Аеромагнітометр

Аеромагні́тна зйо́мка (рос. аэромагнитная съемка, англ. aeromagnetic survey, нім. magnetische Luftaufnahme) — метод вимірювання напруженості геомагнітного поля з літака чи вертольота. Проводиться для тектонічного районування, геологічного картування, пошуків родовищ корисних копалин. Для А.з. в осн. застосовуються протонні і квантові аеромагнітометри. Перспективи використання пов'язані з підвищенням їх точності та створенням еромагнітометрів-градієнтометрів.

Перший аеромагнітометр створений в СРСР О. А. Логачовим (1936).

Застосовуються такі аеромагнітометри:

• індукційні — для вимірювання величини Z (приріст вертикальної складової геомагнітного поля) або T(повного вектора земної напруги). Індукційні аеромагнітометри встановлюються на літаках легкого типу;
• аеромагнітометри з магнітомодуляційними давачами, які дозволяють вимірювати величину T. Автоматичні аеромагнітометри широко використовуються на практиці і мають значно більшу точність, ніж індукційні;
• в стадії розробки та випробовування перебувають аеромагнітометри, побудовані на принципі , які відзначаються високою точністю. Аеромагнітометри застосовують при розшуках родовищ корисних копалин.

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — .
• Бойко В. С., Бойко Р. В. Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу: у 2-х томах. — Київ : Міжнародна економічна фундація, 2004. — Т. 1: А–К. — 560 с.