Горбатий кит

Горбач, або горбатий кит (Megaptera novaeangliae) — морський ссавець родини Смугачеві підряду китовидих («вусатих китів»). Єдиний сучасний вид свого роду (Megaptera) і підродини (Megapterinae).

Горбач Період існування: міоцен — наш час
Порівняння розмірів з людиною
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Парнокопитні (Artiodactyla)
Інфраряд:	Китоподібні (Cetacea)
Родина:	Смугачеві (Balaenopteridae)
Рід:	Megaptera Gray, 1846
Вид:	Горбач (M. novaeangliae)
Біноміальна назва
Megaptera novaeangliae Borowski, 1781
Ареал горбача

Свою назву цей вид і рід отримав через спинний плавець, що надає тілу горбатої форми, та від звички при плаванні сильно вигинати спину в районі цього плавця. Дорослі самці в середньому завдовжки 13–14 метрів, а самиці — 14–16 метрів; вага становить від 25 до 30 тонн. Найбільша тривалість життя самців становила 48 років, а самиць — 38 років

Поширення

Горбач розповсюджений від Арктики до Антарктики. В Антарктиці вони живляться тільки ракоподібними, у місцях зимівель голодують. В інших районах їжа більш різноманітна — придонні і пелагічні рачки, риби, нечасто головоногі молюски.

Горбачі міграційні тварини. У північній частині Тихого океану мігрують дві череди: одна мігрує від Чукотського моря до берегів Каліфорнії і Мексики, друга — від Алеутських островів, Аляски і Камчатки до Тайваню і Маріанських островів. У північній частині Атлантичного океану мігрують дві череди: східна — від Шпіцбергену та Нової Землі до Північно-Західної Африки й островів Зеленого Мису, західна — від Гренландії та Ісландії до Антильських островів.

Від берегів Антарктиди горбачі мігрують у п'яти напрямках:

• до західного берега Південної Америки (Чилі і Перу);
• до східної сторони Південної Америки і до Південно-Західної Африки (Ангола і Конго);
• до Південно-Східної Африки і Мадагаскару;
• до Західної Австралії;
• до Східної Австралії, Нової Зеландії і деяких островів Меланезії і Полінезії.

Розмноження

Статевої зрілості горбачі досягають у 5-6 років, довжина тіла самиць досягає в середньому 12 м, самців — 11,7 м. Спарюються переважно взимку. Вагітність триває 11-12 місяців. Народжують, за різними даними, один раз на рік або на два роки. Дитинчата народжуються довжиною від 4 до 5,2 м. Годування молоком, яке містить 45-49 % жиру, 8,6-9,7 % білка, 0,35-1,03 % цукру, триває 5-10 місяців і за цей час вони виростають до 8-9 м.

Підвиди

Виділяють три підвиди горбачів: північний і два південних: світліший австралійсько-новозеландський і темніших атлантично-африканський. — більш темний і великий.

Поведінка

Горбаті кити інстинктивно захищають інших морських істот та людей від акул.

Примітки

1. Решетило, О. Зоогеографія : навч. посіб. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. — С. 159.
2. . www.marinemammalscience.org (амер.). Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 17 вересня 2019.
3. Carbone, Christopher (8 січня 2018). . Fox News (амер.). Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 4 травня 2020.

Джерела

• Гідромамаліологія: навчальний посібник [ 28 грудня 2021 у Wayback Machine.] / Н. Є. Гриневич, Н. М. Присяжнюк, О. А. Хом'як, О. Р. Михальський, А. О. Слюсаренко, А. М. Трофимчук, В. С. Жарчинська. Біла Церква, 2021. С.18