Псевдоциклофіс перський | ||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Псевдоциклофіс перський | ||||||||||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
Pseudocyclophis persicus , 1872 | ||||||||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||||||||
Eirenis persicus | ||||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||||
|
Псевдоциклофіс перський (Pseudocyclophis persicus) — єдиний вид роду Псевдоциклофіс родини Вужеві. Має 2 підвиди.
Опис
Дрібні змійки, дуже близькі до роду Ейреніс, з якими їх довгий час ототожнювали. Відрізняються від останніх, зокрема, дуже тонким тілом.
Псевдоциклофіс перський має загальну довжину 37 см. Голова помітно стиснута, дуже слабко відмежована від шиї. Виличної щиток зазвичай відсутний, якщо ж є, то порівняно довгий й вузький. Є 1 передочний та 1 заочноямковий щитки. Верхньогубних — 7, з них третій і четвертий стикаються з оком. Тулубна луска з 1 апікальною порою, навколо середини тулуба розташовано 15 рядків луски. Черевних щитків — 183-235, підхвостових — 51-110 пар. Анальний щиток роздільний.
Зверху світло-оливкового кольору з коричневим відтінком, задня половина тулуба світліше передньої. Середина кожної туловищной лусочки помітно світліше її боків. Морда світла, інша частина голови чорно-бура, позаду голови буває виражений поперечний нашийник, що займає ширину 5-6 лусок. У самок на передній частині тулуба є вузькі нерізкі темні поперечні смужки, яі поступово дрібнішають й зникають у напрямку до хвоста. У самців тулуб однокольорний без поперечних смужок. Черево світле, без плям.
Спосіб життя
Полюбляє кам'янисті схили з глинясто-щебнистим ґрунтом, порослим полином, ефедрою, околиці. Зустрічається на висоті до 1000 м над рівнем моря. Ховається під камінням та у тріщинах ґрунту. З'являється в квітні. Веде прихований, звичайно сутінковий, спосіб життя. Харчується комахами та дрібними безхребетними.
Це яйцекладна змія. Самиця у середині червня відкладає до 5 яєць розміром 14-15 х 5-6 мм.
Розповсюдження
Мешкає від південно-східної Туреччини та Іраку на заході до Пакистану і північного заходу Індії на сході. Зустрічається у південному Туркменістані на хребті Копетдаг та на крайньому півдні Вірменії.
Підвиди
- Pseudocyclophis persicus persicus
- Pseudocyclophis persicus nigrofasciatus
Джерела
- Nagy, Z.T.; Schmidtler, J.F. Joger, U. & Wink, M. 2004. Systematik der Zwergnattern (Reptilia: Colubridae: Eirenis) und verwandter Gruppen anhand von DNA-Sequenzen und morphologischen Daten. Salamandra 39 (3/4): 149-168
- Словник-довідник із зоології. – К., 2002.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Psevdociklofis perskij Psevdociklofis perskij Biologichna klasifikaciya Domen Yaderni Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Pidtip Cherepni Craniata Infratip Hrebetni Vertebrata Klas Plazuni Reptilia Ryad Luskati Squamata Pidryad Serpentes Rodina Vuzhevi Pidrodina Vuzhi Rid Psevdociklofis Pseudocyclophis Vid Psevdociklofis perskij Binomialna nazva Pseudocyclophis persicus 1872 Sinonimi Eirenis persicus Posilannya Vikishovishe Eirenis persicus Vikividi Pseudocyclophis EOL 1055539 MSOP 164700 Psevdociklofis perskij Pseudocyclophis persicus yedinij vid rodu Psevdociklofis rodini Vuzhevi Maye 2 pidvidi OpisDribni zmijki duzhe blizki do rodu Ejrenis z yakimi yih dovgij chas ototozhnyuvali Vidriznyayutsya vid ostannih zokrema duzhe tonkim tilom Psevdociklofis perskij maye zagalnu dovzhinu 37 sm Golova pomitno stisnuta duzhe slabko vidmezhovana vid shiyi Vilichnoyi shitok zazvichaj vidsutnij yaksho zh ye to porivnyano dovgij j vuzkij Ye 1 peredochnij ta 1 zaochnoyamkovij shitki Verhnogubnih 7 z nih tretij i chetvertij stikayutsya z okom Tulubna luska z 1 apikalnoyu poroyu navkolo seredini tuluba roztashovano 15 ryadkiv luski Cherevnih shitkiv 183 235 pidhvostovih 51 110 par Analnij shitok rozdilnij Zverhu svitlo olivkovogo koloru z korichnevim vidtinkom zadnya polovina tuluba svitlishe perednoyi Seredina kozhnoyi tulovishnoj lusochki pomitno svitlishe yiyi bokiv Morda svitla insha chastina golovi chorno bura pozadu golovi buvaye virazhenij poperechnij nashijnik sho zajmaye shirinu 5 6 lusok U samok na perednij chastini tuluba ye vuzki nerizki temni poperechni smuzhki yai postupovo dribnishayut j znikayut u napryamku do hvosta U samciv tulub odnokolornij bez poperechnih smuzhok Cherevo svitle bez plyam Sposib zhittyaPolyublyaye kam yanisti shili z glinyasto shebnistim gruntom poroslim polinom efedroyu okolici Zustrichayetsya na visoti do 1000 m nad rivnem morya Hovayetsya pid kaminnyam ta u trishinah gruntu Z yavlyayetsya v kvitni Vede prihovanij zvichajno sutinkovij sposib zhittya Harchuyetsya komahami ta dribnimi bezhrebetnimi Ce yajcekladna zmiya Samicya u seredini chervnya vidkladaye do 5 yayec rozmirom 14 15 h 5 6 mm RozpovsyudzhennyaMeshkaye vid pivdenno shidnoyi Turechchini ta Iraku na zahodi do Pakistanu i pivnichnogo zahodu Indiyi na shodi Zustrichayetsya u pivdennomu Turkmenistani na hrebti Kopetdag ta na krajnomu pivdni Virmeniyi PidvidiPseudocyclophis persicus persicus Pseudocyclophis persicus nigrofasciatusDzherelaNagy Z T Schmidtler J F Joger U amp Wink M 2004 Systematik der Zwergnattern Reptilia Colubridae Eirenis und verwandter Gruppen anhand von DNA Sequenzen und morphologischen Daten Salamandra 39 3 4 149 168 Slovnik dovidnik iz zoologiyi K 2002