Непал форева

«Непал форева» — фільм відзнятий режисером Альоною Полуніною. Фільм — учасник позаконкурсної програми міжнародного кінофестивалю Docudays UA. Показ фільму «Непал форева» став заключним у програмі і відбувся 27 березня о 15:00 в Червоній залі Будинку кіно.

Непал форева
рос. Непал форева
Жанр	комедія, документалістика
Режисер	Альона Полуніна
Сценарист	Полуніна Альона Євгенівна
Тривалість	хвилин
Мова	українська
Країна	Росія
Рік	2012
IMDb	ID 3342540

Сюжет

«Непал форева» — про двох кумедних російських лєнінців, які вирушили до Непалу з метою примирення місцевих комуністичних партій. Головні герої дуже доречні в російській політиці — там потрібна саме така організація, яка пародіює справжніх комуністів. «Вождь» партії — Сергій Малінковіч — був у певний момент історії дуже близький до влади, потім здав позиції й більше не зміг піднятися. Інша справа, що в партії однаково досить високий рейтинг і вона донедавна всерйоз конкурувала з правлячою. Відповідно, це було не дуже вигідно і потрібно було кидати тінь на такий рух, який досі, незважаючи на всі історичні колапси, продовжує викликати симпатію в людей. Тоді виникає розуміння, звідки беруться такі дивні утворення на політичному тілі.

…принадність документального кіно — коли життя саме організовує додатковий смисл. Те, що герої раптом, при ввімкненій камері, дізнаються, що помер Кім Чен Ір і вирішують піти висловити співчуття в посольство Північної Кореї в Непалі — про такий епізод можна тільки мріяти.

А в Непалі, комунізм має цілком прийнятну форму, тому що маоїсти — дуже впливова партія, люди їм дуже симпатизують. Але при цьому країна розвивається за капіталістичними законами.

Поїздку до Непалу оплатив Продюсер фільму. У фільмі йдеться про те, — каже режисер, — що ми зробили їм пропозицію. Так, вони перші написали в газеті, що збираються їхати рятувати Непал від громадянської війни, але, звісно, нікуди не поїхали — це була «качка», в яку всі повірили. Та коли ми запропонували: «А давайте ви справді поїдете!» — вони відповіли: «Якщо будуть квитки, поїдемо, звісно».

Режисер запевнила, що найсмішніші моменти, які б змусили глядачів так реготати, що було б навіть незручно, не ввійшли до фільму. Це все ж не актори, вона свідомо прибирала те, що занадто. Йшлося про те, щоб зберегти ту дивовижну атмосферу абсурду, яку вона побачила в їхньому пітерському підвалі. Я туди спустилась і зрозуміла, ось воно — кіно!

Головні герої стрічку ее бачили. За словами режисера, — «Звісно, на прем'єру в Італії їх ніхто б не повіз, але на російську я їх намагалася запросити. Мені переказували, що вони в інтернеті сварилися, буцімто режисер їх не запросив — обманюють, ми листувалися. Квитки на поїзд я їм справді не купила, бо вже кілька місяців фактично безробітна, але за рахунок фестивалю переїзд організувати намагалася.

Але мені здається, що хтось із журналістів їм показав фільм. Бо судячи з того, як вони лаяли мене в інтерв'ю, фільм вони бачили. Навряд чи їм хтось так докладно переказав кадр за кадром».

Посилання

• http://www.docudays.org.ua/2014/news/intervyu/aliona_polunina_ja_ne_zvodzhu_racunkiv_z_liudmy_za_dopomohoju_mystectva/