Глинських Геннадій Степанович

Глинських Геннадій Степанович (нар. 6 грудня 1951(19511206) — 20 травня 1980) — радянський військовик, учасник афганської війни. Посмертно нагороджений орденом Червоної зірки.

Глинських Геннадій Степанович
Народження	6 грудня 1951(1951-12-06) Асбест, Свердловська область, РРФСР, СРСР
Смерть	20 травня 1980(1980-05-20) (28 років) Кунар, Афганістан ^d
Поховання	^d
Країна	СРСР
Освіта	^d
Звання	Капітан
Формування	108-а мотострілецька дивізія
Війни / битви	Війна в Афганістані 1979—1989
Нагороди

Життєпис

Прізвище Глинських на меморіалі у Єкатеринбурзі

Народився 6 грудня 1951 року у місті Асбест Свердловської області. Він був старшою дитиною у родині фронтовика Степана Глинських та його дружини Марії Федорівни, працівниці «Нікельзаводу». Окрім Геннадія родина мала ще чотирьох дітей. Пізніше з батьками переїхав у місто Реж, де закінчив середню школу № 3 в 1969 році. Продовжив навчання у . У 1970 році втратив батька. По закінченню училища служив у Дрездені в Групі радянських військ у Німеччині.

У 1979 році його перевели до Туркестанського військового округу. Мешкав з родиною у Термезі. Наступного року був направлений до Афганістану, відіславши родину до Челябінська. Служив командиром 3-го мотострілецького батальйону 181-го мотострілецького полку 108-ї мотострілецької дивізії. 20 травня 1980 року, поблизу розщелини Мазар та селища Газ-набат, його загін був оточений ворогом. Завдяки командуванню Глинського, радянським військовим вдалося вийти з оточення. Однак, сам Геннадій Глинських помер від кулі снайпера, який влучив йому у голову. Його підлеглий, Заур Валієв, стверджував, що Глинський помер героїчно, взявши удар на себе, тим самим врятувавши життя інших бійців. У тому ж бою загинув підлеглий Глинських — рядовий Володимир Слаквін.

Був одружений, від дружини Тетяни мав двох синів: Олексія та Антона.

Похований на Успенському кладовищі Челябінська.

Нагороди

• орден Червоної Зірки (посмертно)
• Медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу» (посмертно)
• Медаль «За бездоганну службу»
• Медаль «За відзнаку у військовій службі»
• Грамота Президії Верховної Ради СРСР «Воїну-інтернаціоналісту» (посмертно)

Пам'ять

• На будівлі челябінської школи № 3 була встановлена меморіальна дошка на честь Геннадія Глинського.
• Його ім'я викарбуване на одній з плит ^[ru] у Єкатеринбурзі.
• Його ім'я викарбуване на одній з плит Меморіалу загинувшим воїнам-інтернаціоналістам у Челябінську.

Примітки

1. . www.181msp.ru. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
2. Книга Памяти Реж, 2005.
3. Книга Памяти о советских воинах, 1995.
4. Чёрный тюльпан, 2000.
5. . tusp02.msp.midural.ru. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 13 серпня 2020.
6. Глинских Геннадий Степанович - Тексты, Фото. semantic.uraic.ru. Процитовано 13 серпня 2020.
7. . afgan-memorial.org. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 13 серпня 2020.

Джерела

• Глинских Геннадий Степанович // Книга Памяти о советских воинах, погибших в Афганистане. — Москва : Военное издательство, 1995. — Т. I. — 723 с. — .
• Глинских Геннадий Степанович // Чёрный тюльпан: Книга Памяти: Афганистан (1979–1989). — Екатеринбург : Банк культурной информации, 2000.
• Глинских Геннадий Степанович // Книга Памяти о советских воинах, погибших в российской армии. — Реж : Режевский городской Совет солдатских матерей, 2005.