня 1940 року брав участь у радянсько-фінській війні, нагороджений орденом Червоного Прапора. По закінченні війни продовжив службу в частинах винищувальної авіації ППО Кавказького узбережжя.

Учасник німецько-радянської війни з 1 лютого 1942 року. Воював на Кримському, Кавказькому, Північно-Кавказькому, Південному, четвертому, третьому і першому Українських фронтах. Член ВКП(б) з 1942 року. 5 жовтня 1943 року в повітряному бою отримав важке поранення в голову.

З 1 лютого по 5 травня 1942 року воював на посаді командира авіаційної ескадрильї 133-го винищувального авіаційного полку на Кримському фронті. Здійснив 100 бойових вильотів, у 50 повітряних боях збив 3 літаки супротивника.

З 10 травня по 15 вересня 1942 року командував ескадрильєю винищувачів І-153 931-го винищувального авіаційного полку, що входив до складу Новоросійського оборонного району. Здійснив 11 бойових вильотів, у тому числі до 40 — на розвідку й понад 20 — на штурмовку ворожих військ. В повітряних боях збив особисто 1 і в складі групи 3 літаки супротивника.

З 21 вересня 1942 року призначений командиром штрафної ескадрильї при 236-й винищувальній авіаційній дивізії. На цій посаді здійснив 39 бойових вильотів, з них 29 — на штурмовку ворожих військ. Після розформування штрафної ескадрильї був призначений на посаду начальника повітряно-стрілецької служби цієї ж дивізії. Капітан М. П. Дикий, як майстер штурмового удару, в більшості вильотів був ведучим групи. В умовах протидії зенітної артилерії супротивника бомбовим і кулеметних вогнем знищив до 4 танків, 19 автомашин, 5 гармат на вогневих позиціях, до 180 солдатів і офіцерів, до 55 вершників кавалерії під час походу, 4 тягачі з гарматами та іншу бойову техніку ворога.

За період з травня по 1 жовтня 1943 року майор М. П. Дикий здійснив 21 бойовий виліт на винищувачеві Як-1, з них: на супроводження штурмовиків Іл-2 — 10, на прикриття наземних військ — 6, на перехоплення ворога — 2. У 12 повітряних боях збив 4 літаки супротивника.

За період з травня по серпень 1944 року здійснив 35 бойових вильотів, провів 4 повітряних бої, в яких збив 3 літаки супротивника.

Всього за роки війни здійснив до 367 бойових вильотів, провів близько 100 повітряних боїв, у яких збив 18 літаків супротивника.

По закінченні війни продовжував військову службу в частинах ВПС СРСР. У 1955 році закінчив курси удосконалення офіцерського складу при Військово-повітряній академії. У 1958 році льотчик 1-го класу полковник М. П. Дикий вийшов у запас.

Мешкав у Вінниці, де й помер 30 березня 1967 року.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 травня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, капітанові Дикому Михайлу Прокоповичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 909).

Також був нагороджений двома орденами Червоного Прапора (04.1940, 08.07.1942), орденами Олександра Невського (20.09.1944), Вітчизняної війни 1-го ступеня (17.10.1943), Червоної Зірки і медалями.

Література

Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 90-91.

Примітки

Представлення до присвоєння звання Героя Радянського Союзу. [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
Нагородний лист на нагородження орденом Вітчизняної війни 1 ступеня. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 4 травня 2015.
Нагородний лист на нагородження орденом Олександра Невського. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 4 травня 2015.

[1] Представлення до присвоєння звання Героя Радянського Союзу. [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

[2] Нагородний лист на нагородження орденом Вітчизняної війни 1 ступеня. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 4 травня 2015.

[3] Нагородний лист на нагородження орденом Олександра Невського. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 4 травня 2015.