Улітко Андрій Феофанович

Андрі́й Феофа́нович Улі́тко — український науковець, доктор фізико-математичних наук — 1972, член-кореспондент АН УРСР, 1982.

Улітко Андрій Феофанович
Народився	28 серпня 1934(1934-08-28) Богодарівка, Лубенський район, Харківська область, Українська СРР, СРСР
Помер	24 червня 2015(2015-06-24) (80 років)
Діяльність	педагог
Alma mater	механіко-математичний факультет Київського національного університету (1957)
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук (1972)
Аспіранти, докторанти	Жарій Олег Юрійович Мелешко В'ячеслав Володимирович
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Життєпис

Походить із селянської родини, середню школу закінчив із золотою медаллю. 1957 року закінчив із відзнакою механіко-математичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. 1961-го захистив кандидатську роботу, 1972-го — доктор фізико-математичних наук.

Від 1980 року працював у Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка — декан механіко-математичного факультету, перший проректор (1985—1988), протягом 1985-2002-х — завідувач кафедри теоретичної та прикладної механіки. Завідувач науково-дослідної лабораторії механіки спряжених полів.

Розробив та протягом багатьох років читав спецкурси з теорії електромеханічних коливань, хвильових гіроскопів і механіки контактної взаємодії тіл, що деформуються. Створив при кафедрі лабораторію механіки спряжених хвильових полів.

Як педагог виховав 33 кандидатів та 5 докторів наук.

Започаткував у своїх працях нові напрямки в сучасній механіці та математичній фізиці:

• ,
• спектральні розвинення в задачах про рівновагу та рух Механіка деформівного твердого тіла|твердих деформівних тіл і в задачах механіки контактної взаємодії,
• метод власних векторних функцій в задачах теорії пружності, теорію твердотільних гіроскопів.

Є автором понад 250 наукових праць, серед яких 8 монографій, запатентовано винаходи. Побачили світ його

• монографії:
  • «Метод власних векторних функцій в просторових задачах теорії пружності» (1979),
  • «Рівновага пружних тіл канонічної форми» (1985, у співавторстві),
  • «Векторні розкладення в просторовій теорії пружності» (2002).
• навчальні посібники:
  • «Введення в механіку нестаціонарних коливань та хвиль» (1984, у співавторстві),
  • «Магнітопружність» (1994, у співавторстві).

Входив до складу бюро Відділення механіки НАНУ, був головою експертної ради з механіки ВАК України.

Входив до складу Комітету з Державних премій в галузі науки і техніки України, Національних комітетів з теоретичної механіки України і Росії, державної Акредитаційної комісії Міносвіти і науки України, редколегій двох наукових журналів.

Заслужений діяч науки УРСР — 1984, лауреат премії ім. О. М. Динника — 1984, державна премія УРСР — 1989, заслужений професор КНУ ім. Т. Шевченка — 2000, орден «За заслуги» 3-го ступеня.

Джерела